◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Гради. Вже в самих початках весни, котра доперва від кількох днїв на-правду розпочалась і по довгій слітній порі та зимнї обдарувала нас теплом, — надходять вісти з краю про нещастя елєментарні, котрі без пощади нищать надїї хлїборобів. Дня 22 с. м. навістив великій хмаролом в повітї добромильскім громади Войткову, Войтківку і Новосїлку. Вода цїлком знесла землю из cвiжиx засївів; луги і рілї при долинах занесені намулом, а град, що падав пів години, знищив жито і пшеницю до половини, а ярі засїви притовк до землї. Град упав так великій, що в тїни лежав до другої днини. — Того самого дня лютила ся сильна буря над Краковом і околицею. Коло Бєржанова падав град величини горіха а під Величкою ударив грім в одну загороду селяньску і она до тла згоріла.

Тїснїйшій вибір двох радних міста Львова відбув ся в середу с. т. при дуже слабій участи виборцїв, бо голосувало их лише 1937. Вибрано радними Романа бар. Ґостковского 1870 голосами і переплетника Алекс. Гетріца 1074 голосами. — Другій доповняючій вибір розписаний на 1-ого червня с. р. Вибрати ся мають також два радні з між чотирох, а то рабіна Шмелькеса і другого жида Тома, властителя млина парового, і двох христіян: лїкаря д-ра Ґостиньского і муляря Ивана Краха. Жиди і комітет міщаньскій мають підперти вибір одного жида і одного христіянина — Тома і Краха. Сі другі доповнаючі вибори будуть безперечно живійші нїж вчерашні, бо при вчерашних жиди не були интересовані.

Кара за вибори. Николай Мандрук з Боянця, жовківского повіту, голосував при послїдних соймових виборах против порученя староства, на д-ра Короля. Се чейже свобідному горожанинови конституційної держави вільно і навіть наказано законами. Так думав Мандрук і — не зaвiв ся. За голосованє не потягнуло єго староство до одвічальности, лиш за виріб возів, а щоби задокументувати опіку над домашним промислом, засудило Мандрука на заплату кари в висотї 20 зр. і велїло єму заплатити залеглий податок за 6 лїт. Се знищило матеріяльно Мандрука, а при тім він запав з розпуки на мелянхолію, з котрої мабудь не подужає. За виріб возів потягнуло жовківске староство до одвічальности ще і других селян. Замітне однак, що між ними находять ся лиш самі виборцї, котрі голосували при сойм. виборах на руского кандидата. — Станислав Свіркош з Стружів коло Закличина, бжеского повіту, не могучи виживити своєї родини з невеличкої рілї, отворив кузню і занимав ся направою господарских знарядів. На своє нещастє був він вибраний виборцем і перед виборами в сойм заявив, що не буде голосувати по воли старости на ґр. Стадницкого, лиш на д-ра Бернадзиковского, кандидата stronnictw-a ludоw-ого. О тім єго намірі довідало ся староство і поручило місцевому начальникови громади, щоби Свіркошеви замкнув кузню. Мазур не хотїв вірити, щоби замкненє кузнї стояло в звязи з виборами, не повірив і повітовому инжинєрови, що коли буде голосувати на ґр. Стадницкого, то староство позволить отворити кузню — і голосував на д-ра Бернадзиковского. По виборах взивало єго староство 7 разів на термін і наконець засудило на заплату кари в висотї 10 зр. і 4 зр. титулом коштів процесу. Кузню, розуміє ся, не позволили отворити. Свіркош пустив ся на рекурси, але до сеї пори не діждав ся ще их порішеня.

В Бережанах відбуде ся в память 300-лїтного ювілею унії берестейскої дня 2 червня с. р. в забудованю війскової критої уїзджальнї вечерок музикально-вокальний, устроюваний комітетом святкованя торжества. Початок о годинї 8 вечером. Вступ від особи 1 зр. Чистий дохід з вечірка призначує ся на будову церкви в Бережанах.

Огнї. Дня 26 мая с. р. знищив огонь чотири загороди селяньскі в Колодрубах коло Комарна; тілько два господарі були обезпечені, а другі два стратили все, особливо Стефан Граньчук халупник остав ся в крайній бідї, бо стратив весь добуток, так що з жінкою і дїтьми остались тілько в сорочках; на першій раз нема що до губи взяти, а о поставленю нової хати і думати не може, хиба милосердні люде єму в тім поможуть, тож і найменшій даток на тую цїль прийме місцевий уряд парохіяльний або заряд школи в Повергові.

П. Корниль Н. Устіянович виїхав з Вижницї в Стрийскі гори і пробувати-ме довшій час в Головецку, почта Козьова коло Сколього.

Столїтні роковини. Сего місяця минуло сто лїт від часу, як д-р Дженнер [Jenner] винайшов спосіб щепленя віспи. Д-р Дженнер уродив ся 1749 р. в селї Беркелі в Шкотії. Єго отець був там пастором. В 18-ім роцї житя вступив Дженнер на медицину і вже тогдї роздумував над тим чи не далось би віспу щепити коровянкою, а та гадка зродила ся в нїм на селї, де чув від селян, що хто заразить ся від коровячої віспи, той вже нїколи не буде на віспу хорувати. Скінчивши медицину вернув до родинного села і дальше робив досвіди з віспою та щепив єї, ходячи від села до села. Вкінци по 25 лїтах пересвідчив ся, що з соток осіб, котрим щепив коровянку, нї одна не занедужала на віспу. Не говорячи нїкому о своїм відкритю, скликав першій раз дня 14 мая 1796 р. селян з охрестности і защепив публично хлопцеви матерію зібрану з дївчини, що доїла корови і заразила ся від них. Вість о щепленю віспи Дженнером дійшла до Лондона, де ширила ся тогдї тота недуга епідемічно, отже до Дженнера до Беркелі стали зїздити ся люде о поміч. За кілька місяцїв, коли віспа в Лондонї не переставала а з осіб, котрих Дженнер щепив, не помер нїхто а навіть не занедужав, розійшла ся слава Дженнера по цїлій Анґлії, а з відтам перейшла штука щепленя віспи до прочої Европи і до Америки.

Дрібні вісти. В Білім-камени відкрито богатий поклад крейди; експльоатація єї має головно обернутись на фабрикацію содової води. — Підчас Зелених свят переїхало у Львові елєктричним трамваєм за платними білєтами 30.146 осіб, а від початку року до кінця цвітня видано взагалї 1,015.131 платних білєтів.

Дѣло