В днях 22. і 24. сїчня відбулись наради З. Ц. Ради в справі відбудови краю, в яких взяли участь крім президії і членів економічної секції також запрошені парляментарні посли. Предметом нарад була загально-господарська і технїчна відбудови, як також дїяльність воєнного збіжевого Заведеня. Всї справи реферував від економічної секції З. У. Р. і в порозуміню з Головною Радою тoв. "Сїльський Господар" пoc. д-р Е. Олесницький.
І. В справі відбудови знищених осель в Східній Галичинї сконстатовано однодушно, що дотеперішна провізорична акція, хоч коштує дуже богато гроший, дуже мало принесла пожитку. Переводить ся її без пляну, без системи, дуже ріжнородно в ріжних повітах. Лежить вона теоретично, правда, в руках правительства, алe в практицї знайшла ся в руках Краєвого Видїлу, який визначив на поодинокі повіти своїх делєґатів до відбудови, в меншій части інжинїpів і архітектів, а переважно ґеометрів, з яких кождий в своїм районї робить, як уважає за відповідне.
В деяких повітах будують бараки, які часто неможливі до замешканя, а правильно не дають можности удержаня худоби, в деяких людности даєть ся підмогу в грошах на наєм мешканя, в деяких підмогу в матеріялї, який часто людність продає і гроші обертає на цїли, а не на відбудову. В деяких повітах знов не зроблено доси зовсїм нїчого, навіть в тих громадах, які спалено і знищено нашими війсками з причин стратеґічних (прим. в скільськім повітї).
До cеї акції в Східній Галичинї покликав Краєвий Видїл лише всего двох технїків Українцїв, а поза тим самих Поляків, не розуміючих потреб, незнаючих відносин.
По широкій дискусії порішено в сїй справі заняти слїдуюче становище і предложити правительству слїдуючі постуляти:
1. В тих повітах, які находять ся вже на території ширшої воєнної области, прийшов вже безумовно час з весною розпочати дефінїтивну відбудову і зірвати з практикою бараків та инших провізоричних мір.
2. Відбудова має вести ся на кошт державний, не на нові через властителїв затягнені позички, хочби під найлегшими умовами, бо дальшого обдовженя селянська посїлість в Галичинї не видержить.
3. Відбудова таких місцевостий, які зовсїм зістали знищені, мала би переводитись лише фаховими державними властями, а не може бути повірена самим властителям, бо при такій відбудові мусить бути основою її новий реґуляцийний плян, узглядняючий всї вимоги полїції будівничої, огневої і санїтарної, — і при тій нагодї мають перевести ся також всї положенєм вказані та для господарів конечні мелїорації, комасації і аррондації. Там, де буде ходити о самі лише направи або відбудову поодиноких будинків, може буде відбудова повірена і властителеви під умовою, що буде держати ся даного йому пляну.
4. Орґанїзація акції предкладаєть ся слїдуюча: Акція спочиває в руках правительства; верховним орґаном є мінїстерство публичних робіт. В Галичинї є дві секції — одна в Кракові, друга у Львові — обі під проводом намісника чи його заступника. До секції має бути додана прибічна рада, в склад якої мають увійти при східно-галицькій секції представники українських господарських орґанїзаций в той спосіб, щоб українські члени секції не могли бути змайоризовані. Секція урядує і веде справу відбудови при помочи урядників і технїків передовсїм державних з доповненєм їх в Східній Галичинї фаховими силами з поміж українських технїків, а таксамо при обсаджуваню експозитур на поодинокі области Східної Галичини і установленю технїчних делєґатів на поодинокі повіти повинні бути узгляднені передовсїм місцеві українські технїчні сили.
5. З огляду на те, що цїни будівельних матеріялів вже тепер пішли дуже в гору і йдуть дальше, так, що супроти сього переведенє відбудови може стати просто неможливим, пожаданим є розширенє права воєнної реквізиції держави на матеріяли потрібні до відбудови, а передовсїм на дерево.
II. В справі господарської помочи для селянської людности сконстатовано, що дуалїзм акції, спричинений зарядженєм Краєвого Видїлу що-до засновуваня повітових рільничих рад, паралїжує первісну тенденцію правительства сконцентрувати акцію в його руках і шкодить дуже самій акції, а передовсїм інтересам української рільничої людности, яка через се з акції просто є елїмінована. Сконстатовано дальше, що анї постанови цїсарських розпоряджень, виданих в господарських справах, анї зарядженя намісництва в многих повітах не виконують ся. В многих громадах не істнують зовсїм комісії для жнив, депекорація в краю застрашаюча, брак коний і людських сил до роботи, апровізація в дуже многих місцях зовсїм не вистарчаюча і не запобігає голодови і будучим його консеквенціям — недугам та пошестям.
Порішено домагати ся:
1. Перенесеня всеї ратункової та апровізаційної акції по повітах в руки повітових комітетів під управою старостів, зложених з відповідаючих чисельному відношеню людности її репрезентантів.
2. Для забезпеченя весняних засївів — приготованя і замаґазинованя запасів на насїнє ще в зимових місяцях, знесеня заборони спроваджуваня насїня з Нїмеччини, зарядженя найскоршого повороту рільників з бараків в Ґміндї, Вольфсберґу и ин., урльопованя рільників з армії і достарченя помічників до рільничих робіт в відповіднім числї для кождої громади, при чім живити мала-б їх держава, продаваня або хоч позичуваня війскових коний до робіт, достарченя хомутів для коров і таких плугів, достарченя штучних погноїв, виплачуваня премій за весняні засїви.
3. Для запобіженя повній денекорації — підмог для заснованя в кождім селї спілки плеканя худоби, обор і хлївень зародкових, спровадженя і достарченя коштом держави бугаїв, довозу молодняку з західних країв, зближених клїматом до Галичини.
4. Заборони дальшої реквізиції худоби і паші, переведеня нового оцїненя форшпанів, забраних в 1914 р. і плачених тодї значно низше вартости.
5. Для забезпеченя апровізації і корму для худоби — вчасного заосмотреня загрожених голодом повітів в муку з особливим узглядненєм гірських повітів, знесеня в гірських повітах заборони уживаня вівсяної муки як поживи для людий.
III. З справою апровізації і засївів вяжеть ся тїсно орґанїзація і дїяльність воєнного збіжевого Заведеня.
В обох напрямах підносять ся против сего Заведеня з огляду на його дїяльність в Східній Галичинї численні жалоби.
Що до орґанїзації підносить ся, що в супереч виразній ухвалї прибічної Ради в Відни з 15. липня 1915 р. про утворенє двох окремих віддїлів у Львові і Кракові — отворено лиш один віддїл для цїлої Галичини в Бєлїц. Далї функцію роздїлу насїня повірено лише двом польським орґанїзаціям "Syndykat rolniczy" в Кракові і "Towarzystwo rolnicze" у Львові; при установленю комісіонерів поминено зовсїм українських кандидатів; навіть в супереч виразній постанові статута, признаючій рільничим орґанїзаціям першенство, поминено оферти Союза спілок господарсько-торговельних у Львові і самих спілок союзних на провінції.
Не диво, що дїяльність Заведеня для Східної Галичини завела і що людність є невдоволена.
З причини сеї хибної орґанїзації Заведеня була доси апровізація недостаточна: в многих повітах не достарчено муки зовсїм, в многих лиш в дуже недостаточних скількостях. Процедура апровізації є дуже скомплїкована і для людности крайно недогідна. Людність мусить що тижня ходити милями до комісіонера, щоб дістати крихту муки, а часто ходить дармо, бо муки нема.
Збіжа на осїннї засїви в многих сторонах не доставлено зовсїм, в дуже многих так пізно, що вже не можна було засїяти. Часто було насїнє нечисте, перемішане з кукілем, снїтю та стоколосою, декуди насїня не достарчено і не звернено доси заплачених з гори гроший.
Все те дїєть ся з великою шкодою не лиш для людности, але і для продукції.
Порішено домагатись реформи орґанїзації Заведеня в дусї поданих уваг, унормованя і облекшеня процедури забору збіжа і достарчуваня муки в тім напрямі, щоби перед забранєм надвишок із збіжа від поодиноких господарів в громадї вилучено найперше в натурі скількість збіжа потрібного для виживленя тих осіб в громадї, які збіжа не мають, а доперва осталу надвишку з цїлої громади, по переведеню розчисленя в самій громадї, вивожено і віддавано комісіонерам, а передовсїм щоб насїнє потрібне на весну заздалегідь було приготовлене і на час в потрібній скількости рільникам достарчене.
Вкінци постановлено домагати ся, щоби з огляду на грозячий на переднівку голод призначено з запасів кукурудзи, які закупила держава за границею, відповідну значнїйшу часть для Галичини і заосмотрено нею завчасу загрожені голодом повіти.
Президія З. У. Ради поручила виготовленє відповідаючих тим ухвалам меморіялів послови д-ру Е. Олесницькому.
В днях 29. сїчня д-р К. Левицький і д-р Е. Олесницький відбули довшу конференцію з мінїстром справ внутрішніх кн. Гогенльоге, а 31. сїчня посли Василько і д-р Е. Олесницький конференцію з мінїстром публичних робіт Трикою. Обом мінїстрам вручено меморіяли і представлено річ устно.
Користаючи з побуту намісника Колярда у Відни, представив йому пос. д-р Е. Олесницький 4 с. м. жаданя української людности, про які намісник був уже мінїстрами поінформований.
Делєґати З. У. Ради одержали запевненє, що при рішенях правительства що до дальшої господарської акції відбудови краю жаданя української pепpeзeнтації будуть серіозно взяті під розвагу, та що правительство, яке наміряє акцію вести в своїх руках, віднесеть ся до інтересів української людности з найпевнїйшою справедливостю і безсторонностю.
[Дїло]
24.02.1916