На послїднім засїданю палати послів вивязала ся дискусія над мадярским торжеством тисячилїтним. Зааранжували сю дискусію антісеміти з нагоди дебати над своїм наглячим внесенєм що-до поведеня правительства супротив демонстрацій студентів віденьского університету. А що та справа входить в ресорт міністерства просвіти, то в дискусії заатаковано, бодай посередно, також міністра просвіти, бар. Ґавча.
Головним бесїдником в тій дискусії був д-р Люеґер, а єго промова викликала в жидівско-ліберальній прасї формальну революцію. — Яким чином — говорив д-р Люеґер — приходить австрійске міністерство до того, щоби підпирати угорскі торжества тисячилїтні? Не можна, що правда, жадати від австрійского міністерства, щоби оно заявило ся против торжества, хоч міністер просвіти чейже міг би знати, що дуже сумнївна річ, чи справдї Арпад прийшов перед 1000 роками до нинїшної Угорщини, та що ся половина держави не згадує мило ту першу появу Мадярів. Може відомо міністрови просвіти, — а як він сам не знає того, то най поспитає свого сина, котрий чейже ще тямить де-що з науки в ґімназії — яку то ролю відограли Вп. панове Арпадійцї в Европі. Треба було добре намучити ся, заки у тогдїшних панів Мадярів виробило ся понятє о цивілізації. Теперішне угорске правительство поставило справу в такій спосіб, щоби всї падали ниць перед торжествами 1000-лїтними, щоби всяку демонстрацію против торжеств уважано не лиш нарушенєм Угорщини, але і Австро-Угорщини. Справдї характеристичне при тім, що ми мало що не попали в наслїдок тих торжеств в конфлікт з Сербією. Відносини Австро-Угорщини з державами балканьскими вельми погіршили ся в наслїдок мадярского торжества. Австрійске правительство повинно було заховувати ся бодай неутрально.
Заборонюють ся у нас збори, а чим оправдує ся заборону? Як може наше міністерство аж так вислугувати ся угорскому правительству, що комісарі поліційні дістали приказ не допускати нїяких острійших висказів о Угорщинї і 1000-лїтнім торжестві. Скоро син міністра Ґавча може говорити о мадярскім 1000-лїтю в академії тересіяньскій, то чейже в Австрії повинно бути дозволене, щоби знов хто другій говорив против 1000-лїтя. Скоро вільно ґімназіястови виголосити мову, вироблену имовірно єго вітцем, то най же буде вільно академікови висказати свій погляд о 1000-лїтнім торжестві.
А оно вже крайна пора, щоби під кождим взглядом стало ясно, як там водить ся в сїй славній країнї угорскій. Ось вам калєндар, виданий Ґольдштайном. В калєндари поміщено такій образець, що жид вискакує на степенї престола і пускає стрілу на Спасителя. Калєндарь не сконфіскований. Ц. і к. офіцирів називає ся бестіями, а ґазета, котра се написала, була увільнена судьями присяжними. Про Франца Кошута писано, що він може скорше стати гофратом як я. А він цїлком отверто пише, що чорно-жовта хоругов опротивіла мадярским жовнїрам, бо будить в их серцю сумні спомини. Нїмецка команда се вираз столїтного гнету, бо Нїмець в очах Мадяра псявіра. В одній ґазетї написане: На нашій виставі був би найцїкавіншим оказом Нїмець, що не був би псявірою. Після мого пересвідченя, також угорске правительство стоїть на такім самім становищи. А у нас забороняє ся бутн противником 1000-лїтного торжества, а навіть накладає ся обовязок на офіцирів звиджувати виставу. Кождий, у кого бодай дрібка австрійского патріотизму, без різницї чи Нїмець, чи Славянин чи романьского племени, мусить оминати звидженя вистави. Менї жаль тих людей, котрих становиско приневолює їхати до Будапешту, бо знаю, що они лиш затискають кулаки, не могучи відповісти рівною відплатою на мадярскі обиди. Тож бодай молодому поколїню не беріть сего за зле, що висказують отверто свої погляди на мадярскі торжества. Най собі юдео-мадяри виправляють свої орґії; я не противний сему. Я им не мішаю нї в Oes-Budavar нї в гаремі. Мир им! Най забавлять ся там, як можуть найлїпше. Але нам мусить бути дозволене говорити правду. Длятого обовязком ухвалити наглячість внесеня. Коли б там в Угорщинї жиди не відгривали так великої ролї, то ви би певно вельми одушевили ся для мого внесеня; але по правдї се навіть не мадярске лиш жидівске торжество і длятого ви з ним симпатизуєте.
Міністер просвіти бар. Ґавч застеріг ся в имени правительства против того, щоби в австрійскім парляментї обговорювано внутрішні справи угорскі, і то в такій напастний спосіб, бо треба мати завсїгди перед очима взгляд на цїлість держави і єї доби. Впрочім всї торжества 1000-лїтні звершають ся разом для відданя голду нашому монархови. Відтак висказавши свій жаль, що в дискусію втягнено також єго сина, закінчив міністер оправдуванєм розпоряджень, виданих сенатом віденьского університету против одної части студентів.
Посли Браорад (в имени молодо-Чехів) і Гофман (в имени нїмецких націоналів) заявили ся за наглячостію внесеня.
Послїдний промавляв ще раз пос. Люеґер і полємізував з висказами міністра. Застеріг ся, мов би справи, котрі він порушив, були внутрішними справами Угорщини. Може відомо міністрови просвіти — говорив д-р Люеґер — що в Угорщинї офіціяльно стремлять до того, аби усунути имн народний; може єму відомо, що цїсаря, коли явив ся в театрі, не повитано имном Гайдна лиш якимсь новим имном. Чи й се може справа, котра нас не обходить? Ми обовязані виступати з всею рішучостію против такого зухвальства. Я не вимагаю від міністрів, щоби они так говорили, як я. Але вимагаю, щоби були так розумні і бодай з тиха тїшили ся, що найшов ся тут один, котрий Мадярів перечеше. I як раз міністер не повинен втягати корони до дебати; він мусить завсїгди стояти перед короною, бо се не велике диво міністер; міністрів можна набрати стілько, скілько захоче ся. Але корона се вже святість, длятого міністер мусить собою заслонювати корону а не ховати ся за корону. Міністрови було не мило, що єгo син був втягнений у дебату. Але бо се було дуже незручно, що єго син як раз промавляв підчас торжества. Задачію кождого посла, пояснити міністрам, що их сини не прийшли на сей світ в тих цїлях. — Вкінци назвав д-р Люеґер всїх тих, котрі одушевляють ся для юдео-мадярів, зрадниками люду.
Наглячість внесеня відкинено 75 голосами против 43.
Дѣло
01.06.1896