Шовінізм Поляків зачинає в Галичинї, а спеціяльно у всхідній части краю, злощастно зазначувати ся у всїх напрямах і проявах суспільного житя. Се характеристика теперішних польско-руских відносин, а відповідає їй кожда суспільно політична проява, почавши від політики менерів віденьского кола польского, а скінчивши на слузї польского бецирку повітового. На кождім кроцї нe жахають ся Поляки виступати против всего, що не польске, відкидуючи всяку мораль і почутє справедливости. Сей шовінізм доводить до заслїпленя і не дає им дивитись на справи предметово, а лиш з еґоїстично-шовіністичного становища, заслонюючись дуже поплатною в тих часах покривкою "оборони національних интересів".
Може оно й добре, що заслїпленє переходить деколи в т. зв. заїлість расову (Rasenwuth), бо в таких случаях скидають Поляки з себе маску і виступають у властивім світлї, вказуючи, чого можна від них сподїватись. Тогдї то забувають они на ті слова, які праса польска систематично пускає в світ на темат "ucisku" від Москалїв або Прусаків, тогдї готові они заперечити власним своїм словам, примінюючи в брутальний спосіб право сильнїйшого. Перед Европою хотять Поляки уходити за толєрантних і вирозумілих — ну і консеквентно представляють себе мучениками за людскі права. Але нехай ино прийдесь им примінити ті засади до якої иншої народности слабшої від них, тогдї то з цїлою брутальностію виявляють Поляки, як они розуміють рівноправність, толєранцію, справедливість і національно-політичну етику.
Такими були і є до тепер всї Поляки та годї навіть від них чого иншого вимагати, бо від розбору Польщі они нїчого не забули, але і нїчого не навчились. На жаль і молодїж польска вступає вірно в слїди своїх батьків — мабуть яблоко нїколи далеко не відпаде від яблінки. Змінила она лиш тактику, — так сказати би умодернізувала ся, — бо на устах у неї заєдно такі приманчиві слова, як поступ і демократизм, щоби легковірних заманити. Коли-ж приходить до дїла, тогдї показує ся та молодїж невідродними синами своїх батьків. Щастє, що рентґенівскими лучами можна від часу до часу освітити суть і морально-етичну вартість сего молодого польского поколїня. Виходить се на осторогу і науку для тих, кому се треба.
В львівскім університетї истнує товариство академичне "Братня Поміч". Цїль сего товариства чисто гуманітарна: удїлювати позички процентові і безпроцентові біднїйшим академикам, посередничити при закупнї одягу, а вкінци вести кухню під власним зарядом. Безперечно, товариство се подає молодежи академічній велику поміч, однак ласкою годї сего уважати, бо процентові запомоги дають ся на 5%, а за посередництво при закупнї одїжи дістає товариство від доставників аж 10%. Те саме можна сказати і о веденю кухнї, при порівнаню цїни по львівских реставраціях. Найважнїйша користь була би ще з запомог безпроцентових, котрих однак удїляє ся як найменше. Виходило би з сего, що "Братня Поміч" товариство радше задаткове, котре подає членам певні користи, але за значною винагородою. До сего товариства належали зарівно Русини як і Поляки а то так з огляду на вказану в горі цїль товариства як і на підставі статутів, в котрих говорить ся, що "членом може бути кождий звичайний слухач львівского університету".
Такій стан тревав довшій час — аж сего року настали такі відносини в тім товаристві, що нарушували прямо почутє чести Русинів. і так видїл товариства ухвалив не принимати подань о запомоги написаних по руски. Річ ясна, що ухвалою сею чулись Русини обиджені і рішили відкликатись до загальних зборів. Та на тих заг. зборах стрітила Русинів ще одна несподїванка, бо голова зборів не позволив просто навіть промавляти Русинам по руски. Супротив такого автократизму голови товариства поставили Русини внесенє, щоби збори позволили Русинам промавляти по руски і поручили видїлови полагоджувати рускі поданя. По переведеню бурливої дискусії, в котрій Поляки пописувались псиканєм, свистом та такими парляментарними висказами як: "czemu tu Rusini nie stulą gęby" і т. п., відкинено внесенє Русинів величезною більшостію голосів, бо на 50 голосуючих ледви 9 голосувало за тим внесенєм.
Супротив того заявив представитель рускої молодежи, що всї єго товариші Русини виступають з товариства, в котрім их так стероризовано і зобиджено та заповів в имени тов. "Академичної Громади", що всякі зносини з так нетолєрантним і шовіністичним товариством зривають ся.
Так представляє ся сам факт, що лучив ся як раз в 30-лїтні роковини истнованя "Братної Помочи", відсвятковані при високопарних поступово-демократичних промовах і заявах польскої молодежи з початком сего року. Дїла не лиш далекі але просто противні словам. Свого часу накинулось було демократичне Słowo Pоlskie на руско-україньску молодїж при нагодї святкованя ювілею "Братної Помочи", закидуючи їй грубу невдячність за для цїлковитої абстиненції підчас того торжества. Однак, коли зважимо що як раз під той час видїл сего товариства рішив не приймати руских подань, то признасть кождий безсторонний повну справедливість рускій молодїжи. Репрезентант єї, явивши ся на тім ювілею, мусїв би був сказати кілька терпких але правдивих слів, котрі певно не були би причинились до звеличеня торжества того товариства, з котрим Русини не хотїли ще тогдї зривати зносин, думаючи, що найде ся modus vivendi. Показало ся, що не найшов ся такій modus, бо польска молодїж хоче przebojem добувати zagrożone kresy ojczyzny. І які з такої молодежи вийдуть колись люде!..
Дѣло
18.06.1896