Творча особистість Сергія Васильківського займає одне з почесних місць в історії вітчизняного мистецтва. Вона тісно пов’язана з розвитком національного реалістичного живопису ІІ пол. ХІХ ст. – поч. ХХ ст., у становленні якого значну роль відіграла харківська пейзажна школа. До неї разом із С.І.Васильківським належали відомі українські митці – П.О.Левченко, М.С.Ткаченко, М.А.Беркос.
С.Васильківський усе своє свідоме життя провів у Харкові. Тут він створив близько 3500 творів, більшість з яких присвячено Україні, її природі, історії та традиціям. Майже половину свого творчого надбання – 1348 творів С.І.Васильківський заповів Харкову. І хоча під час Другої світової війни багато їх загинуло, сьогодні у Харківському художньому музеї – найбільша в країні колекція творів митця.
Корінний слобожанин, Васильківський здобув початкову художню освіту в Харкові у знаменитого педагога, викладача гімназії Д.Безперчого. Згодом, в Петербурзькій Академії мистецтв, його вчителями стають справжні майстри вітчизняного реалістичного пейзажу М.К.Клодт і В.Д.Орловський.
Вже у перших більш-менш самостійних роботах, виконаних у період навчання в Академії, відчутно глибоке осмислення натури, прагнення до композиційної розгорнутості. І, незважаючи на захоплення деталізацією складових частин, ці краєвиди стали значним досягненням молодого митця.
Блискуче закінчивши Академію із великою золотою медаллю (а під час перебування в Академії мистецтв Васильківського було удостоєно одинадцяти срібних і двох золотих медалей, а також кількох грошових премій), він вирушає у пенсіонерську поїздку країнами Західної Європи. З 1886 року митець подорожує Францією, Іспанією, Англією, Італією, відвідує Алжир. Його цікавить мистецтво всіх часів і народів, але особливо – творчість французьких барбізонців і близьких до них майстрів пейзажу.
У травні 1888 р. Васильківський повертається в Україну, до Харкова. Вірний пленеристичній традиції, митець створює найдивовижніші пейзажі, у яких оспівує красу рідного краю.
Період з 1888 по 1917 є найбільш плідним в його творчій та громадській діяльності. Це – час створення полотен, які стали класичними зразками українського пейзажу, позначеного лірико-епічним настроєм і викінченістю композиційного і колористичного вирішення. Це «Козачий пікет» (1880), «Козача гора» (1890), «Козача левада» (1893), «Побачення», «Морозний день», «Ловлять снігура», «Дергачі», «Перший сніг», «Осінній вечір» та інші.
Сергію Васильківському судилося бути першим у пошуках і витворенні пластичного образу Слобожанщини. Образ світосприйняття природи у пейзажах художника народжувався в просторі камерному, затишному, доступному глядачеві, його присутності. Майстер часто підкреслював краєвид побутовою сценою. Степові ландшафти, численні у творчій спадщині художника, затишні й обжиті, як і зображені ним околиці сіл, левади, луки, плеса річок, краєвиди Слобожанщини. Це і є та естетика «відкритого вікна», притаманна європейському тогочасному мистецтву, побачена С.Васильківським у творах барбізонців та імпресіоністів.
Попри невеликий формат, роботи С.Васильківського по-справжньому монументальні: чітка побудова, гармонійне співвіднесення всіх складових, пружна ритмічність кольорів надають їм піднесеного звучання.
На початку 1900х рр. Харків стає піонером українського національного відродження, а Васильківський – невтомним діячем на його ниві. 1910-ті рр. – час його подорожей Україною, бажання втілити у картинах красу старовинних українських храмів і монастирів, об’єкти народної архітектури, орнаментики.
Із творів цього часу на виставці представлено низку замальовок української храмової архітектури, а також робити, виконані для альбомів «З української старовини» (1900) та «Мотиви українського орнаменту» (1912).
Серед художників, які працювали в царині українського пейзажу, Васильківський займає чільне місце як автор взірцевих лірико-епічних українських краєвидів, що викликають історичні та фольклорні асоціації. Його авторське витворення ідеального пейзажного образу рідного краю збіглося з характерним для народної уяви сприйняттям буденного як прекрасного й величного, що є визначальною рисою етнічно-ментального кодексу українства.
Виставка завершується 28 серпня 2013 року.
просп. Свободи 20Національний музей Срд, 08/21/2013 - 10:00