По давньому, вперед літ принятому звичаю, видало товариство "Просвіта" й сего року свій традиційний, великий, популярний, ілюстрований калєндар.

Вільзон бойкотує послів. — Нема визнання самостійности Білоруси. — Переговори Естонії з большевиками перервані. — Константинополь уміжнароднений. — За автономією Словаччини. — Новий панслявізм. — Мобілізація на Кубані не вдалася. — Зміни в заряді Волині. — Склад нового румунського парляменту. — Боротьба Ірляндців о незалежність. —

Під таким заголовком помістив орґан львівських cоціяльних демократів Dziennik Ludowy, який в відношенню до Українців нічим не ріжниться й від вшехпольських орґанів, статтю.

До сіл повіта Калуського і сусідних. — Поклик до громад львівського і підльвівських повітів. — Делєґати Самаританської Секції виїдуть 10. січня до всіх більших таборів інтернованих і полонених. — Кураторія "Народного Дому" у Львові розвязана. — Авантури львівського маґістрату зі св. Юром. — Слідство в стації збірній на Ялівци. — Страйк залізничників у Львові.

Давно минуло сто літ від того часу, як у Берліні, де ґубернатором був тоді француський маршалок, виголошував Фіхте свої горячі "промови до німецького народу".

З "Народного Дому" у Львові. — Протести проти всіх. — Продовження мораторії. — Бандитизм процвітає. — Фальшиві доляри.

Париська конференція. — Справа Царгорода. — Розгром Колчака. — Соц.-революціонери заняли Іркутськ. — Відворот Денікіна. — Індійці переговорюють з большевиками. — Вільсон задумує уступити. — Відїзд анґлійського амбасадора з Вашінґтону.

Кріза, котру переживає соборне українське громадянство, виявляється між иншим в різкім конфлікті між двома ідеями, між суверенністю хочби частини української области і зєдиненням українських земель — навіть при одночасній, часовій чи постійній резиґнації із повної державної незалежности.