◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Ореченє трибуналу державного в справі заборони народного віча львівского випало в користь властій політичних. Трибунал орік, що забороною всенародного віча не нарушено закона о зборах.

В Самборі відбуде ся дня 26 н. ст. мая с. р. перед комісією испитовою испит для жіночих робіт ручних. Кандидатки, що сповняють обовязки учительок при школах народних, мають вносити поданя через окружні ради шк., а прочі просто до дирекції ц. к. семинарії учительскої в Самборі до 15. мая с. р. Вимагає ся скінченого 18. року житя, а до поданя треба долучити: метрику хресту, свідоцтво з укінченої 8-ої кляси школи видїлової або науки приватної; свідоцтво моральности, наколи кандидатка не повнить обовязків учительки в публичній школї; виказ переробленого матеріялу наукового до испиту або перероблених підручників; жіночих; жіночі роботи ручні, зроблені власноручно, треба предложити комісії при устнім испитї.

Від Богородчан пишуть нам: Як відомо, минувшого року відбула ся перед трибуналом судьїв присяглих в Станиславові карна розправа проти кількох селян з Ляховець, з Похівки і з старих Богородчан, обжалованих о богохульство, якого допустили ся в наслїдок читаня і слуханя річей підбурюючих проти духовеньства. Трибунал засудив тогдї Петра Остапішака господаря з Ляховець на півтора року, а Ивана Волощука коваля з Ляховець і Михайла Лучиньского з Похівки по шість місяцїв вязницї. Засуджені внесли рекурс, однак висші инстанції затвердили засуд і тепер засуджені відсиджують кару вязницї. Кілько то страти в господарстві, в майнї кілько гризоти, жури і нещастя в родинах! Нехай же се буде осторогою на будуче!

Убійник власної жінки. В пятницю закінчила ся у Львові перед судом присяжних розправа карна против Василя Голода і Стефана Мовчка, обжалованих о убійство Доськи, жінки Голода. Василь Голод, родом зі Стратина, оженив ся перед роком під напором своїх родичів з Доською, але зараз по вінчаню покинув єї і вибрав ся до Львова, де став возьним в товаристві асекураційнім им. Ґізелї. Небавом прикликав до Львова також і Доську, примістивши єї на службі у Мелникової, кухарки бурси ставропігійскої. До жінки навідував ся лиш тогдї, коли треба було єму грошей, а впрочім ненавидїв єї і часто нарікав на свою долю, що завязав собі світ. Доська пращала Василеви, бо дуже єго любила, а навіть виправдувала єго поведенє тим, що — як казала — "він пан а я проста хлопка". Тимчасом Василь мав любовні зносини з иншою служницею Забурняківної, з котрою обіцював оженити ся. Коли ж викрило-ся, що Голод жонатий, а наслїдки любовних зносин не дали ся дальше скривати, бо прийшла на світ дитина, — зачав Голод придумувати, яким способом вийти з того клопоту. Радив ся людей, а навіть ворожки, чи буде міг розвести ся з Доською і оженити ся з любовницею, відгрожував ся, що позбуде ся слюбної жінки і тим успокоював в листах свою любовницю, — аж вкінци прийшов до пересвідченя, що лиш смерть Доськи розвяже єму руки. Щоби виконати свій плян, порозумів ся Голод з Мовчком, льокаєм без занятя, та обіцяв єму 50 зр., коли допоможе позбути ся жінки. Оба радили, як спрятати зі світа Доську: хотїли топити в ставі, але стави позамерзали, відтак кинути під трамвай елєктричний, але вкінци умовили ся задушити Доську. Голод намовив Доську вийти до него вечером до прачкарнї в сутеренах, а коли она явила ся там, Голод і Мовчко кинулись на ню і єї задушили, а відтак повісили на шнурі, щоби здавало ся, що зайшло самоубійство. При розправі карній не випирали ся Голод і Мовчко свого злочину, ино спихали один на другого вину що-до факту самого душеня Доськи. Судьї присяжні одноголосно притакнули вину Голода що-до злочину убійства, а Мовчка що до участи в убійстві, і трибунал засудив Голода на кару смерти через повішенє а Мовчка на десять лїт тяжкої вязницї.

Громада Глебівка прилучена до Саджави в повітї богородчаньскім побудувавши в 1890 р. нову величаву церков, поставила — як нам пишуть — власними коштами в 1895 р. гарний в правдиво-візантійскім стилю иконостас, новий престол з балдахином, горноє сїдалище і кивот завіта — також в візантійскій структурі. Роботу тую викінчила звістна від многих лїт зі своєї совістної фахової роботи артистично-різьбарска робітня п. Якима Довгого, різьбаря з Тисьменицї, котрий з вистави краєвої в 1894 р. у Львові одержав медаль заслуги за знамениті артистично виконані царскі врата. Громадї Глебівцї полишив ся в добрім ще станї старий иконостас з старої церкви і она рада продати єго за приступну цїну. Хто би потребував, нехай зверне ся до пароха в Саджаві, почта Богородчани.

Дрібні вісти. Презідент висшого суду краєвого у Львові д-р Тхужницкій вибраний членом трибуналу державного. — В Рабцї отруїлась 16-лїтна Євгенія Бльох, дочка властителя фарбарнї. — В Парижи відкрито конґрес літератскій, на котрий згромадились представителї 29 держав. — Нїмецкій подорожник д-р Кох дістав ся на вершок гори Кенія в африканьскій провінції Лайпікія по-за лінію вічного снїгу, де ще нога людска не була. — Великі замети снїжні і бурі панують тепер в Сицилії і Сардинії. — В Близнім коло Березова в західній Галичинї господар Мартин Хенц в приступі божевільства порубав сокирою троє своїх дїтей, а жінку покалїчив на смерть; божевільного злочинця замкнено до арешту в Березові, а відти перевезуть до вязницї в Сяноцї.

Дѣло