Таке рішення ухвалили на сесії міської ради. Шраєр помер у віці 93-х років у квітні цього року.
Як інформує ZIK, учора сесія Дрогобицької міської ради прийняла рішення про надання звання почесного громадянина міста Альфредові Шраєру.
За повідомленням «Експресу», Шраєр помер під час лікування у Варшаві 25 квітня цього року. 1 травня його поховали у Дрогобичі на кладовищі на вулиці 22 січня. У Варшаві він перебував на лікування, яке йому допоміг організувати Ґжеґож Ґауден, керівник Інституту Книжки (Варшава).
Шраєр був скрипалем, співаком, диригентом, культурним діячем єврейського походження. Він народився і прожив більшу частину свого життя у Дрогобичі. Був останнім з живих учнів Бруно Шульца.
Як розповідає «Дрогобицький портал», Альфред Шраєр народився 8 травня 1922 травня у Дрогобичі. Дитячі роки він провів у містечку Ясло (зараз у Польщі), де його батько працював на керівній посаді на місцевому нафтопереробному заводі. Після повернення до Дрогобича у 1932 році він розпочав навчання у приватній польській ґімназії імені Ґенрика Сєнкевича, де був учнем Юзефіни Шелінської, полоністки, перекладачки, яка була неофіційною нареченою Бруно Шульца. Від 1934 року він навчався у дрогобицькій державній ґімназії імені Короля Владислава Яґайла. Там чотири роки малювання і ручної праці його навчав Бруно Шульц.
Під час II Cвітової війни Альфред Шраєр втратив усю родину – його батько, брат і бабця загинули у газовій камері, а матір і дідуся розстріляли. Альфред Шраєр був в’язнем декількох нацистських концентраційних таборів, спочатку Польщі, потім у Німеччині – у Плашові, Ґрос-Розені, Бухенвальді і місті Тауха біля Ляйпціґа. Пізніше він згадував, що технічні навички і вміння, яких навчив його Шульц на шкільних уроках трудового навчання, нерідко у роки окупації рятували йому життя.
У 1946 році Альфред Шраєр повернувся з Німеччини до рідного міста, де він закінчив музичний факультет Дрогобицького педагогічного університету. Довгі роки він був викладачем Музичного училища імені В.Барвінського в Дрогобичі. Водночас, він грав в оркестрі у кінотеатрі, а також концерти у ресторані.
Після виходу на пенсію він виступав на урочистих концертах, грав на скрипці, співав пісні на ідиш і довоєнні польські танга. Підтримував пам'ять про свого вчителя, беручи участь у Фестивалях Бруно Шульца у Дрогобичі.
У зв'язку з тим, що Альфред Шраєр добре памятав Шульца і мешкав у Дрогобичі, його часто відвідували митці і журналісти з усього світу, хоча більшість приїжджала із Польщі. Він став героєм документального фільму «Альфред Шраєр з Дрогобича» (2010 р.), режисером якого є польський режисер Марцін Ґіжискі. Режисером іншого польського фільму про Шраєра «Де ж ви є, друзі мої…» (1995 р.) є Маріуш Кобздей. Ще одним фільмом, де героєм є Альфред Шраєр, є фільм австрійського режисера Поля Росді «Останній єврей з Дрогобича» (“Der letzte Jude von Drohobytsch”) 2012 року.
23.07.2015