Збірник галицких пісень і мельо­дій народних.

Письмо о. Порф. Бажаньского. 
​(Дальше)

Веселі піснї в своїх скочних ме­льодіях не дають значної різницї поміжь славяньскими племенами. Однак ритм ма­лорускій, лише спорадничо подибуємо у дру­гих. В малорускім ритмі стілько житя і огню, як нїгде инде. Один Мадяр туть близькій. Дивно лише, що той повно-жизне­ний і огнистий типово маркований ритм Малорусина вплетений буває часом і в ме­льодіи повні огірченя та тяжкого болю. Зво­рушенє духа веселостею і тяжким болем у Малорусина має якесь близьке психольо­гичне средство. В дїйсно веселім гуморї любить Малорусин собою потрясати, після сего иде і єго ритм, чого у других не зди­буємо. Великорускі козачки (на полудни) ма­ють в собі щось подібного.
Мельодіи чумацкі - каже Артимовскій - такі як козацкі, - з чумаками міша­ють часто і бурлаків. Однак з сим по­годитись не можу. Чумаки, хоть Малорусини (їх піснї навітї богато співають і у нас в Галичинї), були колись пройдисвіти, не могли чисто удержатись при своїм, і дїйст­но мають закрасу чужого, лише треба добре вглибитись і рїчь докладно розібрати. Дух воєнно-козацких мельодій героїчний, домаш­ний же козацкій рівно задумчивий, — бо жь они не зродилися на Сїчи, а зайшли і з собою принесли задуму поза-сїчову з дому. А лише воєнні козацкі родом з Сїчи тут кувалися.
Такі студіи дають можливість оцінити свою питому народну мельодію, а на підста­ві сих єсмь сегодня рїшучо пересвідчений, що Малорусин межи всїми Славянами єсть з натури найбільше співучій і природно музикальний, лишь додати єму потрїбне му­зикальне образованє. А се цїлком природно, бо де більше чувство, там конечна і біль­ша співучість. Розбір наших мельодій від­крив мало знані нам доси тайни чувстви­тельного і співучого серця Малорусина, прі­ляті в єго рясних мельодіях. З критич­ного розбору дослїдив я то, чим малоруска мельодія і єї музика різниться від других племень славяньских і других народів. Я знайшов, що мельодіи і музика малоруска — се відрубний тип в собі, а та різниця я­вляєся в мельодіи, гармоніи, модуляціи, а­компаняментї і в богато ще инших точках. Се факт незбитий ! Майже точно дослїдив я цїху і характер малорускої мельодіи і єї музики. І для сеї справи списав я осібне дїло : „Стиль (цїха і характер) малорускої музики“, котре з нашим збірником взаїмно доповнюєся.
Збірник наш подїлений на різні дї­ли, що тїсно держаться историчного розвою. Як исторія вступала в нові епохи, так і народна мельодія родила все новійші піснї. Кожда же исторично-мельодійна епоха розпа­даєсь ще на другі поменші подїли після об­ставин і цїли, за-для якої нарід творив піснї. Кождий же усїх дїлів і подїлів Збірника носить на заголовку, як до того, довшу або коротшу исторично-характеристич­ну наукову розвідку, так що нашь Збірник станесь етнографичними образками різних закутин нашої батьківщини, а в части ме­льодійною малорускою исторією. Чого слова розвідок не доповнять, то мельодія решту договорить.
Язик тексту пісень народних задер­жаний так, як єго записано. Слова неясні, незнані, пояснено в примітках. Деякі ме­льодіи, особливо историчних дум, носять на собі і дату лїт свого зродженя, а всї з малим виимком такожь надпись своєї у­країни, з-ідки походять, і назву того, що їх записав. О скілько се лиш було мож­ливо і збирачам удалося, задержаний чисто­народний тип мельодій наших. Зі сторони музикальної єсть се одна з найважнїйших рїчей. Оригинальність надісланих менї ме­льодій всюди пошанована.
(Конець буде.)