В недїлю, 3. марта 1918.   Український Народе Галицької 3емлї!   Народний Комітет на найзвичайнїм засїданю 18. лютого 1918 постановив:   В недїлю, 3. марта 1918 весь український нарід Галицької Землї буде обходити свято мира і української державности.  

Замостє, в лютім 1918.  

ухвалений Українською Національною Радою на засіданю дня 13 падолиста 1918.

Очі цілого народу звернені на сих, що стоять під крісом. Від їх доброї волі, совітности, посвяти, розуму і орґанізацийного хисту залежне наше: бути, або не бути. І тому нема другої громади, до якої ми відносили ся-б з такою пошаною, симпатією, довірєм і упованнєм, а рівночасно не лякали ся-б за кождий майбутній її промах чи недомаганнє.

На поміч, до зброї! Дужі голоси українського народу в Галичині не просять помочі, а наказують всім, у кого б'єть ся серце свідомого Українця негайно стати поруч з ними до останнього бою.

Західно-українська Република для австрійської републики. — Француський страх перед спиненнєм Вільсоном анексіоністичних плянів. — Початок мирової конференції не скорше як в січні. — Напад на варшавський ратуш. — Льондонська конференція коаліції домагаєть ся Вільгельма і престолонаслідника. — Внесеннє на усуненнє шляхоцтва, титулів і орденів в німецькій Австрії. — Продовженє перемиря. — З України 10. XII. — Хутір Михайлівський 10. XІІ. — Вороніж 10. XlІ. — Одесу займають Петлюрівці.

Хвиля — друга — і побідна армія увійде в улиці Львова і Київа. Може навіть рівночасно в обі столиці. "Marie, Теkel, Fares" — пише неумолима рука судьби і справедливости на стінах світлиць, де зійшла ся воєнна рада ворога на останні наради — у Львові і в Київі.

Те, що не повелось Троцькому-Лєнінови, а іменно вихопленнє з рук правительств і династій влади над поодинокими народами й державами, це, не хотячи, зробив през. Вільсон. Його прінціп самоозначення народів зробив війну абсурдом, повалив одним ударом династії, розбив кордони держав, видвигнув на перший плян нації, а в націях волю народніх мас.