Збірник галицких пісень і мельо­дій народних.

(Конець.)

Подавши образ укладу нашого народно-мельодійного збору, відзиваюся на сїм місци до всїх, кому руска пісня мила , з проше­нєм о дальше надсиланє мельодій різного рода, які хто зможе ; коли неможливо з дов­шим або повним текстом, то бодай з одною строфкою. Я просив-би о коляди, ще­дрівки, гаївки, веснянки, русальні, купальні, весїльні, обжинкові, на обкісках, хрестинні, дїточі забавні, похоронні голосїння і стипи. Що-до русальних, то примічу, що їх єсть уже небогато, а нарід змість їх колиш­ний, не розуміючи рїчи, сегодня значно змі­нив. В русальних часто на місци русалок стоять уже звичайні дївчата, а спізнасться їх ще звичайно по трех завданих паріб­ком або дівчиною загадках : що росте без кореня, без цвіту, і т. п. а лише вже рїдко стоїть виразно, як русалка по гилях дерев гойдаєсь і загадки ставляє. Трохи виразнїй­ші веснянки ; згадують они о розвиваню вер­би, лози, явора… о веснї воскресшій, о те­плім дощику, о капаню зі стрїх, о раннім ораню плужком... при чїм бувають вплете­ні любовні дїї. У всхідній Галичинї весня­нок ще достатком. Купальні згадують о ку­паню, о Иванї та Мариси (колишній Маренї, Моренї, Mors), часом о Кострубі.
На око видаються повисше наведені співанки малозначними, но для музики і и­сторіи нашої суть они великого значеня. Єсть їх в збірнику вже гарне число, но я ба­жав-би їх ще більше. Надибав я дивні окази коляд , а ще цїкавійші весїльні з коломийских гір ; в мельодійности они не­звичайно оригинальні, богато говорять. Не менше просив-би я о різні ремісничі, ри­бацкі, пастирскі, садівничі, мазярскі, дег­тярскі (они вже за для нинїшних зелїзних осей при возах гинуть — мало де розвозиться ще деготь), о гаїві (стрїлецкі) і т. п. Из сих має вже збірник де-що, але мало. Та­кожь прошу о наймитівскі, вояцкі, гайда­мацкі, о всякі галицкі танцї. У нас нема танцю без співу, тому і сі мусять у збір­ник прийти. Коломийок веселих, і сум­них містить Збірник сто дві, a ще не всї окраїни заступлені. Єсть кілька гуцулок (се коломийки з коломийских гір, ори­гинальні), шумок, чабарашок, козачків (досить), гайдук, аркан волошка, обертас, метелиця, горлиця, вербованець, журавель, чабан, хоровід. А може ще де знаходиться якійсь, котрого доси не знаю. Бажаними бу­ли-би піснї о Татарах, їх нападах, поло­нах, котрих доси мало лише в збірнику записаних. Так само о різних пригодах любовних, супружих, о строгих мачохах та горюючих невістках. І сі має Збірник, але все ще мало ; а пригодні исторіи — се другій відмінний род наших историчних дум, — мають звичайно гарні мельодіи і суть часто так занимаючі, що могли би по­дати незвичайно гарний темат до драм, опереток, та опер малоруских. Доси по­дибав я лишь одну пригодну о Каньовскім та Боднарївній прибрану в печатаний дра­мат. Такі пригоди розумно переведені на сценї, принесли-би більше користи для ма­лоруского народу, як всї другі приноровле­ні, неприятно видумані, або з чужого пере­ведені. Не в однім поправили-б они наш нарід, котрий би наочно видїв перед со­бою причину і наслїдки, написані по єго думцї.
Любовні піснї майже вичерпані ; сих має збірник найбільше. За то историчних дум о князях, боярах, гетьманах, воєво­дах, старостах мусить Галичина ще досит знати, лишь нїкому за ними пошукати. Коли коло Львова знають о Дребенюстї, Гребенюцї, Морозї, Саві, Залїзняку, Підкові, а де инде єсть коляда о галицкім князю Льві, Данилї і Волидерку (Володимирку) — чому-би на По­ділю, Покутю не знано їх більше. Кому от­же знана яка-будь исторична дума, то о ню єго сердечно прошу. Нещастний наш обліг, та загнені руки !
На сїм місци прошу і тих ласкавих пань, котрі народні мельодіи збирали, а про котрих недавно „Зоря“ споминала, о ласку присилку всяких можливих*) малоруских ром для кождої співолюбивої особицї, а всї прислані піснї носять на собі гідне имя то-галицких пісень з мельодіями, а най всї панї і мужчини будуть запевнені, що всякі і найменші співаночки, коли лише мало-рус­кі і по галицкій земли співаються, сердечно будуть повитані. Нашь Збірник стоїть отво­го, хто їх прислав. Чужої працї нїхто со­бі присвоювати не думає.
Честні питомцї семинаріи духовної мо­гли-би тут дуже богато прислужитись. Они знають досить народних мельодій, особливо гумористичних з різних сторін, і мо­гли-б, єсли не самі, то через музикальних товаришїв то, що знають, на папір перели­ти. Так само могли-б академики велике чи­сло приспорити. В містї стоять вояки з різних окраїн. З їх уст можна-би сот­ками мельодій списати. Сим способом пе­ред лїтами пробовав уже де-хто збирати з уст вояцких сам текст пісень, — маю їх в руках. Яка шкода, що не підхопили заразом і їх мельодій !
У деяких скромність, у других гадка, що їх узбирані мельодіи в богатім на­шім Збірнику вже знаходитися мусять, спи­няє їх до надсилки. Але нї одно, нї друге не єсть оправдане. Скромність приносить для загального дїла шкоду, а і всякі варіянти задля окремої ваги такожь записуються в Збірнику. Проволока кількох місяцїв опіз­неня в виданю Збірника не принесе загаль­ному дїлу нїякої страти, противно, о много може збогатити єго число, тим більше, що і Збірник годї нараз инакше як зшитками печатати.
Ще раз усильно прошу о списованє і о надсилку народних пісень і їх мельодій, а загально о використанє**) їх, доки ще час, бо они вже гинуть і вигинуть.
П. Бажаньскій,
Сороки, Львів-Підзамче.
—————————————————————
* Всеї програми різнородних кляс пі­сень туть не вичерпую.
** В чиих руках знаходяться списувані в 60—70-тих роках тексти галицких народ­них цїсень ? Як вість ходить, було їх 5 до 15 тисячь. Я просив-би о них до перегляду, чи случаєм не знайшлись-би там і які записа­ні мельодіи. — П. Б.