Варшава в січні 1920.

"Lidove Noviny" з 23. ц. м. приносять фейлєтон визначного чеськогo письменника й прихильника нашого народу, Яроміра Нечаса. Сумна — невесела картина нашого "раненого брата"...

Найблища весна принесе нам події незвичайно важні і для вирішення української державности.

"Народній Дім". — Тиф в Дрогобичі. — Положення інвалідів. — Зголошення шкід і воєнних чинитьб. — З Тимчасової Ради містa. — Картки на цукор. — Підвижка залізничої перевозової тарифи. — Оціночна комісія м. Львова. — Перенесення галицьких депозитів з Відня до краю.

Я можеб і не писавби про добрі й слабі сторони мойого приятеля, — якби не ревізія. Так, ревізія! Прийшло до дому мойого приятеля кількох лєґіоністів з "Вajonett auf", кількох міліціянтів, а на чолі якийсь комісар, якого титулували радником.

Зі світа.

Каже приповідка: Спільне горе, спільне нещастя єдинить людей. І справді, нераз і найбільші вороги перед спільною небезпекою подають собі руки, щоб одностайно виступити до оборони. Примірів на се дала й дає нам теперішна війна.

Хоч тепер ні правдивого вина ні правдивої правди нема на світі, то все таки при шклянці штучного вина або при чарці фалшованого "большевика" розвязуються язики.