Незалежність, як і щастя, – це не константа, а шлях. Обіцяного кінця історії не буде, і кожному доведеться уміщатися у нестримну історію

Нині у Мілані ховають Тото Кутуньо, ідола 80-х, найвідоміша пісня якого зайняла на фестивалі в Сан-Ремо лиш п'яте місце.

Страх перед російською ескалацією паралізував Захід. Потрібні рішучі локалізовані контрдії.

Про львівських катів нагороджено чимало нісенітниць. А от ця історія трапилася насправді і зовсім недавно

Сльози радості не течуть на замовлення. Ми — діти, що народжені тут. Це наша земля, Україна. Реальна, як хрести на могилах, не міф.

Щойно тепер дослухаюся до тих шиплячих, що мовби повторюють мірний шурхіт зубчатого серпа по сухих стеблах...

...а найголовніше: тут, у Києві, вже після анексії Криму і війни на Донбасі, Фрідман, Хан і Фукс фінансували меморіальний центр «Бабин Яр» – і це не викликало суперечностей

Коли все літнє увиразнюється, усталюється, укладається, узвичаюється, тут же скромно і стрімко скрадається тремка і тривожна тінь, тактильний натяк скорого спаду