Інформаційний нарис з приводу совітсько-японського пакту про ненапад.
Монголія, яка є ключем до внутрішнього Китаю, Тибету та взагалі середньої Азії, межує із СССР на великому просторі, що разом створює велике зацікавлення цим краєм. Територія Монголії має 3,120.000 км. та мало що менша від території властивого Китаю й перевищує територію західньої й центральної Европи, при населенні 2,5 міліонів мешканців. Хоч ми звикли називати Монголію пустинною країною, з огляду на значні пустинні простори (нпр., пустиня Ґобі), проте цей край має багато врожайних теренів та багато надається до штучного заводнення; крім того має Монголія мінеральні багатства й нафтові поля.
При значних можливостях розвитку продукційних сил, містота Монголії під оглядом населення може бути побільшена багато разів, так що сучасні мешканці того краю, монголи, можуть опинитися в роді національної меншини. Монголія виглядатиме під національним оглядом залежно від того, хто її скольонізує.
Вже царська Росія домагалася від Китаю припинити кольонізацію Монголії, розуміючи значіння цього краю для російської експанзії. Російська кольонізація Монголії відбувалася в парі з кольонізацією Сибіру, а важним рушійним чинником цієї кольонізації була експльоатація золотоносних джерел. При кінці XIX. століття Росія в Монголії вже провадила експльоатацію кільканадцяти золотоносних джерел, що збільшувало й еміґраційно-кольонізаційну й політичну експанзію в напрямку на Монголію.
Російську експанзію до Монголії влекшувала та обставина, що під оглядом політичним Монголія була завсіди в слабо окресленому звязку з Китаєм, що його ослабити намагалася також Росія.
Державно правне взаємовідношення Китаю й Монголії пригадує відносини казанського ханства до Московщини в добі удільних князів. В Монголії істнувала ієрархія князів, а головний князь Монголії був ленником манджурської династії. Китайська революція 1912. року зірвала традиційний звязок Монголії з Китаєм. Більше того; в Монголії зродився протикитайський рух, щоб витиснути всіх китайців, які в торговлі та в загальному господарському житті краю відогравали поважну та властиво рішальну ролю.
Державна кріза Китаю, яка розпочалася від упадку манджурської династії, сприяла еманципації Монголії, хоч ніодин із китайських урядів не резиґнував з своїх прав до цього краю. Взагалі Китай неприязним оком дивився на побільшення російських впливів в Монголії і на тамошній розвиток російської торговлі. Так, нпр., у 1907 р. дійшло до того, що китайці, як суверени Монголії, оголосили, що ніякі довги та товарові кредити Росії в Монголії не будуть стягатись. У 1909 році китайці, вбачаючи російську небезпеку, розпочинають на велику мірку іміґрацію до Монголії, кольонізуючи до 100.000 річно китайців в монгольських степах, що викликує невдоволення монгольського населення пастухів, які потребують величезних теренів для своїх стад. Цей стан не істнував довго, бо вже в 1911 р. монгольські князі використовують стан хаосу й дезорґанізації Китаю та зривають васальні звязки з Китаєм (від 1691 року), прохаючи Росію прийняти протекторат над Монголією й коронуючи Хутухту в 1912 р. на хана Монголії. Заанґажування тодішньої російської політики в різних справах проти Австрії й Туреччини не дають можливости перевести анексію Монголії. Росія, устами тодішнього міністра закордонних справ Сазонова, дефінює своє становище в монгольській справі тимчасовою формулою: припинення китайської кольонізації, стаціонування китайських військ і китайської адміністрації, не відмовляючись засадничо від Монголії. У 1915 р. доходить до підписання російсько-китайсько-монгольського трактату, на підставі якого Росія ділила суверенність Монголії разом із Китаєм. Після війни 1914—1918 рр. Монголія підпадає під вплив Японії. Її займають війська (японського) ґенерала Сію-Ші-Чана (1919 р). Перемога совітських військ знову відчинила шлях для державних російських впливів в Монголії аж до того, що Монголія оголосила свою незалежність, як совітська pеcпублика. В такому стані, без ніяких більших зовнішніх конфліктів, проістнувала Совітська Монголія до часу японсько-китайської війни, повстання Манджу-Куо та приходу японських військ аж на кордони Зовнішньої Монголії.
Говорячи про Монголію, маємо на думці постійно тільки т. зв. Зовнішню Монголію. Загалом Монголія ділиться на Зовнішню (що творить Монгольську Совітську Республику й совітську республику Танну-Тува) та Внутрішню. Остання є під впливом японських військ.
Японія супроти Зовнішньої Монголії діяла завсіди в порозумінні з урядом Манджу-Куо, намагаючись втягнути її у сферу своїх впливів.
Підписання пакту невтральности поміж Японією та СССР разом із додатковим договором про ненарушність та пошанування кордонів Манджу-Куо й Монголії, петрифікує теперішній стан посідання Монголії Совітами.
Посідання Монголії дає великі кольонізаційні терени та сирівець (вовну, шкіри, футра, мінеральні багатства й нафтові поля).
Л. Л-ич.
