в Київському ордена Леніна театрі опери та балету ім. Т. Г. Шевченка
Патефонні пластинки з записом арій та дуетів опери "Запорожець за Дунаєм" багато разів виходили у світ величезними тиражами, але попит на них по всьому Радянському Союзі — не зменшується.
Така виключна популярність цієї опери серед трудящих.
Кілька днів тому, Київський Ордена Леніна театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка, показав "Запорожця за Дунаєм" львівським глядачам. Як і слід було чекати, спектакль пройшов з величезним успіхом. Глядачі бурхливо реагували на численні комедійні сцени, ліричні арії та дуети, на танці.
Що ж саме приваблює в цьому спектаклі? Які саме музичні і драматургічні якості забезпечують їй такий сталий успіх протягом всього майже 90-річного існування?
Звичайно, історичної цінності опера не має. Справжнє життя січового козацтва, що примушене було після розгрому Січі жити в чужині, за Дунаєм, під турецькою владою сумуючи по Україні, не було таким безтурботним і веселим. В ті часи частіше можна було побачити сльози ніж танці, почути тужливі пісні, ніж сміх.
Автор "Запорожця за Дунаєм" — відомий свого часу співак С. Гулак-Артемовський і не ставив собі завдання писати історичну оперу. Взявши відомий факт про перебування козацтва в турецькому полоні лише як фон, він розгорнув на ньому сюжет своєї опери — досить примітивний, з простими зрозумілими характерами і нескладними ситуаціями. Це, власне, навіть не опера, а скоріше оперета, де діалоги, розмови посідають таке ж місце, як і спів.
Опера розповідає про веселі пригоди козака Івана Карася, що побувавши у гостях у самого султана, домігся звільнення козаків з полону, про горяче кохання молодят — Оксани і Андрія, про комедійні сварки козака Карася з "добіса сердитою" дружиною Одаркою" тощо. Про все розповідається легкою, опереточною мовою.
Музика "Запорожця за Дунаєм" дуже запам'ятовується, вона приємна, мелодична, соковита, органічно пов'язана в більшості з народними мотивами, з фольклором.
Це в першу чергу привертає увагу глядачів до опери.
По друге вся опера від початку до заключного хору просякнута теплим комізмом, справжнім, народним гумором, що як відомо, є характерною рисою українського народу. Багато в опері щирої і сердечної лірики.
Всі ці якості і були, причиною того, що опера "Запорожець за Дунаєм" міцно ввійшла в репертуари майже всіх оперних театрів республіки, користуючись незмінно великою прихильністю і любов'ю глядачів.
Правда, ця опера, йде на радянській сцені, в так би мовити, "омоложеному" вигляді. За дорученням уряду, композитор-орденоносець, заслужений артист УРСР В. Я. Йориш разом з відомим поетом — орденоносцем М. Рильським і режисером — заслуженим артистом республіки — орденоносцем В. Д. Манзієм, переробили оперу. Музика вся оркестрована з розрахунком на великий симфонічний оркестр, багато номерів поширено, дописана нова, третя дія — "Карась у гостях у султана", велику кількість танців тощо.
Водночас автори переробки зуміли зберегти всі особливості стилю Гулака-Артемовського, манеру його письма — простоту, народність, мелодичність.
В поновленому варіанті опера стала яскравішою, монументальнішою.
В опері "Запорожець за Дунаєм" дуже обмежена кількість дійових осіб. По суті є лише п'ять повноцінних образів.
В центрі уваги глядача — перш за все, колоритний, чудесно змальований авторами образ старого козака Івана Карася, якого блискуче грає народній артист УРСР — орденоносець М. І. Донець.
Уже з першої своєї появи на сцені, коли Карась на підпитку співає свою знамениту арію:
"Ой, щось дуже загулявся,
Ледве я сюди добрався..."
він завойовує глибокі симпатії у глядачів.
У відміну від великої кількості і оперних акторів, Михайло Іванович Донець не лише співак високої культури, а й прекрасний актор. В тих місцях, де особа Карася мала відійти на задній план, де він не співає, не промовляє ні слова, а лише є присутній на сцені, все ж актор однією мімікою тримає глядачів в непослабній увазі до себе. (Наприклад, сцена у султана під час виступу східного балету). З тонким гумором провадить М. І. Донець всі діалоги: розмову з султаном біля своєї хати, сутички з дружиною тощо. Виразна міміка, жест, рухи, майстерне володіння голосовими даними, природнім комізмом, величезний акторський досвід — все це в комплексі допомагає акторові з виключною силою впливати на глядачів, з максимальною повнотою розкривати образ.
Проте нам здається, що в останній дії М. І. Донець трохи переступає межу художньої правдивості. В ряді місць ("На туркменях оженюся", прикінцева сцена) артист навіть шаржує, додає до образу зайвого комізму, а це і не потрібно.
Достойною партнеркою М. Донцю була народна артистка УРСР орденоносець О. А. Петрусенко, яка створила яскравий образ темпераментної дружини Карася — Одарки. Славнозвісний комічний дует Одарки і Тараса "Відкіля це ти узявся, де ти й досі пропадав" О. А. Петрусенко провела з тією приємною легкістю і виразністю, яка завжди відріжняє виконання великих майстрів. В арії "Ой казала мені мати" артистка ще раз продемонструвала дивовижні можливості свого голосу.
В обмежених рамках своїх ролей приємне враження справили артисти Н. Захарченко (Оксана) та Шведов (Андрій). Вони досягли повного злиття голосів гармогійності в дуетах. Хотілося б лише у Н. Захарченко відчувати більш теплоти в сцені, де Оксана сумує по рідному краю.
Артист Пекарський, що виконує роль султана, дуже добре співає цю партію, прекрасно тримається на сцені — відчувається в цій гордій ході справжній володар. Але з розмовною частиною ролі в нього значно гірше. Він просто декламує текст.
Танці в опері "Запорожець за Дунаєм" посідають дуже велике місце. В поставі П. Вірського та М. Болотова танці прикрашують оперу. Вся третя дія тримається на балеті. Східні танці, особливо танок з келихами, тамбуринами, сольні варіації "танцюристки", а також українські танці в другій і четвертій дії справляють величезне враження. Балетний колектив показав себе в опері "Запорожець за Дунаєм" з якнайкращого боку. Майстерність таких танцюристів як: орденоносець О. Соболь, М. Дельсон, О. Бердовський, В. Шехтман, Л. Гарасимчук та інші доставила багато радощів глядачеві.
Танці в опері "Запорожець за Дунаєм" посідають дуже велике місце. В поставі П. Вірського та М. Болотова танці прикрашуючі оперу. Вся третя дія тримаеться на балеті. Східні танці, особливо танок з келихами, тамбуринами, сольні варіації "танцюристки", а також українські танці в другій і четвертій дії справляють величезне враження. Балетний колектив показав себе в опері "Запорожець за Дунаєм" з якнайкращого боку. Майстерність таких танцюристів як: орденоносець О. М. Дельсон, О. Бердовський, В. Шехтман, Л. Гарасимчук та інші доставила багато радощів глядачеві.
Загальному видатному успіхові спектаклю "Запорожець за Дунаєм" сприяла висока музикальність, культура оркестру, керованого заслуженим артистом республіки орденоносцем В. Я. Йоришем, та прекрасні декорації заслуженого художника республіки О. В. Хвостова.
Немає сумніву, що опера "Запорожець за Дунаєм" буде одним із найпопулярніших спектаклів у львівських глядачів.
К. Днєпров
