Письмо о. Порф. Бажаньского.
(Дальше)
Веселі піснї в своїх скочних мельодіях не дають значної різницї поміжь славяньскими племенами. Однак ритм малорускій, лише спорадничо подибуємо у других. В малорускім ритмі стілько житя і огню, як нїгде инде. Один Мадяр туть близькій. Дивно лише, що той повно-жизнений і огнистий типово маркований ритм Малорусина вплетений буває часом і в мельодіи повні огірченя та тяжкого болю. Зворушенє духа веселостею і тяжким болем у Малорусина має якесь близьке психольогичне средство. В дїйсно веселім гуморї любить Малорусин собою потрясати, після сего иде і єго ритм, чого у других не здибуємо. Великорускі козачки (на полудни) мають в собі щось подібного.
Мельодіи чумацкі - каже Артимовскій - такі як козацкі, - з чумаками мішають часто і бурлаків. Однак з сим погодитись не можу. Чумаки, хоть Малорусини (їх піснї навітї богато співають і у нас в Галичинї), були колись пройдисвіти, не могли чисто удержатись при своїм, і дїйстно мають закрасу чужого, лише треба добре вглибитись і рїчь докладно розібрати. Дух воєнно-козацких мельодій героїчний, домашний же козацкій рівно задумчивий, — бо жь они не зродилися на Сїчи, а зайшли і з собою принесли задуму поза-сїчову з дому. А лише воєнні козацкі родом з Сїчи тут кувалися.
Такі студіи дають можливість оцінити свою питому народну мельодію, а на підставі сих єсмь сегодня рїшучо пересвідчений, що Малорусин межи всїми Славянами єсть з натури найбільше співучій і природно музикальний, лишь додати єму потрїбне музикальне образованє. А се цїлком природно, бо де більше чувство, там конечна і більша співучість. Розбір наших мельодій відкрив мало знані нам доси тайни чувствительного і співучого серця Малорусина, пріляті в єго рясних мельодіях. З критичного розбору дослїдив я то, чим малоруска мельодія і єї музика різниться від других племень славяньских і других народів. Я знайшов, що мельодіи і музика малоруска — се відрубний тип в собі, а та різниця являєся в мельодіи, гармоніи, модуляціи, акомпаняментї і в богато ще инших точках. Се факт незбитий ! Майже точно дослїдив я цїху і характер малорускої мельодіи і єї музики. І для сеї справи списав я осібне дїло : „Стиль (цїха і характер) малорускої музики“, котре з нашим збірником взаїмно доповнюєся.
Збірник наш подїлений на різні дїли, що тїсно держаться историчного розвою. Як исторія вступала в нові епохи, так і народна мельодія родила все новійші піснї. Кожда же исторично-мельодійна епоха розпадаєсь ще на другі поменші подїли після обставин і цїли, за-для якої нарід творив піснї. Кождий же усїх дїлів і подїлів Збірника носить на заголовку, як до того, довшу або коротшу исторично-характеристичну наукову розвідку, так що нашь Збірник станесь етнографичними образками різних закутин нашої батьківщини, а в части мельодійною малорускою исторією. Чого слова розвідок не доповнять, то мельодія решту договорить.
Язик тексту пісень народних задержаний так, як єго записано. Слова неясні, незнані, пояснено в примітках. Деякі мельодіи, особливо историчних дум, носять на собі і дату лїт свого зродженя, а всї з малим виимком такожь надпись своєї україни, з-ідки походять, і назву того, що їх записав. О скілько се лиш було можливо і збирачам удалося, задержаний чистонародний тип мельодій наших. Зі сторони музикальної єсть се одна з найважнїйших рїчей. Оригинальність надісланих менї мельодій всюди пошанована.
(Конець буде.)
12.04.1888