М. Д. Деркачова.
Старший науковий працівник Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка
В центрі уваги Львівського філіалу інституту української літератури ім. Шевченка — вивчення літературної спадщини письменників, які жили і творили в західних областях України.
Науковий колектив, насамперед, взявся за виконання почесного завдання — підготувати до друку повне видання художніх і критичних творів великого письменника Івана Яковлевича Франка. На сьогодні вже здано до друку 18 томів, де вміщені художні твори Франка — оповідання, повісті, поезії, драматичні твори та літературно-критичні статті. Днями будуть закінчені останні два томи літературно-критичних статтей Франка. Всю цю роботу інституту очолює депутат Верховної Ради УРСР академік М. Возняк.
На цьому наукові праці над спадщиною Франка не закінчуються. Старший науковий працівник тов. Соневицький закінчив працю на тему "Переклади Франка з античних літератур", а кандидат філологічних наук тов. Романченко підготовив до друку працю "Франко і Куліш". Старший науковий працівник тов. Радзикевич пише велику монографію про повісті Франка, а молодший науковий працівник тов. Лужницький опрацьовує тему — "Франко-драматург".
В 1941 році цілий ряд наукових працівників філіалу інституту готує монографії про західноукраїнську журналістику. Академік К. Й. Студинський працює над темою "Журналістика Галичини в 60-х ровах XIX сторіччя", а старший науковий працівник М. Тершаковець пише монографію про журнал "Зоря галицька". Молодший науковий працівник С. В. Щурат підготовляє до друку свою працю "Журналістика Галичини в 1840—1850 роках". Ці праці будуть надруковані в першому томі "Історії української журналістики", що її видає Академія наук УРСР.
Свої наукові праці працівники філіалу друкують часто в пресі, а також виступають з доповідями на літературно-наукові теми. Академік Щурат виступав з доповідями про Шевченка, науковий працівник Радзикевич про творчість Лесі Українки і Старицького, кандидат філологічних наук Романченко про Тичину і ін.
— Нас захоплює творча праця, — говорять наукові працівники. Трудящі нашої соціалістичної батьківщини високо цінять наукову працю, вони люблять людей науки. Ось чому кожного з нас охоплює ще більше почуття творчої наснаги. В 1940 році я підготовила до друку 12-й том ювілейного видання творів Івана Франка. Разом з вченим секретарем інституту тов. Кисілем ми опрацювали 15-й том ювілейного видання. Незабаром буде надрукована моя праця на тему "Зв'язки Лесі Українки з Галичиною і Буковиною" і ін. Невичерпна ще криниця скарбів в наших архівах. Будемо ще більше творити, щоб підносити культурний рівень трудящих нашої соціалістичної вітчизни.
Це думки і прагнення всього наукового колективу інституту літератури, які з величезною енергією працюють на науковому фронті. Бо немає вищої честі, як працювати, не шкодуючи своїх сил, у науці, яка служить народу, віддала народові, живиться з родників соціалістичної дійсності. Цей кровний зв'язок з народом надає сил, підносить, дає впевненість в роботі.
Ми певні, що під керівництвом партійних організацій ми незмінно йтимемо вперед, творитимемо культуру гідну нашого народу.
