Українські літописці занотували впродовж нашої історії багато геройських діл наших предків. Найновіша історія України, від 1914. року, також багата в геройські подвиги УСС, СС. та інших українських військових частин.
Одначе з усіх цих подій на окрему увагу заслуговує геройська самопосвята української молоді київських вищих і середніх шкіл під Крутами.
Ці українські Термопілі — важний залізничий вузол Крути — тому 20 літ заступила горстка української молоді, невишколеної військово, без доброго проводу, без належного узброєння, з малою кількістю набоїв. Дня 29. січня 1918. р. розігрався нерівний бій під Крутами. Переважаючі сили московських большевиків цілий день штурмували молоденьких Героїв, які вкінці опинилися зовсім без проводу і набоїв, окружені зі всіх сторін ворогами. Хто не погиб у бою, того взяли в полон і по нелюдських знущаннях замордували.
В цьому трагічному бою, в якому поляг цвіт української молоді з Києва, взяли участь також і Галичани, і цей момент скріплює молодою кровю наші соборницькі ідеали.
Українська молодь проголосила Роковини Крут своїм національним торжеством. Організації української студентської, селянської, робітничої та ремісничої молоді видали спільну відозву, в якій взивають усю нашу молодь й громадянство відзначити день 29. січня Богослуженнями, святочними обходами, а в год. 12 двома хвилинами мовчанки. Крім цього студентська молодь переводить цього дня голодівку і заощаджені в цей спосіб гроші призначує на національні цілі.
Самопосвята і жертвенність української ідейної молоді викликує подив навіть у наших сусідів. Тому згадуючи геройську смерть українських молоденьких Лицарів під Крутами тому 20 літ, — можемо з надією глядіти в наше майбутнє. Бо нація, що має таку ідейну молодь, як Крутянські Герої, має перед собою великі можливості всестороннього розвитку.
