Толєранція Поляків в справах руских. З Тернополя пишуть нам. Перед 25 роками засновано тут фондами громадскими касу щадничу і она так щасливо розвинула ся, що минувшого року могла приступити до будови власної каменицї коштом 70.000 зр. Камениця тая, поставлена при площи Собіского, була би правдивою окрасою міста, коли-б не то, що всунено єї в глубину по за другі каменицї, через що всю єї красу прислонено. Позаяк на єї чолї уміщено дві таблицї з теребовельского каменя, призначені на відповідні написи, то pycкe населенє, научене досвідами, як про свої права треба дбати, ще в осени минувшого року внесло до видїлу каси щадничої петицію з многими сотками підписів найповажнїйших міщан тутешних і интеліґенції, домагаючись, щоби на новім будинку побіч написи польскої уміщено також напись руску. Всї члени видїлу голосно узнали справедливість сеї петиції, бо-ж зиски з каси щадничої пливуть не від чyжинцїв, лише від бідного населеня з міста як і від доохрестних, а що руска народність тут переважає, то належить ся їй що-найменше таке саме право, як народности польскій. Отже видїл каси, запевняючи, що справедливе жаданє Русинів буде сповнене, скликав на середу 6-ого мая с. р. засїданє, а першою точкою порядку дневного були деякі квестії дотично нового будинку. І ось видїл ухвалив, що напись на будинку каси має бути лише польска! Надармо видїловий Bп. Ант. Стахевич [вірний і щирий оборонець прав Руси] повстав против сеї ухвали; надармо упімнув панів видїлових, що сей доказ их нетолєранції не причинить ся до згоди; надармо відкликав ся до чувства справедливости, — надармо! бо панове видїлові своєю ухвалою дали повний доказ, що у них сего чувства нема, а заразом висказали, що і ми таким чувством супроти них руководити ся не обовязані!
Ярославске деканальне духовеньство, зібране на соборчику в Ярославі дня 7 мая с. р. майже в комплєтї, одноголосно ухвалило: солідарно приступити до основаня проєктованого в Самборі "приюта для священичих вдів і сиріт" і припадаючі на ту цїль датки по 10 зр. уплатило на руки свого о. декана в цїлости або в части. Також з огляду на донеслість "Товариства для виробу і торговлї риз церковних в Самборі" рішило вписати в члени того-ж товариства всї содеканальні церкви.
Рускій народний театр забавить в Тернополи ще якійсь час. Місцева публика руска зачала троха частїйше являти ся на представленя, за те Русинів з околицї видко або дуже маленько або й зовсїм не видати. A oнo аж гріх, бо персонал артистичний докладає всїх сил, щоби вдоволити публику і руску сцену удержали на належній висотї. Другим разом подамо де-що про поодинокі представленя.
Григорій Лопатиньскій [синь священика бл. п. Григорія Л—ого з Долини, бувшій властитель реальности в Стрию] став управителем т. зв. "малороссійскої" трупи — і з дозволу варшавского ґенерал-ґубернатора ґр. Шувалова ся трупа грала два місяцї з уcпixoм у Варшаві, тепер грає в Минску, а в часї коронації царя виїде до Москви і буде там грати для люду при субсидії 1.500 рублїв за два днї.
В Тернополи стрілила до себе з невідомої причини і ранила ся з фльоберта в груди учениця 8-ої кляси, дочка сїльского учителя. Лїкарі надїють ся удержати єї при житю.
Страшний випадок лучив ся в селї Черкасах повіту львівского. На фільварку ставили майстри великій, довгій та широкій дах — шопу на склад збіжа. Дня 7 н. ст. мая [в четвер], коли майстра підважували дах, зірвав ся він і упав так сильно, що одного майстра побило а другого забило на смерть. Покійний був родом з Роздолу, мав добре господарство і полишив жінку й кількоро дїтей.
Анальфабетів в Eвpoпi є на кожду сотку людей: в Швеції 0.2, в Данії 0.25, Норвеґії 0.3, Нїмеччинї 0.8, Швайцарії 1.2, Люксембурґу 4, Нідерляндії 4, в Анґлії 10, Франції 28, в Австрії 30, Бельґії 32, Австро-Угорщинї 37, Болгарії 44, в Угорщинї з Хорватією 45, Греції 45, в Италії 47, Портуґалії 56, Испанії 58, Румунії 67, Сербії 70, в Россії 76, Чорногорі 88. В самій Австрії припадає на сотку населеня анальфабетів: в Форарльберґу 2, в Чехах 3, долїшній Австрії 4, в горішній 5, на Мораві 6, в Тиролю 8, на Шлеску 9, в Сольногородї 10, Стирії 22, Карпатії 31, Країнї 40, на Побережу 42, в Галичинї 70, на Буковинї враз з Галичиною 80, — а в галицкій Туреччинї 88. В самій Угорщинї 42, в Хорватії 48.
Дѣло
09.05.1896