Комітет ІІ-го віча католицкого надіслав нам отсю відозву з просьбою о оповіщенє:
"З великою силою візбрала повінь злого, котре нас окружає, і то з силою так незвикло великою, що всї “добре мислячі люди з обавою мислять о теперішности, а з тревогою споглядають в будучність”, — сказав муж дїйсно Божим Провідїнєм покликаний, обнимаючій людскість цїлу великим і благородним серцем, — сказав Лев XIII., не, щоби засмутити, але противно, щоби потїшити а заразом спонукати до чуйної і витревалої працї не лиш над собою але і над добром загальним, щоби житє суспільне, державне і родинне оперти на Бoзї, на засадах католицких. Не вистарчає бо самому ублагородняти ся і відроджуватись, для себе тілько здобувати силу духа і розум, не вистарчає в власнім тілько серцю переховувати сокровища віри, благодати і доброї волї, але треба себе давати суспільности, горнути ся до служби публичної, до вспільної наради, до совістного сповненя обовязків "правих христіяньских горожан". А чим наглїйша потреба, тим пильнїйшим єсть обовязок, тим конечнїйшою єсть вспільна праця для тим більшої слави Божої.
Тож ті, котрі ту саму святу віру в серцю переховують а публично визнають, ті передовсїм суть покликані, щоби совокупити свої сили під знаменем креста, радити в имя засад христіяньских і правд католицких. Тілько з того "жерела від живих" исповідники святої віри могуть зачерпнути бодрости і науки, натхненя і покріпленя.
Перед віками спішили переняті глубокою вірою і любовію Христовою рицарі, щоби Єрусалим визволити і водружити крест там, де Спаситель на крестї за людскість терпів і умер. Днесь потреба, щоби суспільність католицка в серцю воскресивши святий огонь, боронила духового Єрусалима, зачіпленого і загроженого через ворожі пруди, через ложні оклики, через згубні, бо переворотні доктрини. До такої духової виправи покликала народи і покликує их всегда та сама мимо просторони і ріжницї віків повага, сила і власть, на непохитній оперта скалї, — та сама Голова Церкви.
Идучи за тим голосом Папи, всї днесь народи і всї верстви суспільні в тій мирній, тихій і загальній виправі беруть живу участь. Найлучші сини Церкви радять і дїлають, лучать і организують ся, щоби скріпити і утвердити основи моральної будови світа, щоби вооружити ся в меч духовий і тїсно сполученими рядами бороти ся і побідити.
Католики! Поляки і Русини! Ми начали тілько що вооружати ся і творити ряди поборників. Три лїта тому у стіп Вавелю зібрало ся перше наше Віче католицке, а перебіг єго світлий, участь численна і знаменита були свідоцтвом аж надто явним і виразним, як глубоко відчутою і загальною була потреба таких віч. Серця живійше бити стали. Ми вертали з погіднїйшим лицем, покріплені на дусї.
По мисли запавших ухвал і повірених мандатів взиваєм днесь в Ювилейнім роцї Унії Берестейскої, одержавши благословенє Св. Отця, взиваєм з глубини душі на друге Віче католицке до Львова.
І днесь потреби суть великі, щораз більші! Учуватись дає діткливо пересиленє суспільне а "гноблять внутрішні хороби". Викривлюють ся і мішають понятя. Засїв нам чужій і ворожій падає на ниву матерну, а обаламучені або переворотні люди не щадять заходів, щоби зле зерно видало овочі. Намножило ся зависти і спорів, незадоволеня і неспокою, болю і смутку. Але не належить і не вільно прикрим улягати враженям і чорним віддавати ся мислям. З теперішности нераз темної і мутної, але також повної чесних стремлень, проявить ся погіднїйша і спокійнїйша будучність. Нам самим з трудом ю здобувати! Потреба вооружити ся в мудрість і любов, гідність і повагу, енергію і витревалість, потреба нам католикам з дїдів і прадїдів знов почути ся собою, вспільно нарадити ся і порозумітись.
Спішім отже всї, без огляду на різницї народности і обрядів, заводів і станів, без огляду на політичні сторонництва і погляди, — спішім, щоби в почутю вспільних журб і потреб щиро виказати сущні недостатки в положеню цїлої суспільности. Соціяльно економічні справи довжні творити важну і значну часть наших нарад і дїлань, щоби усунути, що несправедливе, і зарадити бідї, як приказує наука христіяньска.
Католики! Поляки і Русини! Спішім, щоби спільно радити, бо се спільна справа. Родина і суспільність, житє приватне і публичне, дім і школа, промисл і ріля, наука і література, всї прояви житя, всї недостатки і потреби нехай будуть предметом вичерпуючих і пожиточних обрад, зрілих і обєктивних, далеких від сторонничих пристрастей. А де не буде одномисльности мнїня, нехай буде одномисльність волї, сеї доброї волї, котра дає мир і потїшенє.
Католики! Поляки і Русини! Запрашаєм горячо всїх людей доброї волї, а тою доброю волею, любовію христіяньскою, почутєм горожаньским, широким серцем, бажаєм всїх зєдинити і огорнути! Запрашаєм всїх до сего старого міста, котрого минувшість до исторії двох народів належить. І ту давні дїї і традиції живо до серць наших промавляють. Ту в тім роцї маєм святити 300-лїтій роковини великого историчного факту Унії, памятного по всї віки в исторії цїлої Церкви, в исторії Руси і Польщи.
Предки наші боронили креста перед полумісяцем, складали жертви крови, котрою зрошена земля нам всїм дорога і вспільна. Нашим обовязком давати свідоцтво правдї!
Запрашаєм сердечно і горячо. Станьмо разом і численно на друге віче католицке, котре відбуде ся во Львові в днях від 7 до 9 Липця с. р.
У Львові дня 20. Мая 1896".
Між підписами членів комітету находимо отсих Русинів: о. д-р І. Бортошевскій, проф. унів., Ал. Барвіньскій, о. митрат Андр. Білецкій, архипресвитер, Едвард Харкевич, директор рускої ґімназії у Львові, о. Констант. Чехович, архипресвитер, о. митрат Вас. Фацієвич, архипресвитер, д-р Стеф. Федак, адвокат, о. Евг. Гузар, катихит, о. Mиx. Яцковскій, префект гр. к. семинарії духовної, о. Стеф. Юрик, префект гр. к. семинарії духовної, о. д-р Іос. Комарницкій, проф. універс., о. Тит Ковальскій, парох Спасова, Ив. Левицкій, инспектор краєвий, о. д-р Іос. Левицкій, катихит, о. Онуфрій Лепкій, катихит, Богдан Мариняк, проф. політехники, Иван Матїїв, директор семин. учит. в Сокали, о. Mиx. Мриц, віце-ректор гр. к. семин. дух., о. Василій Навроцкій, инспектор окружний в Долинї, о. Теодор Пюрко, крилошанин, о. Клим. Capницкій, проф. унів., д-р Петро Стебельскій, проф. унів., о. Алексій Тороньскій, член краєвої ради шкільної, о. митрат Лев Туркевич, пралат, Анатоль Вахнянин, о. Адольф Василевскій, парох при церкві св. Параскевії у Львові.
Дѣло
17.06.1896