◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

В память трицять перших роковин Тараса Шевченка, устроює нинї молодїж рускої ґімназії у Львові музикально деклямаційні вечерницї.
Ґенеральний директор австрійских зелїзниць державних, д-р Билиньскій, відбуває від 24 н. ст. лютого свою подорож инспекційну по Галичинї. В Кракові не задержував ся президент, лиш в товаристві директора Колосварого поїхав до Львова, задержуючись по стаціях, де єму представляли ся урядники. До Львова прибув д-р Билиньскій в четвер вечером а на двірци повитали єго начальники департаментів дирекції залїзничої, представителї університету: ректор Балясіц і д-р Ґломбиньскій, директор банку краєвого д-р Зґурскій і численні знакомі. З двірця переїхав президент до міста і замешкав в готели францускім. Вчера оглянув д-р Билиньскій бюра дирекції зелїзничої, маґазини і зелїзничі робітнї.
Звістне і дуже розповсюднене у нас средство лїкарске Pain Еxрeller Ріхтера заборонило міністерство справ внутрішних в цїлій АвстрІї.
В справах аптикарских зарядило міністерcтво справ внутрішних рескриптом до всїх властей краєвих, що тим асистентам аптикарским, котрі яко помічники працюють по аптиках по над приписаний час, заки укінчать студії університетскі — має бути уможливлене укінченє тих студій лише в дорозї виїмкового позволеня зі сторони згаданого міністерства.
Відкритє злодїйскої шайки. З Бучача пишуть до одної львівскої ґазети: Від десятьох лїт господарювала шайка злодїйска в селї Жизномирі коло Бучача. Кождого року доношено з-відтам до властей бучацких о різних крадежах. Між иншими донесено, що в вересни 1888 року украдено касу громадску, де було 614 зр. 14 кр. податкових грошей, крім инших скриптів довжних і важних актів. Щоби викрити сю крадїж приїздив навіть тайний аґент львівскої поліції, але всї єго заходи були безуспішні, бо підозрінє, як то пізнїйше показало ся, ушло на цїлком невинного війта Дмитра Пиндюру і вартівника нічного Андрія Пицека, та оба они пересидїли довшій час в слїдчій вязници. Аж дня 4 н. ст. падолиста 1891 року, коли донесено о новій крадежи, удало ся двом жандармам бучацкої стації Ивінови Бискупови і Жигмонтови Лехварови викрити виновників всїх тамошних крадежей. Тими виновниками були: Стефан Босацкій і чотири єго сини Иван, Микола, Гринь і Семен. Босацкій, богатий господар, уходив в громадї за дуже побожного чоловіка, купив до церкви паук за 160 зр. був провізором церковним і любив молити ся близько престола та хвалити ся своїми добрими дїлами. При ревізії найшли згадані жандарми богато предметів, походячих з крадежи і забрали 2.009 зр. 95 кр., схованих в різних місцях. І так під печею найдено закопаних 1.100 зр., в подушцї зашитих 390 зр., в скринцї, схованій під смітєм 880 зр., під стріхою 30 зр. а решту в инших криївках. Також найдено різні папери з украденої каси громадскої. Виновники, віддані в руки суду, признали ся до 37 крадежей. Сконфісковані гроші зложено в судї. Слїдство веде суд станіславівскій.
Шайка злодїйска між учениками ґімназіяльними. В Ґіссен, в Нїмеччинї, буде ставати сими днями перед судом 13 учеників висшої ґімназії, котрі утворили поміж собою товариство злодїйске. Члени сего товариства крали все, що им під руки попало а відтак дїлили ся краденими річами. Товариство мало навіть осібні свої відзнаки. Процес той викликав в цілій Нїмеччинї велику сензацію.
Батьківске "нравоученіе". Царгородскі власти видали таке розпорядженє до всїх редакторів і друкарів тамошних: Арт. 1. Перше місце треба давати всїм вістям о цїннім здоровлю голови держави і цїсарскої родини, о засївах і жнивах, єсли о них можна що доброго написати, о розвитку торговлї і промислу в Туреччинї. Арт. 2. Не можна поміщувати нїякого фейлєтону, котрий, з уваги на моральність, не найде одобреня у Є. Екс. міністра просвіти яко сторожа добрих обичаїв. Арт. 3. Не належить печатати надто довгих літературних або научних розвідок, котрі могли би перейти обєм одного нумеру ґазети. Слів: "Дальше буде" треба уникати, бо они викликують неприятне напруженє ума. Арт. 4. Треба старанно вистерігатись полишати білі місця або давати рядки точок в довшій статьї, бо се дає причину до різних здогадів, будячих невдоволенє, занепокоює уми і викликує, як то вже при різних нагодах замічено, двозначні чувства против Єгo Величества. Арт. 5. З найбільшою обережностію треба оминати виявлюванє назвищ високопоставлених осіб, а єсли вам донесуть, що тому або сему намістникови чи урядникови доказано, що він допустив ся злодїйства, розтрати публичних грошей, убійства або иншого каридостойного учинку, то треба таку річ представити яко неправдиву або цїлком єї промовчати. Арт. 6. Всяке оповіщуванє просьб, як поодиноких осіб так і громад, котрі звертають ся з жалобою до султана на надужитя властей, безусловно заборонюєсь. Арт. 7. Донесеня о атентатах на чужих пануючих або о розрухах в чужих краях, в якій би спосіб они й не були написані, суть не на місци, бо розголошуванє таких річей не єсть для нашого вірного і миролюбивого населеня користне. Арт. 8. Заборонює ся містити се нове розпорядженє в часописях, бо оно могло би викликати у мальконтентів некористнй осуди і замітки.
З Гадинковец (межи Чортковом а Гусятином) пишуть нам: На двірци зелїзницї в Гадинківцях став ся, як на малій стації, дуже рідкій, а заразом сумний випадок. Галька, 17-лїтна дочка кухаря, Олекси Скриптиньского з Гадинковець, поїхала дня 21 с. м. до Чорткова на весїлє. На другій день вийшов кухар до вечірного поїзду по дочку, але она не приїхала, бо єї ще в Чорткові знакомі задержали. Дня 23 ранним поїздом приїхала з Чорткова до Гадинковець о 9 годинї рано. Тут все в тім часї рано сходять ся особові поїзди: один з Гусятина a другій до Гусятина. На нещастє поїзду з Гусятина ще не було, бо спізнив ся. Галька висїла, подала служници, котра по неї вийшла, пуделко з річами, і сама почала відходити. Аж тут кондуктор хапає єй і тягне к собі. В тій хвили надїздить поїзд особовий з Гущина, кондуктора легко таркає, той пускає дївчину, а машина дріжджить нещасній голову й одну руку цїлком, а груди і ноги ломить, годинник кишеневий сплескало цїлком. Кухар давав дочку до Львова на науку кравецтва і все роїв собі, що дочка яко кравчиха осяде в Чорткові, а він при нїй віка свого добуде. На вість, що стало ся з дочкою, родичі стратили голову, а мати навіть захорувала небезпечно і без тямки лежать. Нещастна Галька, без голoви і одної руки, лежала на місци випадку, накрита плахтою стаційною аж до вечера. Вечером відвезено єї до трупарнї коло церкви, де дяк корову тримає. Жінка дяка, не знаючи о нїчім, пійшла до корови, а намацавши щось мягкого, пізнала, що се труп, і зомлїла. На другiй день — с. є. 24 н. ст. лютого рано — винесено нещастну на кладовище і так веретою стаційною накриту полишено на марах. Нинї с. є. 24 приїхав в тій справі урядник зі Львова на слїдство.