Христіянська релігія — сказати – має тому таку надлюдську силу, що вона сама така людська. Всі події і науки зі Святого Письма є глибокими Символами життєвих правд, є вказівками як правдиво життя розуміти і як по правді життя вести. Ось – Народження Христа це Символ Життєвої Правди, що всяка велика ідея родиться в убожестві, в трудах, і терпіннях; втеча Пресв. Родини – явний і особливо нам тепер зрозумілий символ – що за ідею треба терпіти, що треба нераз рідну країну покинути, щоб зберігаючи від напасників життя людини – зберегти тим самим носіїв ідеї, ідею саму; врешті Воскресення — могутній символ Правди, що через смерть родиться життя, що життя втілюється в дух многих і многих, немов це збіжжа, що з одного зерна вкиненого у землю, видає многократний плід. Тому — щоб ще більше наочною цю правду зробити свято Воскресення припадає на весну, коли природа переборює зимову мертвоту і проявляв себе у життєрадіснім розрості та кожною новою зеленою стеблинкою і кожною квіткою засвідчає перемогу Добра і Краси над злом, і укріпляє віру, що над смерть сильнішим є життя. Тому й так радісно-зворушливо лунають на Воскресення дзвони: Христос Воскрес!
З вірою і надією кидає хлібороб зерно у землю. З далі-далини пахнуть нам рідні не свої лани, багато з них незорані, стоять облогом. Сійте, сівачі, зерно Ідеї!
Мов чисте зерно пшениці, зроджене на українськім ріднім грунті, що оправдало себе в українськім підсоні сіємо зерно Гетьманської Ідеї. Не завжди воно падало на пригодний грунт: не одні не приймали його камінною твердотою серця свого, другі заглушували тернями злоби, завісти, розкошелюбства і владолюбства. Ці тепер хай не нарікають, що їхні ниви не зеленіють, а вони самі, не слухавши доброго Батька, опинилися у положенні блудного сина, що – по словам Святого Письма – "прилінися пасти чужі свинія".
Притча про блудного сина і притча про сівача – знову прегарні і преглубокі життєві правди, так болюче правдиві саме для нас всіх...
Гомін рідних дзвонів не буде долітати на чужині до наших ушей. Не буде радісного настрою, а буде багато суму. Але власне та сумовита повага змусить нас задуматись, чому так сталося: чи не винні багато ми самі?
А та застанова повинна теж принести рішення вступити на шлях відродження, на дорогу правди. Той сійте, сівачі, зерно Ідеї, сійте аж поки з величним гомоном Христос Воскрес – зєднається щей радісний гомін – Воскресна Україна!
[Український літопис, липень 1946]
20.07.1946