На вчерашнім засїданю палати послів вела ся дискусія буджетова над шкільництвом народним. — Пос. кс. Хотковскій виказував потребу морального і реліґійного вихованя в школї народній. Наука реліґії се найважнїйшій момент і основа вихованя. Навів постуляти, піднесені на торічнім вічи католицкім в Кракові. Жалував ся на брак науки реліґії в школах фахових і промислових. В Кракові лучив ся факт, що науку реліґії католицкої поручено жидівскому учителеви. Вправдї він учив лиш исторію біблійну, котру католики мають спільну з жидами, але поясненя в обох реліґіях суть цїлком відмінні. Не лиш наука реліґії, але також і практики реліґійні повинні займати визначне місце в науцї шкільній. Катихити в школї народній стоять на дальшім місци. Домагав ся побільшеня числа годин на науку реліґії в школах народних. — Міністер Гавч признав, що в Галичинї потрібні нові семинарії учительскі. Правительство симпатично відносить ся до засновуваня интернатів при семинаріях учительских. В справі образованя учителїв міністерство просвіти звернуло увагу на науку рільництва в семинаріях учительских; сю науку викладають фахові учителї, а навіть введено управу тютюну за предмет викладу. Що-до науки реліґії, то в деяких епархіях духовеньство не в силї удїляти більше годин як доси, але скоро сойми краєві вискажуть бажанє побільшеня годин науки реліґії, то міністер виповнить се бажанє. — Пос. Кронаветер полємізував з висказами Хотковского, докоряючи єму, що не згадав нїчого про велике число анальфабетів в Галичинї, про покривдженє учителїв народних що-до их платнї і прав горожаньских, а натомість бажав би завести віроисповідні школи і віддати их в руки єзуїтів. — По промовах ще кількох бесїдників перервано дискусію.
Пос. Пернерсторфер поставив нагляче внесенє в справі страйку гірників в копальнях вугля в Карвинї і Остраві. Робітники домагають ся управильненя виплати, бо властителї копалень платять місячно а робітники хотїли би тиждневої виплати. Бесїдник, мотивуючи внесенє, представив незавидну долю робітників карвиньских. — Міністер Лєдебур именем правительства заявив ся за наглячостію. — Пос. Кайцль піднїс, що правительство вислало против робітників баталіон войска, але против визиску нїчого не робить. — По промовах Морсея і Бернрайтера ухвалено наглячість внесеня. Комісія гірнича має здати справу в 48 годинах.
Заряджено вечірне засїданє.
На вечірнім засїданю продовжала ся дискусія над народним шкільництвом. — Пос. Клюн виказував невідрадний стан словіньского шкільництва народного і подав два факти самоубійств словіньских учителїв народних, котрі за свої пересвідченя політичні зазнавали гоненя від инспекторів Нїмцїв. — Ґенеральними бесїдниками були Шаманек і Фурніє. Сей послїдний чудував ся, длячого коло польске обговорює справу шкільництва народного зі становища віроісповідного в радї державній, коли має сойм галицкій і може в нїм перевести свої бажаня.
На тім закінчило ся засїданє а слїдуюче нинї, ві второк.
__________
Додатково до вістей о нарадах комісії для реформи виборчої подаємо зміст промов посла Романчука в тій комісії, зібраний з віденьских дневників.
В ґенеральній дискусії п. Романчук так промовляв: Перед всїм мушу заявити, що голосувати буду за внесенєм д-ра Славіка на заведенє загального, рівного, безпосередного права виборчого, хотя признати мушу, що против заведеня сейчас того права дадуть ся піднести заміти. Именно таке заведенє було би за великим скоком і творило би за велику і наглу різницю від истнуючого стану, а відтак і наші соціяльні та економічні відносини ще не досить доспіли до сего. Загальне рівне право виборче єсть властиво вповни на місци аж в такій державі, де межи поодинокими верствами населеня нема за великих різниць в просвітї і в економічнім положеню. Отже рівночасно зі старанєм о заведенє загального рівного права виборчого повинно йти старанє о вирівнанє теперішних різниць межи верствами народу, між иншим також о повну рівність всїх перед законом, якої нема ще і що-до законів цивільного та карного, а тим менше щодо спеціяльних законів. Однакож инші заміти против загального рівного права виборчого, які підношено в комісії і в палатї, н. пр. що оно не єсть лїком на всї лиха, що оно в инших краях, особливо у Франції, не оправдало ся, що при нїм не можуть бути всї интереси заступлені, і инші того роду не мають стійности. Яко етапа до загального рівного права виборчого надавало ся поправленє теперішних законів о виборах в тім напрямі, щоби значно збільшити число управнених до вибору, при тім же справедливійше роздїлити мандати на поодинокі курії і краї, именно також в користь дуже тепер упослїдженої курії селяньскої, отже рід поправленого і доповненого виданя проєкту Таффого. На всякій спосіб навіть за скоре заведенє загального рівного права виборчого єсть далеко меншим лихом, анїж запізна або за-надто недостаточна реформа виборча, яку н. пр. предкладає міністерство. — Проєкт міністерства, коли б єго навіть уважати за першій крок до заведеня загального рівного права виборчого, має за многі і за великі хиби. Виключенє челяди від права виборчого в курії загальній не дасть ся оправдати. Число мандатів в тій-же курії єсть за мале, а округи виборчі, з котрих 13 обіймають близько по пів міліона мешканцїв, суть за великі. Проєкт правительства, обраховуючи після хибного ключа, установляє число нових мандатів 72 а пересїчне число мешканцїв нового округа виборчого 350.000; після лучшого ключа випало би на оден округ 213.000 людей, а тогди вийшло би число нових мандатів 104, що і з кождого взгляду було би лучше і спразедливійше. Відтак роздїл мандатів на поодинокі краї переведений на хибній основі, задержанє посередних виборів єсть несправедливе і т. д. — Враз з реформою виборчою треба би ухвалити закони, забезпечуючі чистоту і свободу виборів. Як потрібні суть такі закони, доказують особливо многі подїї в Галичинї. В тій цїли було би найлучше приймити внесенє д-ра Барайтера що-до надужить при виборах і внесенє Коронінього-Жака на установленє трибуналу для оспорюваних виборів.
В спеціяльній дискусії над 1-им артикулом основного закона о репрезентації державній, котрий постановляє, що до теперішних 353 послів має прийти 72 нових послів з курії загальної, і обіймає також роздїл мандатів на поодинокі краї, п. Романчук два рази забирав слово і так промовляв (обі промови стягаємо по части в одну): Як я вже згадував, число 72 мандатів в новій курії єсть за мале, як само по собі так і в порівнаню з числом 353 мандатів в давних куріях, а именно з числом 85 мандатів з курії більших посїлостей. Число 72 вирахувало правительство на основі хибного ключа, взявши на увагу шість найменших країв, на котрі не може більше припасти як по одному мандатови, і принявши число мешканцїв найбільшого з тих країв, кругло 350.000, за основу. А вже-ж належало очевидно праймити за основу не найвисшу, але пересїчну цифру. Наслїдком хибного обрахунку правительства вийшли за великі округи виборчі: оден округ в Країнї а дванайцять округів в Галичинї обіймають майже по пів міліона мешканцїв, так що там о контактї межи послами а виборцями не може бути й бесїди. Вже теперішні закони виборчі дуже скривдили поодинокі краї і народи: н. пр. Галичину, котра тілько 63 послів вибирає замісць 99 після числа мешканцїв а 77 взглядно 67 після числа мешканців і прямих податків разом взятих, н. пр. рускій нарід, котрий замісць 45 заступників може тепер вибирати лише 17. Після проєкту правительства різницї ще збільшили б ся. Коли бо в инших краях припадав би оден посол ві всїх куріях разом на 26 до 60 тисяч народу, мусїв би в Галичинї випасти оден посол на 83 тисяч. Відтак правительство також в новій курії брало взгляд не тілько на число народу але і на податок. А вже-ж сеся курія не основує ся на цензусї, але має до теперішного заступництва интересів прилучити заступництво народу, отже она повинна увзглядняти лише число душ. Після того ставлю внесенє, позаяк бачу, що справедливе число 104 мандатів натрафляє на великій опір, щоби число мандатів в новій курії побільшити бодай на 89 (усуваючи при винайденю ключа два найменші краї). Тим способом припадало би на оден новий округ виборчій 259.000 душ, а з сеї надвишки 17 мандатів дістали би Чехи 4, Галичина 10, Країна 1, Морава 1 і Стирія 1. Отже вибирали би після числа людности в новій курії: Чехи замісць проєктованих правительством 18 послів — 22, Галичина замісць 15 — 25, Країна замісць 1 — 2, Морава замісць 7 — 8, а Стирія замісць 4 — 5. Одинокій заміт против підвисшеня загального числа мандатів міг би бути лише той, котрий підносить правительство в своїх мотивах: т. є. що за велике число послів утрудняло би правильний хід справ парляментарних. Але той заміт єсть меншої ваги супротив потреби усуненя разячої несправедливости: а впрочім в инших парляментах, анґлійскім, францускім, италіяньскім а навіть угорскім, єсть число послів ще значно більше від того, яке я проєктую, а парляментарні справи таки залагоджують ся там правильно.
Вкінци, відповідаючи деяким послам, п. Романчук сконстатував, що нї оден з бесїдників, котрі промовляли за задержанєм предложеного правительством числа 72 мандатів, не подав нїяких арґументів за тим числом а арґументів против него поданих навіть не пробував збивати. Що же дотикає ся Галичини, то привілєґіовані круги сего краю певне ще не почувають потреби реформи виборчої, але загал народу, і то навіть польского, особливо-ж руского, вислав кількасот петицій до ради державної, в котрих домагає ся найбільше заведеня безпосередних виборів і побільшеня числа послів в сельскій курії в Галичинї.
Дѣло
03.03.1896