30 червня 1914 р.
Польські і москвофільські голоси.
Голоси польської преси про бл. п. архикнязя наслїдника престола держать ся або в области загальних комуналів, які в "таких оказиях" говорить ся, або — о скільки входять вони в полїтичну область — то держать ся більш або менш отверто того самого основного тону, в якім держаний був надрукований на кілька годин перед катастрофою відомий нашим читачам відзив Dziennik-a polsk-ого про "українські інтриги" бл. п. архикнязя Франца Фердинанда.
Сьвяткованє 800-лїтного ювилею смерти лїтописця Нестора. Київо-печерська Лавра готовить ся до історичного сьвята. 28. вересня минає 800 лїт від дня смерти преподобного лїтописця Нестора, котрого моші находять ся в лаврських печерах. Історичне товариство імени Нестора, основане при київськім університетї, готовить ся також до сього сьвята. Задумують видати брошуру про Нестора.
Протинїмецьку демонстрацию уладила вчера у Львові "Czytelnia Akademicka", для запротестованя проти подїй в Бялій. Минулої недїлї був у Бялій злет польських Соколів і в часї їх походу нїмецькі бурші напали на Поляків та обкидали їх камінєм. До гіршого конфлікту не допустила полїция. Сей факт вийшов дуже кроваво у польській пресї, котра подала, що Нїмці стріляли з револьверів, шість осіб убили і бoгaтo поранили та що польською кровю политий був цілий ринок, де мав місце конфлїкт. Ось з сього приводу скликали польські академики вчера віче для запротестованя проти подїй в Бялій. По вічу пішли академики походом улицями міста, а загріті промовами вибивали шиби і шильди в склепах, так вибили йдучи ул. Академичною велику виставову шибу в сніданковім склепі Крулїкевича (не зважаючи, що се польська фірма, та що на вікнї виднїла оповістка про віче), в торговли кави Майнля (Чех) вибили шиби і всї шильди, шильд "Księgarn-ї Polsk-ої", шильд фірми Павловського, шильд філїї віденського складу машин Ґлоґовського, на ул. Кароля Людвика здемолювали склад черевиків "Салямандра", побили лїхтарнї, топірцями понищили ролєти, заохочуючи словами: "Trzeba im zabrać buciki!" Камінєм кидали і до сусїдного склепу черевиків "Юменік". Всему преспокійно придивляв ся віддїл полїциї з полїцийними комісарами. Найгірше знищили другий склеп Майнля в ринку, вибили шиби, шильди, вирвали і знищили двері з зелїзних крат. Похід задержав ся під памятником Міцкевича, де промовили ще два бесїдники, а другий з них піддав оклик "Hańba namiestnikowi!" та завізвав іти під намісництво. Під намісництво не могли дістати ся, бо улиці були замкнені пішою і кінною полїциєю. Розбили ся ґрупками по ґубернаторських валах співаючи патріотичні піснї, та коли почав падати дощ... розійшли ся домів.
Полярна експедиция. Данський мілїонер і директор фірми Nordisk Films призначив велику суму гроший звісному дослїдникови полярних околиць Кнутови Размусенови, щоби зорґанїзував нову полярну експедицию. В нїй взяли-б участь деякі вчені специялїсти з ріжних областий науки. Експедиция перебула би в полярних околицях найменше два роки. Виїде вона другого лїта з ескімоської оселї Йорк в Ґренляндиї.
Після Здвигу.
Отсе пережили ми знов один небуденний момент: в історичній столиці нашого краю наші сокільські і сїчові орґанїзациї відбули перегляд своїх сил, щоби в 100-лїтний ювилей Шевченка зложити й від себе поклін безсмертній памяти Ґенїя України.
Про успіх сього сьвята не потребуємо розписувати ся. Цілий Львів се бачив, а ті десятки тисячі, що брали в сьвятї участь, рознесли се по цілім краю, що воно випало величаво.
За те треба з особливим натиском зазначити, що орґанїзацийна сила, яка знайшла свій вислів у здвизї, се плоди праці, яка що-йно почалася перед кільканайцяти роками, а ведеть ся на більші розміри тільки від кількох лїт.
При тім — які були важкі початки тої праці! Всїм нам ще в тямці, як на початки Сїчового руху між нашим селянством польська преса почала накликати переслїдуваня властий, представляючи сей культурно-просьвітний орґанїзацийний рух, який мав за ціль з розсипаних одиниць зробити членів суспільности, новою гайдамаччиною, і як за сими алярмами пішло те, до чого вони накликали. То, що в инших обставинах знаходить прихильність власти, в нас мусїло перейти важкий тернистий шлях, заки здобуло собі право горожанства. І коли на здвизї появили ся представники цивільних і війскових властий, орґанїзатори й учасники здвигу можуть собі з гордістю сказати, що се їх заслуга, заслуга їх праці й енерґії, коли рух, орґанїзований ними, здобув собі таке право горожанства в державі.
На жаль не можна при сїй нагодї поминути мовчки поведеня польської части Львова супроти здвигу. Припадок хотїв, що як-раз того самого Дня в Бялій з нагоди сьвята польських "Соколів" прийшло до польсько-нїмецького конфлїкту. І ось се дає польській пресї привід величати свою культурність: що ось, мовляв, — як пише Gazeta Wieczorna — "Поляки зберігли супроти демонстрацийного зїзду й походу українського з гідностю цивілїзованого народу — у Львові, в столиці краю, в містї, на якого розвиток впливає виключно польський нарід (?), який зріс виключно (?) польською культурою, панував супокій і анї каплї української крови не пролито". Як бачимо, не дуже смачно виглядає ся самохвальба: хвалити ся, що не зроблено того, що було би обявом варварства! Але й поза сим та самохвальба не відповідає дїйсности, бо в дїйсности в богатьох місцях польська публика інзультувала похід, кидала на його адресу лайливі уваги і т. п.
Тай сама польська преса недвозначно дає пізнати, що здвиг був Полякам солию в оці.
Не даром називають його демонстрацийним; виходить, що в польських очах є демонстрациєю все, що манїфестує силу нашого народу.
А Здвиг був справдї манїфестациєю нашої орґанїзацийної сили, показав, як сокільські й сїчові орґанїзациї обнимають що раз ширші круги нашого народу, перетворюючи масу в сьвідомих членів суспільности.
В сїм і лежить вага сих орґанїзаций. Доходячи й туди, куди нїякі инші громадянські орґанїзациї не доходять, вони здатні обняти в своїх рамах як найширші верстви населеня без ріжниці суспільного положення і так вщіплювати суспільно-орґанїзацийні прінціпи на демократичних основах в як найширших масах.
Той перегляд тої праці, який ми бачили отсе, випав величаво. Дальшій праці в сїм напрямі бажаємо як найлїпших успіхів.
По катастрофі.
Телефоном від нашого кореспондента.
Відень, 30. червня 1914.
(яв) З Будапешту приходять сюди відомости про протисербські заворушеня.
Людність здемолювала богато домів сербських, цілий сербський квартал стоїть в огни, підпалений Хорватами, серед котрих віджила під впливом атентату давна ненависть до Сербів.
Доконано
богато арештовань
в звязи з атентатом в Сараєві. Сензацию викликує арештованє Гесановича, тестя сербського посла при петербурськім дворі.
Тутешні ґазети приносять сумні відомости про
дїтий бл. п. архикняжої пари.
Протягом недїлї держано страшну подїю в тайнї перед дїтьми, побоючись нещастя від раптового звурушеня. Щойно вчора на припорученє сестри кн. Гогенберґ приготовив надворний капелян дїтий до принятя страшної відомости, яку дїти і приняли спазматичним плачем.
Prager Tagblatt доносить, що бл. п. архикнязь був обезпечений на житє в однім голяндськім товаристві на квоту 30 мілїонів ґульденів. Княгиня Гогенберґ була обезпечена на чверть мілїона.
У Відни що-раз глибше уґрунтовуєть ся думка, що властивих виновників морду треба шукати
в Росиї.
Преса звертає увагу на факт, що всї визначнїйші противники Росиї на балканї гинули скритовбийчою смертю. Александер Баттенберський тільки сим охоронив ся перед ненавистю Петербурга, що ще в пору зрезиґнував з болгарського престола.
Відомість Słow-a Polską що сербський посол у Відни
Йованович остерігав
престолонаслїдника перед небезпекою від заговору на його житє в Боснії — виссана з пальця. Чи не п. Янчевецький зателєґрафував свому вшехпольському орґанови у Львові таку тенденцийну вістку?
Тїла замордованих уже забальсамовані і будуть перевезені кораблем з Метковіч до Триєсту, а відси до Відня.
Парлямент
не буде скликаний: Чеські партиї заявили президентови, що не приймають зроблених Нїмцями пропозиций.
(«Дїло»)
____________________________
1 липня 1914 р.
"Король вмер — нехай жиє король!" Одвітно до сеї монархістичної засади про безперервність власти пануючого наступає й установленє точного означеня дїдиченя корони держави. За час 66-лїтного панованя цісаря Франца Йосифа приходить отсе вже до другої зміни престолонаслїдника в державі і то знов спричиненої ненадійною катастрофою в сїмї пануючої династиї.
Похорон архикняжої пари відбуде ся — як нас інформують з Відня — зовсїм тихо. Візьмуть у нїм участь тільки двір і мінїстри. Депутаций краєвих анї парляментарних не буде.
Жалібні манїфестациї у Львові. Краєвий видїл відбув вчора жалібне засїданє, на якім постановив зложити на руки намісника кондолєнцию, взяти участь в похоронах через трех делєґатів краєвого видїлу і зложити в імени краю вінець на труну. Вчора в полуднє приймав намісник кондолєнциї. Прибув краєвий Видїл in соrроrе, віцепрезиденти парляменту Романчук і Ґерман, консулї, начальники властий, інститут товариства і ин. В льокалях приватних інстиций повівають чорні стяги. З українських товариств і репрезентаций явили ся на авдиєнцию отсї: український соймовий і парляментарний клюб під проводом д-ра Костя Левицького, гр.-кат. капітула, греко кат. духовний семинар тов. ім. сьв. Петра, оо. Василиян, Христ. сусп. союз якого репрезентували ред. О. Барвінський, проф. Студинський і п. Гординський; делєґат тов. Просьвіта, Тов. т. Шевченка, Днїстер, Ревізийний Союз, Руська захоронка, Тов. вакаційних осель, Народна лїчниця, Кредитовий Союз, Народна Торговля, Укр. педаґоґічне товариство, Зоря, Сила, Труд, Національний музей, Тов. українських правників, Учительська Громада, Взаїмна поміч учителїв і учительок, Союз збуту худоби, Достава, Сїльський Господар, Союз господарсько-торговельних спілок, Земельний банк, Тов. ім. Петра Могили, Боян, Тов. ім. М. Лисенка, Руська Бесїда і Сокіл — під проводом проф. Шухевича. Явила ся також депутация дяків. Гр. кат. капітула в Станиславові прислала кондолєнцийну депешу.
Вакацийний пластовий табор. Кождий курінь повиненби вислати хоч по двох відпоручників на лїтний побут до табора. Можуть їхати також не пластуни, що обовязані будуть до такої самої карности. Поданя до "Осередної Управи" о принятє до табора принимає до 12. липня П. Франко, Львів ул. Понїнського ч. 4. Виїздити до табору можна вже 4. с. м. на Ворохтy. Ціна дороги зі Львова до Ворохти виносить 8.40 К. Денний видаток на місци виносить около 1 К. Кількох пластунів знайде правдоподібно деяке занятє за винагородженєм. Всї учасники зобовязані до безоглядної карности до впорядчиків. Кождий має мати з собою цілковите пластове випосаженє як у походї. Що чотири пластуни повинні мати по одному шатрови. Зголошувати ся можна на протяг від двох до 6 тижнїв. Для того, що не зголосив ся ще нї один впорядчик формальне отворенє табору наступить 15. липня. Зголошені можуть удавати ся уже 4 липня, зобовязуючи ся повинувати ся четареви III. львівської чети п. Василюкови, що вже в таборі знаходить ся. Спільний відїзд зі Львова в суботу, дня 4. липня з головного двірця о год. 10.58 вечером, приїзд до Ворохти о 8.29 год. рано. Табор отворить ся без огляду на число учасників. В програмі таборного житя находять ся рівнож близші і дальші виправи на верхи Чорногори. — За "Осередну Управу" П. Франко.
Війскові поля в Галичинї. N. W. Taglatt доносить, що війскова управа постановила закупити більші области землі в ціли утвореня площ вправ у Галичинї. Між иншим має закупити недалеко Сянока терен для вправ галицьких війск і кошицького корпуса.
Дрібні вісти. Невислїджені доси злодїї вломили ся до податкового уряду в Горлицях, а розбивши зелїзну касу, забрали з неї 45.000 К готівки. На місце крадежи вислано полїцийних аґентів з псом. — В Реневі коло Залозець купало ся недавно в Сереті двох хлопців Процик і Дайчак. Підчас купелї попали оба у вир і почали тонути. На крик приглядаючої ся учительнички кинув ся тонучим на ратунок місцевий управитель школи п. Вйончковський, якому удало ся уратувати Процика, 12-літний Дайчак утопив ся.
Послїдні вісти. ВІДЕНЬ (Вл. т.) Завіщанєм записав арх. Франц Фердинанд готівку і добра Арштетен, Конопішт Хлюмец дїтям. Бельведер, Міранаре, Блїнбах фондацийна власність. Опікун дїтий ґраф Ярослав Тун Бертхольд повідомив Конрада і Кробатіна, що зажадає від Сербії слїдства, бо там компльот зроблений. Батько Кабріновача є конфідентом Сараєвської полїциї. Білінський і Потьорек захитані. Арештованє Шоля, Єфтановича і Пчерча здементовано. Прінціп сказав судиї намовляючому його признати ся: Не роздавайте ласки, не рефлєктую на житє.
Відкритє України.
Кажуть, що Анґлійці великі мандрівники. Давнїйше вони подорожували по цілім сьвітї, шукаючи нових країн, тепер вони задовольняють ся робленєм відкрить в близше до них положених країнах. Недавно вони відкрили Україну, але при сьому стрінула їx велика несподїванка! Boни знайшли, що Україна знайшла ся сама для себе.
Коли я приїхав до Львова, я не опинив ся в окруженю, чужім для підданого короля Юрия: я був, наче в себе, а подекуди почував себе красше, ніж у себе. Правда, я не говорю українською мовою, але стільки Українців говорить мовою француською й навіть анґлійською, що незнанє мови не перешкаджало мені. Я бачив усе, що я хотїв бачити, я розумів усе, що хотїв зрозуміти.
Насамперед я хочу сказати, яке гарне вражінє зробило на моїх приятелів і на мене принятє, яке нам зроблено. Ми нїколи не бачили нічого подібного, і память про принятє на завсїгди лишить ся у нас. Ми можемо сказати нашим краянам, що в гостинности і способі прийманя своїх гостий Українці не потребують бояти ся порівнаня з иншими нациями. Ті з Анґлїйців, що мало подорожують, з недовірєм ставлять ся до чужинців. Тому я дуже хотїв би мати можливість показати їм, як приймають Українці своїх гостий!
Що сказати з приводу столїтного ювилею уродин великого поета і патріота Шевченка? Що можу я сказати? Менї слів за мало, щоби висловити почуваня, які я пережив підчас концерту минулої суботи. Як се гарно було чути молоді й сьвіжі голоси, надихані палким патріотизмом. Як то було гарно чути богатий і дзвінкий голос п. Менцінського. Менї неможливо оцінити як слїд пань і панів, які є не лише великими артистами, а й великими патріотами і особливо великими трудівниками. Менї приємно думати, що незабаром ми будемо бачити їх у Льондонї. Вони покажуть там, що таке українська пісня, і се зробить для України більше, нїж всї ґазетні статї й дискусиї. Вони покажуть Анґлїї, що Україна се нация зі своєю національною піснею, зі своєю національною вдачею, з усїм розмахом, який потрібний, щоби країна стала національною.
Що сказати про похід і вправи, що були в недїлю? Що за чудовий вид! Сї тисячі мужчин, жінок і молодих людий, перейнятих одною ідеєю. Ах, ось секрет! В наших часах се ідеї мають силу. Я дуже богато міг би написати про чудову карність і величезну вправність, яку я бачив у всїх рухах і еволюциях, які виконували ваші Сїчи, Соколи і ваші молоді Сокілки. Україна може пишати ся своїми дїтьми, але вона мусить бути ще більше гордою, думаючи про ту патріотичну ідею, яка зібрала стільки людий до Львова, яка змусила їх кинути свої поля і хати, щоби показати свою любов до батьківщини.
Я дуже бою ся, щоби моє писанє не було занадто довге, але мушу сказати ще кілька слів. Анґлїйці поки що мало знають Україну (вони будуть знати її), але злучене королівство вже дало дещо Україні, несьвідомо для себе — се "boy scouts". Сї скавти добрі горожани й добрі патріоти; рух сей має практичний і демократичний ідеал. Дбайте про сей рух! Молодїж живе в царстві уяви. Коли се царство основане на чесности, правдї, розумі й патріотизмі, тодї нема чого бояти ся за будучність.
Як чужинець я позволю собі висловити своє повіншованє з приводу того, що ви зробили і що ви ще зробите. Ви не лише окружили нас своєю ласкою, але й глибоко схвилювали нас сьвятами, які показують добре, чим є Україна. Порив усїх був як би порив одного чоловіка... і що за чоловіка! Ми Анґлійці маємо богато національних кличів, але одного нам бракує. Може Україна дасть нам його — "В школї наша будучність".
H. Julian Fuller, М. es. А. Oxford, адвокат у Льондонї.
По атентатї.
ЗАГРЕБ. (Ткб.) Вчера о 8. год. веч. повторили ся демонстрациї. 400—500 людий, горожани, студенти і промисловці пішли з хорватським прапором окритим крепою і з великим портретом арх. Франца Фердинанда, також окритим крепою, походом улицями, підносячи оклики проти Сербії і Сербів, та оклики: "Проч з королем Петром! Геть з убийниками! Честь памяти престолонаслїдника!" Двічи ішли демонстранти перед каварню на площи Єлячіча. Прийшло до перепалки між ними і гостями з каварнї. Кажуть, що з каварнї кидано камінєм до демонстрантів, а один камінь ушкодив портрет архикнязя. Після иншої версиї в каварни стріляно з револьверів. Демонстранти знищили часть уладженя каварнї, гостї утїкли. Тимчасом прибула кінна і піша полїция і розігнала манїфестантів, причім кілька осіб легко ранено.
Одна ґрупа демонстрантів пійшла перед сербський дім. Відтам кидали на демонстрантів фляшками і склянками. Демонстранти бомбардували вікна камінєм. Инша ґрупа збомбардувала склеп сербського купця Дачіча. Тимчасом прилучила ся до демострантів ґрупа студентів націоналїстів. О год. 10. веч. демонстранти несучи портрет архикнязя і хорватський прапор пійшли на площу Зрінїя, щоби обкинути камінєм дім президента сойму Медаковича, але поліцаї і жандарми здержали їх. Арештованих по вилєґітимованю випущено на волю.
БЕРЛЇН. (Ткб.) В дни похорону архикняжої пари відбуде ся в тутешній церкві сьв. Ядвіґи жалібне богослуженє, яке уладжує австро-угорська амбасада. Возьмуть в нїй участь усї члени цісарського дому, дипльомати і офіцирський корпус.
МІНХЕН. (Ткб.) Палата послів перед приступленє до дневного порядку уладила жалібну манїфестацию з причини смерти арх. Франца Фердинанда.
ПЕТЕРБУРГ. (Ткб.) Мінїстер комунїкациї Рухлов, мінїстер скарбу Барк, президент Думи Родзянко, сербський посол, японський амбасадор і инші дипльомати і росийські достойники зложили в австро-угорській амбасадї кондолєнцийні візити.
(«Дїло»)
Konkurs na dwa posagi, każdy po 550 koron, dla dziewcząt służących, z fundacji im. cesarza Franciszka Józefa I., założonej przez śp. dra Józefa Kazimierza Malinowskiego, rozpisał magistrat lwowski. Wylosowane będą 11. września br. Do losowania posagów przypuszczone będą tylko dziewczęta służące, które z powodu rodzaju służby przebywać muszą stale w domu służbodawcy, a których utrzymaniem jest wynagrodzenie za zwykle usługi osobiste, a więc pokojowe, garderobiane, kucharki, szwaczki i t. d. Każda z dziewcząt służących, chcąca wziąć udział w losowaniu, ma wykazać, że a) jest urodzona w Galicji i wyznaje religję chrześcijańską, b) w dniu 11. września 1914 rozpocznie 18 rok życia, a nie przekroczy 30 roku, c) od trzech lat pozostaje w służbie we Lwowie u tego samego służbodawcy i obowiązki służbowe nienagannie spełnia, wreszcie d) jest stanu wolnego, nie posiada żadnego majątku i jest nieposzlakowanego prowadzenia się.
Do losowania stawić się mają dziewczęta służące osobiście.
Podania o przypuszczenie do losowania, zaopatrzone w potrzebne dowody należy wnosić do magistratu do 15. lipca br.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
2 липня 1914 р.
Руссифікар Холмщини і боротьба проти українства.
Дальші прояви росийського гакатизму.
Комісия, яка складаєть ся з представників росийських мінїстерств, виробила проєкт реформ, котрими мають зруссифікувати Холмщину. Перш усього звернено увагу на назви місцевостий. Так, Грубешів мають перехрестити на "Рубежовъ", Реповець на "Яровец", Дембіни на "Дубная" і т. д.
По катастрофі. Повітове ювилейне сьвято в честь Тараса Шевченка, получене зі здвигом Соколів і Сїчий цілого повіта, яке мало відбути ся в Турці 7. липня с. р. з причини смерти і похорону бл. п. архикнязя Франца Фердинанда відкликано на осїнь. Реченець сьвята буде оголошений.
З учительських справ. З днем 1. липня увійшла в житє новеля до закона про правні відносини учителїв народних шкіл, котрої проект ухвалений на послїдній сесиї краєвого сойму, одержав 12. червня с. р. найвисшу санкцию. Помимо, що повідомленє про се прийшло доперва перед кількома днями, нові платнї є вже в більшій части асиґновані, а решта буде викінчена в перших днях липня і учительство одержить нові користи. Крім дїйсного підвисшеня платнї винагородженя, додатків на помешканя і пятилїтних додатків, приходить ще знесенє 10-процентової оплати до шкільного краєвого фонду, яку на підставі закона про правні відносини народних учителїв з 1905 р. потручувано замужним учителькам, щоби в сей спосіб сотворити фонд на оплату заступств, які головно в таких случаях приключають ся. В тім напрямі одержали вже податкові уряди порученє краєвої ради шкільної, щоби сих оплат не стягати, а о скілько ще 1. липня с. р. відтягнено кому, то вона буде при найблизшій нагодї управненому звернена.
За похвалюванє сараєвського злочину. Жандармерия в Клепарові (коло Львова) арештувала робітника Александра Ґабля, росийського підданого, котрий в більшім товаристві при обговорюваню траґедиї в Сараєві сказав: "Добре зробили". Ґабля відставлено до арештів карного суду, де завішено над ним слїдчий арешт як з побоюваня утечі так і з побоюваня порозуміваня зі сьвідками.
Безплатний курс для десинфекторів уладжує львівський міський фізик д-р Лєґежинський в тій ціли, щоби виобразувати урядових десинфекторів і обзнайомити їх з ріжними десинфекцийними средствами і методами, які належить примінювати на случай заказних недуг. Виклади на сїм курсї будуть обіймати бактеріольоґію, поученя про десинфекцию і її виконуванє (з демонстрациями і досьвідченями з обсягу бактеріольоґії при помочи мікроскопів, скіоптікону епіскопу і кінематоґрафу). Курс сей буде тривати від 13. до 20. липня с. р. і закінчить ся прилюдним іспитом, по котрім учасники курсу одержать посьвідченє з вислїдом іспиту. Кандидатами на сей курс можуть бути лишень ті, що уміють читати і писати, інтелїґентні міскі і сїльські полїциянти, огневі сторожі, дозорці хорих, міська служба і т. п. Часть учасників дістане даром помешканє (без удержаня). Зголошувати ся на сей курс належить до д-ра Віктора Лєґежинського, фізика міста Львова, Львів, ратуш. Кандидати на сей курс повинні (о скілько можливо) перечитати і заосмотрити ся перед початком курсу в підручник для десинфекторів, який написав д-р Лєґежинський п. з.: "Co to są zarazki chorobowe?" "Co to jest desynfękcya i jak się ją wykonuje?" Львів 1914, виданє трете з ілюстрациямй. Ціна 1 К 80 с., на складї в міськім фізикатї, Львів, ратуш.
Росия і подїя в Сараєві.
В полїтичних кругах викликала сензацию статя в Reіchsposty, писана "з війскових кругів". В сій статї автор вказує на Росию, як моральну виновницю морду, доконаного на особі архикнязя. Пише він, що Сербія є жерелом отруї, яка затроює схід і полудне нашої монархії. Міродатні австрийські круги не вволили оправданому бажаню армії, висказаному нераз у відповідних хвилях, щоби врештї покласти кінець провокациям тої держави.
Тепер сповнила ся найстрашнїйша провокация, морд, доконаний на особі наслїдника престола і то убийниками, що "студиювали" і "працювали" в Білгородї. А й хвилю до того вибрано відповідну. Росия стоїть готова до війни, свою армію горячковим зброєнем саме в тім часї цілковито змобілїзувала і має ся вражінє, що там за границею монархії знали про те, що прийде до подїї, яка навіть терпеливій Австриї всуне нарештї оруже в руки. І нїяке оправдуванє відвічальних чинників у Росиї не захитає в армії того глибокого переконаня, що між росийською готовістю воєнною і між заповідженєм страшних подій в Сараєві, яке пішло з Білгороду до Росиї — є тісна причинова звязь. Атже маневри в Боснїї були вже давно заповіджені.
Коли прикра конечність буде вимагати від нас, щоби ми супроти лїпше приготовленого ворога поводились пасивно і не тягнули ще найдальших консеквенций, то на всякий случай армія домагає ся, щоби се була лише коротка проволока аж до найблизшої нагоди, яку повинні ми самі накликати, а до приходу її, позбувши ся всякої дотеперішної слабости, маємо приготовити ся цілою силою. Маємо відплатити тяжку неудачу. Маємо пімстити на укритих з заду виновниках поповнений в Сараєві морд. Морд довершений на особі архикнязя вказує нам, що вибила година дїл.
Так пише в Reichspost австрийський офіцир під безпосередним вражінєм страшного злочину. Незвичайно замітна річ, що тезу про звязь між Росиєю і сараєвською подїєю видвигнули рівночасно і самостійно також дуже поважні орґани; анґлїйської преси.
Загально звертає на себе увагу факт, що в Анґлїї вказують без обиняків на росийську аґітацию і полїтику, як таку, що остає в звязи з справою замаху.
Так приміром Standard оголошує розмову з кермуючим дипльоматом бувшого балканського союза, котрий заявив, що всї, котрі знають перебіг подїй на Балканї, знають добре, що убитє престолонаслїдника і його жінки не прийшло несподївано. Нема сумнїву, що цілий заговір був приготовлений в Сербії, що на Росию спадає часть відповідальности, коли навіть не ціла. Тому є питанє, які наслїдки потягне се за собою. Обуренє, яке було в Анґлїї по убитю Александра і Драги і тепер повторить ся, може вплинути на анґлїйську дипльоматию.
Другий великий анґлїйський дневник Daily Chronicle пише: Нема сумнїву, що основою злочину є росийська система усуваня із сьвіта скритовбийчим способом кождого невигідного противника на Балканї. Сараєвського злочину не можна відорвати від сеї підступної росийської полїтики. Певні високі сфери в Петербурзї вже шість місяців ранійше знали, що має доконатись атентат на австрийського престолонаслїдника...
Цісар Вільгельм не приїде.
ПОЧДАМ (Ткб.) Цісар Вільгельм з причини легкої недиспозициї понехав подорож до Відня.
Перевезенє тїла Томзона.
ДУРАЦЦО (Ткб.) Вчора перед полуднем перенесено тїло Томзона на палубу кружляка "Noord Brabant", котрий відвезе його до вітчини. Домовину несли альбанські жандарми; дальше йшли голяндські офіцири, представителї міжнародної контрольної комісиї, мінїстри, а коло палати прилучив ся до походу також кн. Від. Брат Томзона дякував опісля князеви і учасникам зa сю останню прислугу.
Автомобілева катастрофа.
ЛЬОНДСФІДЛЬ. (Ткб.) Вчера на Кайзерштрасе коло Візенталь зїхав з насипу самохід 70-лїтного кн. Ольденбурського з Петербурга.
Віз розтрісканий, князь має заломаних кілька ребер і є нервово потрясений. Прочі подорожні з виїмком маршалка ранені.
Додатковий біл до гомрулю.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) Висша палата почала дискусию над додатковим білом до гомрулю. Льорд Лендсдевн заявив ся за другим читанєм, висказав одначе побоюванє, що ціль додаткового білю, се є оминенє домашньої війни в Ульстері, не буде осягнена.
(«Дїло»)
____________________________
3 липня 1914 р.
Остап Грицай. Зі здвигу. Листи учасника.
Так — я вповні розумію Ваше негодованє, Пане Товаришу. Недуга не позволила Вам приїхати на 28. VI. до Львова і не дала Вам придивити ся тому, що витворила в нас наша найновійша, а властиво найздоровійша культура. Ви не були на здвизї. Значить, Ви не були на найґрандіознїйшій манїфестациї української ідеї за останні роки. Ось бо навіть холоднокровний Анґлїєць, Mstr. Fuller, захоплював ся — як се може читали недавно в нашім Дїлї — тою одною ідеєю, яка невидним сявєом промінїла протягом здвигових торжеств в очах учасників, в очах нашого населеня від найстаршого почавши, а скінчивши на тих наймолодших, які ще кажуть: "Укляїна", та горіла наче якимись казочно могутнїми огнями на чотирох овидах нашого українського Львова. Не можете собі тому, Пане Товаришу представити, яким ґейзеровим темпом вдаряв за ті три здвигові дни живчик українського житя у Львові. Мабуть ось тому, що стільки а тільки тисячів українських душ мало тодї сю одну гадку: Здвиг.
Кашкаров і його материяли. До Москви приїхав Кашкаров, якого редакция Голоса Mocкви післала до Львова на процес Бендасюка і для обїзду польських земель. Зараз по повороті до Москви Кашкарова кількома телєґрамами викликано до Петербурга, де він розмовляв з кількома членами державної Думи й державної ради і зробив звіт для одного з мінїстерств. Темою звіту було українське питанє й особливо польське. Кашкаров мав зібрати в Польщі й за границею великий материял що до ситуациї на західній і полуднево західній росийській границі.
Ґенеральний інспектор австрийської армії. З причини смерти арх. Франца Фердинанда опорожнило ся становище ґенерального інспектора армії. Хто тепер займе се становище на разі не знати. Militarische Rundschau — отже часопись найбільше в тій справі компетентна пише, що усї аґенди, які відносять ся до начальної команди над армією і фльотою обійме знова сам цісар і буде їх так довго виконувати, аж теперішний наслїдник престола арх. Кароль Франц Йосиф набуде відповідного досьвідченя і відомостий до виконуваня функцій ґенерального інспектора цілої оружної сили монархії. На заступства свої в часї інспекций і на маневри буде цісар визначувати за кождим разом поодиноких архикнязїв.
На знак жалоби з причини смерти арх. Франца Фердинанда викладів на львівськім унїверситетї нинї і завтра (пятниця і субота) не буде.
Тучі і бурі. Минулого тижня постигли Мельниччину градові тучі і понищили в кількох селах цілі поля, як в Шупарці, Пилипчу, Бабинцях, Новосїлці, Залїсю і сусїдних громадах. Град падав так великий, що по гостинци конї бродили в градї. Нарід побите збіже косить та хто може, засїває чи пашу чи гречку, а кукурудзи пропали. — З ріжних місцевостий в Бесарабії доносять про зливи з градом, які в послїдних часах туди перетягнули. Поробили вони великі шкоди між збіжем, в садах та плянтациях і позривали мости і дахи. В зібраних ріках і потоках утопило ся девять осіб і богато товару.
Конститууючі збори українського Товариства для попираня ремесла і промислу.
Збори відбули ся дня 29. червня в сали "Народного Дому" у Львові під кінець обрад Краєвого Зїзду українських ремісників і промисловців, під проводом тої самої президиї.
Про історию основаня товариства і його задачі реферував дир. М. Заячківський. Товариство має на ціли піднесенє українського ремесла і промислу, здобутє ринків збуту, піддержанє і плеканє домового промислу, виобразованє фахових сил для ремесла і промислу та опіку над ремісничою молодїжию. Товариство буде заступати інтереси українських ремісників і промисловців перед властями і законодавством, уряджувати збори для обговореня справ економічно-промислових, удержувати бюра фахової і правної поради, видавати часописи і фахові публїкациї, удержувати фахові біблїотеки, читальнї, музеї, збірки, моделї, вишукувати місця збуту для виробів українського ремесла і промислу, надавати стипендиї і підмоги для виобразованя людий в ремеслї і промислї, основувати промислові і ремісничі стоваришеня і пр. товариство буде закладати на провінциї свої філії, а внутрі товариства — ріжні секциї. Членом Товариства може бути кожда особа фізична і правна. Вписове до товариства виносить 2 кор. Управа товариства складаєть ся з президента, двох його заступників і 6 членів, вибраних в 2/3 з осіб чинно виконуючих ремесло і промисл.
Обговоривши найблизші задачі товариства для попираня ремесла і промислу дир. М. Заячківський поставив слїдуючі резолюциї, приняті Зборами:
Товариство має заняти ся передовсїм:
1. орґанїзациєю товариського житя міщанства через накладанє Міщанських Брацтв, та затїсненєм зносин з істнуючими вже такими товариствами в ціли плянового й одностайного поступованя для достиженя цілий вказаних статутами сих товариств;
2. зібранєм і доповненєм списів українських ремісників і промисловців, для потреб орґанїзациї міщанства;
3. поширенєм клича серед суспільности — "свій до свого", бо лише попиранєм рідного ремесла і промислу, через покриванє всїх потреб щоденного житя безпосередно у своїх ремісників і промисловців, може наше міщанство двигнути ся і розвинути ся;
4. оголошенє статей і комунїкатів на разї у періодичних видавництвах в справах органїзациї міщанства і піднесеня ремесла та промислу;
5. переведенєм кредитової орґанїзациї, пристосованої до потреб ремесла і дрібного промислу, яка мусїла би бути запомагана публичними фондами. Сї орґанїзациї кредитові малиб удїлювати хвилевого тїсно особистого кредиту, т. є нїчим иншим не обезпеченого, тільки довірєм в совісність і фаховість ремісника чи промисловця, опертим на знаню його особистих прикмет і господарських відносин;
6. спомаганєм ремісників і промисловців в добуваню кредитів інвестицийних для розширеня підприємств на закупно машин, моторів і пр.;
7. переведенєм орґанїзациї спілок для закупна сирівців і збуту виробів українського ремесла і промислу;
8. старати ся о заснованє шкіл промислових по містах (ткацтво, слюсарство, різбарство, гончарство і т. и.), та дбати, щоби поістнуючих промислових школах учено української мови;
9. переведенєм орґанїзациї опіки над молодїжию ремісничою, через основанє нових бурс ремісничих і обєднанє дїяльности істнуючих;
10. дбати о публичні достави для українських ремісників і промисловців;
11. стреміти до здобутя належного впливу в орґанїзациях заводових ремісничо-промислових.
Отсю проґраму дїяльности Товариства припили Збори однодушно, а ріжні бесїдники ще зі своєї сторони ставили ріжні дезідерати до Товариства, між иншими, щоби Управа Товариства видала підручник з поученєм, як ремісники і промисловці можуть користати з помочи публичної та спис українських фірм, щоби заняла ся справою пекарень, доставами шевських виробів для війска і пр.
По установленю річної членської вкладки для фізичних осіб 2 кор. і для Товариств 12 кор. переведено вибір Управи. Президентом Товариства вибрано дир. В. Нагірного, заступниками президента інж. В. Дидинського і М. Стефанівського, членами Управи дир. М. Заячківського, ін. Филимона Левицького, Т. Мельничука, д-ра Маковського, М. Галїбея, інж. Ан. Корнеллю, а заступниками видїлових проф. Й. Скрентовича, Оприска, Чорнїя.
Сербська кріза.
Слїдство в справі убитя архикнязя Франца Фердинанда виказало, що виновники приїхали до виконаня замаху з Білгороду, виказало, що нитки заговору ведуть у Сербію. Дуже поважні орґани не лише австрийської, а навіть анґлійської преси твердять, що моральними і навіть фактичними виновниками убийства є певні сербські круги. З другої сторони повні обуреня голоси з австрийських війскових кругів покликають ся на останні випадки в Сербії й кажуть, що між ними й убийством в Сараєві істнує певний звязок. Наслїдком сих рекримінаций уже почала ся дуже остра полєміка між сербською пресою й частиною австрийської, яка не лишить ся без впливу на дальше уложенє відносин між Сербією й Австриєю. Ся полєміка набирає тим більшого значіня, що в Сербії дїйсно дїють ся дуже поважні річи, які можуть легко довести до конфлїкту з Австро-Угорщиною.
Сербія останними тижнями переживає тяжку внутрішну крізу. Вислїдом її була поки-що резиґнация з управи короля Петра, хвилева, як кажуть одні, остаточна, як доводять другі й переданє найвисшої власти в державі престолонаслїдникови, князеви Олександрові Причини сеї крізи мають корінї ще в почередних лїтах, але безпосередно викликала її ситуация, що витворила ся по двох остачних балканських війнах.
Від запровадженя в 1903 році теперішної сербської конституциї правила в Сербії старо-радикальна партия. З членів сеї партиї і складали ся всї кабінети, на яких чолї стояв від 1906 року майже без перерви Микола Пасіч, один з найвизначнїйших сербських полїтиків. Він останними лїтами всю свою увагу звернув на внутрішнє скріпленє держави, старав ся зміцнити конституцийну форму управи й усунути офіцирську олїґархию, яка набрала великої сили по убитю королївської пари в 1903 році і мала великий вплив на слабовільного короля Петра. Для сього він усунув з чинної служби всїх виновників смерти короля Олександра й королеви Драґи, що стояли на чолї воєнної олїґархиї. Се викликало роздражненє серед офіцирських кругів, але Пасіч старав ся полагодити конфлїкт, усильно дбаючи про розвиток армії, яку старав ся належно приготовити до передвиджуваних вже тодї воєн-них випадків. Ся його праця не минула безслїдно і в двох побідних війнах Сербія подвоїла свою територию. Але війна змусила Пасіча знову прийняти на чинну службу усунених затвірників, а побіди незвичайно скріпили серед офіцирства давне змаганє до витвореня олїґархиї.
Конфлїкт між війсковими властями й цивільними вибух зараз по скінченю другої війни. Більшість офіцирського корпусу, упоєна несподїваними побідами, почала пропаґувати аспірациї, що далеко виходили поза границі реальної сили держави й цілком недвозначно звертали ся в напрямі Боснїї й Герцеговини. Розважний Пасіч, хоч він теж є сторонником великосербської ідеї, старав ся насамперед упорядкувати відносини в новонабутих областях, особливо в болгарських округах Македонїї й альбанських Нової Сербії. Для сього він завіз по сих областях цивільну управу й навіть здобув від скупштини й королївського конаку розпорядженє,яке признавало цивільним властям перший голос.
Тодї офіцири розпочали завзяту кампанію проти Пасіча, до якої прилучила ся також опозиция в скупштінї і король, a також престолонаслїдник. Пасіч знову спробував полагодити конфлікт уступками на користь війска. Він вніс до скупштини кілька предложень, що мали на ціли утворенє в здобутих землях шести нових дивізій, і зажадав на сю ціль кредиту 122 мілїонів франків; крім того він вніс предложенє про полїпшенє материяльного становища офіцирів. Се полїпшенє було дуже значне, так що тепер, коли скупштина ухвалила його, сербські офіцири аж до капітана будуть одержувати о 800 корон більше, а висші офіцири о 2.000 корон, нїж австро-угорські офіцири тих самих степенїв; крім того через утворенє шести нових дивізий відкривали ся для офіцирів дуже корисні вигляди на аванс. Одначе се не полїпшило ситуациї. Пасіч уважав за красше подати ся до димісиї, числячи, що король Петро не прийме його димісиї. Одначе воєнні мали такий вплив, що димісию принято. Тодї Пасіч розпочав сильну аґітацию проти короля в старо радикальній пресї. З другої сторони опозиция не мала сили, щоби утворити відповідний кабінет. Тодї король мусїв наново покликати Пасіча, розвязати скупштину і потвердити його зарядженя.
Воєнні сфери почали ще завзятїйше виступати проти Пасіча, закидаючи йому, що він запропащує Сербію. Результатом сеї кампанїї й було уступленє старого й тяжко хорого короля Петра. На його місце покищо тимчасово прийшов його син Олександер, який цілковито стоїть по стороні воєнних і мріє про нові побіди сербської зброї. Дуже можливо, що уступленє Петра з тимчасового стане постійним, а тодї ситуация в Сербії ще погіршить ся. Там іде тепер завзята боротьба між сторонниками мирної покищо полїтики й сторонниками нових активних виступів. Недавна злука Сербії з Чорногорою вказує на те, що в Сербії готують ся до нових конфлїктів.
(«Дїло»)
Wyparcie niemczyzny z kinoteatrów.
Akcję, zmierzajacą do wyparcia niemczyzny z naszych kinematografów organizuje Akademicki komitet bojkotu towarów pruskich we Lwowie w porozumieniu i przy współudziale pokrewnych ma ideowo organizacji w kraju, jak z Zarządem głównym i Kołem akademickiem "Straży Polskiej" w Krakowie, z organizacja obywatelską bojkotu towarów pruskich, technickim Komitetem bojkotu towarów pruskich, tudzież Związkiem Komitetów bojkotowych młodzieży polskiej we Lwowie. Organizacje te żądają, aby wszystkie kinoteatry w Galicji zaopatrzyły się w napisy polskie, usunięcia filmów wyrobu niemieckiego i francuskich, obrażających nasze uczucia narodowe, dotożenia starań, by bufety w kinoteatrach były zaopatrzone w polskie wyroby krajowe.
Wszczynając tę akcję, wymienione organizacje miały to przeświadczenie, że zadośćuczynienie uzasadnionym żądaniom wymagać nie będzie niezego więcej, jak tylko dobrej woli i poczucia obywatelskiego ze strony właścicieli kinoteatrów, skoro postulaty te są wykonalne, jak świadczy zabór rosyjski, gdzie polska publiczność potrafiła wywalczyć uwzględnienie swoich uprawnionych żądań.
Obecnie zwracają się te organ. do społeczeństwa naszego z gorącym apelem i wezwaniem, aby w podjętej akcji użyczyło swego poparcia i solidarnie wraz z nimi swe żądania zaznaczając przyczyniło się do usunięcia tych stosunków, z którymi tak długo walczymy.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
4 липня 1914 р.
Здвиг чеських Соколів в Берні моравськім відбув ся рівночасно з українським здвигом у Львові. До Берна приїхало в суботу 46 окремих поїздів, які привезли около 30.000 Соколів і гостий. Нїмецькі дневники виступили дуже остро проти президента мінїстрів, що він допускає до наїзду Чехів на нїмецьке Берно і закинули йому славянщенє Австриї. Правительство побоюючи ся ворожої стрічи Чехів з Нїмцями в Бернї, зарядило всї средства обережности. На днї здвигу сконсиґновано в містї 700 жандармів і цілу війскову залогу Берна. Здвиг відбув ся дїйсно спокійно, але скінчив ся перед часом, бо з приводу траґічної смерти архикнязя Франца Фердинанда і його подруги, перервано здвигові вправи в половинї.
Еміґрация до Америки. З Вашинґтону доносять, що іміґраційне бюро обчислило, що в останних 10 ти місяцях прибуло до Злучених Держав 1,038.965 іміґрантів або пересїчно по 2.900 кождого тижня. Фіскальний рік кінчить ся 30. червня, а число іміґрантів, як запевнює бюро, перевисшить усї числа з попередних лїт. Найбільше в сїм році було іміґрантів Італїйців, бо 220.123; друге місце займали Жиди, котрих було 119.634; трете Поляки, котрих було 105.574; дальше було Нїмців 66.073; Бритийців 42.705. Українців зчислено разом з Москалями, прибуло їх разом 40.083, але з уваги, що Українців прибуває сюди далеко більше чим Москалїв, можна числити Українців бодай на 30.000, а Москалїв найвисше на 10.000. Инших Славян (Хорватів, Сербів, Болгарів, Чехів, Словаків) прибуло 65.472; Скандинавців 24.546, Японців 7.432 і Хінців 2.012.
Гостинні виступи львівських бандитів. В місцевости Каса на Угорщинї придержано спільника звісного з перед двох лїт вломника до нафтового бюра у Львові при ул. Сикстуській, звідки украдено тодї дорогоцінности і більшу готівку, Леона Лїпінського, що укривав ся під назвиском Шайкарта. Другого спільника Пєтрашевського засуджено на 8 лїт вязниці.
Страйк дяків. Перед кількома днями відбуло ся у Львові в сали "Народного Дому" велике віче дяків з Галичини і Буковини. Дяки сформулували свої жаданя, які предложнли гр. кат. метрополитальному консисторови та загрозили страйком, на випадок колиб домаганя їх не були сповнені.
120-лїтний старець. B Слободї Вільшанській на Харківщині жиє дїдусь, що має вже 120 лїт. Він дивує всїх своїм здоровлєм і жвавостию, працює на господарстві, добре бачить і чує. Ходив колись воювати з Наполєоном, має здорових дїтий, а сам на своїм віку слабував два рази, не пє і не курить.
До наших полків в Галичинї!
Дорогі Товариші і Товаришки!
Від "Сокола-Батька" дістали Ви приказ прибути з цілого краю на майдан "Українського Городу" до Львова дня 28. червня 1914 на 6-ту годину рано, перейти опісля о 11-тій годинї походом столицю Львів, перевести о 4-тій годинї по полудни прилюдні вправи а по 8-мій вечером від'їхати домів.
Сей приказ виконали Ви з повним зрозумінєм річи, у взірцевім порядку, з безумовною карностию.
Висказуємо признанє округам, що передали всї прикази до товариств і задали собі совісно труду, щоби рядовики, поїздами, возами, верхом, пішки, в приписанім одязї, з приписаними відзнаками, з прапорами ставили ся на час на означене місце мимо "тяжкого часу"!
Високу похвалу заслужили собі наші полки за се, що сповняючи прикази, видержали на ногах без відпочинку один день і дві ночи.
Висказуємо повне признанє за спокійну і точну уставку до походу, за знамените критє, за бистрий хід, за витревалість в празничнім походї мимо безсонно перебутої ночи.
Вправи на приладах і трійкові вежі виказали справність і звинність руховиків.
Вправи топірцями і вправи вільноруч вийшли сильно, бистро і рівно.
Варави булавами і хустинками товаришок чарували всїх старанною докладностию і любою принадою.
Всюди, в походї і підчас вправ заховали Товариші і Товаришки спокій, порядок і послух начальникам і впорядникам.
Тим здвигом спомянули Ви память Того, що співав безсмертні піснї про козачу силу, запорожську відвагу і сїчове завзяте, про козаків, що "добували славу і волю" України.
З його словами в серци ступайте вперед! Постійною совісною роботою здобувайте віру в себе, надїю в будучність нашого народу. Щирою напругою зривайте з себе кайдани зневіри!
Працюйте щиро в своїх товариствах, вишколюйте в собі руханкою, руховими вправами впорядом, стрілецтвом, мандрівництвом, пластом, змагом, пожарництвом, тїлесні і духові прикмети: здоровлє, звинність, витревалість, карність, підприємчивість, лучність.
Працюйте, а станемо гідно поруч других народів в Европі.
Слїдуючий краєвий здвиг відбуде ся у Львові в році 1919 на спомин Ярослава І. Мудрого, який 1019 вступив був на київський престол, зєдинив українські землї і піднїс найбільше славу і силу української держави.
Не лебедїти але стреміти!
Все вперед! Всї враз!
Львів, 4. липня 1914.
За Старшину "Сокола Батька":
Іван Боберський, голова.
Д-р Л. Цегельський, І. містоголова
Д-р М. Волошин, II. містоголова.
Р. Волощук, начальник
І. Дигдалевич, вожд здвигу.
Похорон арх. пари.
ПЕХЛЯРН (Ткб.) Ваґон з тїлами пересунено на бічний тор. З инших ваґонів поїзду винесено вінці. О год. пів до 3-ої над раном шалїла страшна буря а дощ лив потоками.
Домовини винесено з ваґону і серед шпалїру огневої сторожі, яка осьвітлювала смолоскипами дорогу і шпалїру війскових ветеранів перенесено до жалїбно удекорованої ждальнї, де уміщено їх на катафальку. 12. офіцирів з 7. п. уланів ім. арх. Франца Фердинанда з добутими шаблями повнило при домовинї почетну сторожу. Місцевий парох посол Банхінґер в асистї численного дуковенства знова покропив тїла, в присутности охмайстра архикнязя бар. Румерскірха і инших членів двора, старостів з Бенешова і Мельк, начальників замкових властий з Конопішт, посадника з Пехляри, міської ради і инших особистостий. З причини сильної бурі домовин не перенесено відразу на каравани. Доперва о год. пів до 4-ої, коли буря утихла, перенесено домовини на два каравани запряжені по чотири конї. Їздці з лїхтарнями починали жалібний похід. Товпи населеня творили шпалїри. О год. 4 над раном прибув похід над Дунай, численні сьвітла слабо вже було видно при свитаню дня. Каравани заїхали на жалібно прибраний пором, котрий перевіз їх на другий беріг, потім похід рушив в дальшу три кільометрову дорогу. Похід прибув о год. 5 рано до замку.
Цілу дорогу люди творили густі шпалїри і нїмою мовчанкою давали вислів жалобі. На дорозї недалеко замку творили шпалїр двірські лїсничі і решта служби архикнязя. Тут зібрало ся також населенє з Артштетен. Домовини уставлено на катафальку в замковій церкві. Сьвященики і черниці відправляли при тїлах молебнї.
О год. 8 рано прибув окремим двірським поїздом арх. Кароль Франц Йосиф в товаристві кн. Льобковіца, урядників війскової канцеляриї помершого архикнязя, прибув дальше ґр. Мицєльський, офіцири 7 п. уланів і инші численні учасники. На двірци представив ся архикнязеви староста з Мельк, потім архикнязь і инші учасники поїхали автомобілями до Артштетен, куди прибули о 8.20.
О год. 9.47 прибули окремим двірським поїздом арх. Зита, Мария Тереса, Мария Йосифа, кн. Альберт віртемберський з двома синами, князь Браґанца, кн. Бурбон, арх. Максимілїян, княжна Єлисавета Ліхтенштейн, ґр. Юлїй Тун Гогенштайн, ґр. Шенбурґ, графська пара Ностіц, ґр. Маря Хотек, богато членів аристокрациї.
Поворот цісаря.
ВІДЕНЬ. (Ткб.) Цісар приїхав нинї рано о год. 8 з Шенбруну до замку серед горячих оваций публики.
Подорож цісаря Вільгельма.
БЕРЛЇН. (Ткб.) Цісар Вільгельм вибираєть ся в понедїлок в щорічну подорож на північ.
Стріча царя з анґлїйською фльотою.
ПЕТЕРБУРГ. (Пет. Аґ.) Цар з дочками Ольгою і Татяною в товаристві мінїстра царського дому і мінїстра маринарки вибрав ся вчора з Петергофу до Кронштаду, а звідси на яхтї "Полярна звізда" в товаристві пароплавів балтийської фльоти на отверте море. Коли стрінули анґлїйську фльоту; слїдувала між обома фльотами виміна сиґналів. З яхту царя сигналїзовано: "Бажаємо щасливої подорожи". Анґлїйці відповіли: "Ми Вашому цісарському Величеству дуже вдячні". Опісля цар вернув до Кронштаду.
Кровавї подїї на румунській границі.
СОФІЯ. (Уряд. т.) Передучора о год. 11-ій рано 3 румунських жовнїрів з 4 робітниками хотїли перейти границю коло Кеманля і зрубати дерева на болгарській териториї. Двох жовнїрів з болгарського постерунку звернули ся до них з просьбою, щоби здержали свою роботу, аж доки не прийде офіцир. На чемну пропозицию відповіли Румуни обидою під адресою жовнїрів і болгарських офіцирів, а один Румун взяв карабін і приложив до грудий болгарського жовнїра. Другий болгарський жовнір, побачивши небезпеку, яка грозила товаришеви, стрілив до ціляючого і убив його. Тимчасом його товаришеви удало ся вирвати карабін, котрим міряв до болгарського жовнїра, а тоді і того застрілено. Трупів обох застрілених стережуть на болгарській териториї.
Смерть Чемберлєна.
ЛЬОНДОН. (Ткб.) Вчера помер тут бувший державний секретар для кольонїй Іван Чемберлєн.
Мир між Сполученими Державами і Мексиком.
БЕРЛЇН (Ткб.) Нїмецьке кабльове товариство доносить з Мексику: Мировий протокол підписано під водопадом Нїяґари, вимагає він ще ратифікациї сенатів обох країв. Теперішне мексиканське правительство і провізоричне, яке має бути сотворене, прикладають до сего велику вагу, щоби заступники полудневих републик посередничили межи правительством і повстанцями у внутрішних полїтичних справах.
(«Дїло»)
____________________________
5 липня 1914 р.
Budzenie się mieszczaństwa.
Coraz powszechniejszą staje się u nas wiadomość, że do stworzenia zupełnego gospodarczego Organizmu polskiego jest niezbędną silna warstwa mieszczańska. Świadomość ta szerzy się w szerokich kołach obywatelskich poza mieszczaństwem. Wśród mieszczaństwa zaś budzi się potrzeba konsekwentnej obrony własnych interesów i wyzwolenia się z pod opieki dotychczasowych rzekomych "obrońców" stanu mieszczańskiego. Znamiennym pod tym względem głosem jest artykuł p. St. Getritza, w "Gazecie mieszczańskiej" z 28 czerwca br., w którym autor nawołuje o zerwanie z dotychczasową uległością łudzących mieszczanstwo karierowiczów i domaga się walki o własne prawa. "Ody dano nam możność wreszcie zaznaczyć swoje stanowisko społeczne w kraju i gdy ono ma być przykładem dla członków naszych w innych zaborach, to musimy z powagą wystąpić do urzeczywistnienia dziejowego dzieła i stanąć razem wspólnie do walki o sweje prawa, żądając kategorycznie od wszystkich kandydatów, którzy zawsze o tym rękodzielniku i kupcu myślą, ale tylko w czasie wyborczym, spełnienia naszych żądań i postulatów". W rzeczywistej pracy nad wzmocnieniem polskiego mieszczaństwa i w mężnej walce o jego prawa może mieszczaństwo liczyć zawsze na współudział zorganizowanego i świadomego ludu wiejskiego. Walka bowiem o sprawy wiejskiego i miejskiego ludu to jedna z najważniejszych form walki i pracy o pełnię rozwoju Polski, o jej przyszłość.
St. S.
(«Kurjer Lwowski»)
____________________________
6 липня 1914 р.
Деклямация автора на привітнім Вечері Шевченкового Ювилейного Здвигу у Львові 27. червня с. р.
Лихі вигляди на урожай на Україні. В деяких сторонах України сегорічні жнива випадуть лихо. На Полтавщинї, в околици Миргорода вже поверх місяця не була нї каплини дощу і тому збіже завяло і не дасть здорового і повного зерна. По инших околицях, як де-не-де в київській губернїї появили ся миши і хробаки і сточили або корінє або стебло збіжа. Наслїдком недороду збільшить ся певно переселенє селян з тих околиць в степи середущої Азиї і над далекий Амур. А росийському правительству се як-раз на руку, бо тим чином ослаблює українське живло на Україні і кольонїзує ся незаселені простори.
Анальфабети в Австриї. Коли в нїмецькій державі число людий, що не вміють нї писати нї читати впало майже до зера, так що війскова управа занехала подавати число анальфабетів у війску, а зате завела т. зв. "інтелїґенцпріфунґ" з рахунків, читаня, писаня, ґеографії й істориї рідного краю, щоби одержати погляд на образованє жовнїрів, то в Австриї число невміючих нї читати, нї писати після урядового статистичного обчисленя ще дуже велике. Найлїпші відносини є ще в Чехії та в Горішній і Долішній Австриї. Там на 1000 мешканців припадає 59 до 50 анальфабетів. Коло 10 проц. виносить ще се число в Тироли і Форальберзї, а в Моравії 71 до 78 анальфабетів, в Зальцбурзї є 87 таких людий на 1000. В Шлеску се число виносить 10 прц., бо там є 111 анальфабетів на 1000 мешканців. Тепер робить се число великі скоки. В Стириї виносить воно 180 на 1000, Каринтиї 240. Отже в Каринтиї майже четертина населеня не має елєментарних основ образованя. По Каринтиї слїдує Країна з 314, потім Побереже з 482, Угорщина 410 анальфабетів на 1000. Та "найбільше благословеними" краями є Галичина з 639, Буковина з 652, Дальматия з 736 анальфабетів на 1000 людий, що вийшли з дїточих лїт.
Статистика бандитських розбоїв в Королївстві польськім. Відповідно до урядових дат число бандитських нападів в Королївстві польськім зменшило ся в маю о 76 процент у відношеню до цьвітня. Коли в цьвітни занотовано 63 оружні напади і грабіжи, то в маю було їх тільки 16, а притім тільки в трох случаях доси не зловлено винуватих. За розбійничі проступки засуджено в адмінїстрацийній дорозї в маю 42 особи на кару арешту від 3 тижнів до 3 місяців.
Справа стипендиї. Ще в грудни м. р. оголосило ц. к. намісництво у Львові конкурс на кілька стипендий з тзв. Наукового Фонду по 210 К. — на рік шкільний 1913|14. — Та длятого, що сї стипендиї призначені для студентів української народности, хоч рік шкільний добігає кінця, то поданя й досї лежать собі преспокійно неполагоджені, і нема надїї, щоби були коли полагоджені. Є се шлєндріян можливий лише в львівськім намісництві, де почутє права, почутє урядового обовязку повісили собі урядники давно у себе в бюрі на кілку. Може би пан на місник поспитав дотичних панів референтів, чи перед закінченєм шкільного року не були би ласкаві вони зреферувати внесених подань?! К.
Справозданє Музея Наукового Товариства ім. Шевченка за час від 1. цьвітня до 30. червня. В сїм часї до віддїлу архельоґічного прибуло: з "кремінного поля" коло Будзанова 141 виробів з креміня, одно ціле горня й кількадесять кавалків начиня типу передмікенської доби; з Городниці, пов. Городенка 1 велика сокира, полїрована, вироби з креміня й кавалки глиняного начиня, зі Звенигороду, пов. Бібрка 3 пряслиці, 1 кремінний ніж, 4 відламки скляних наручників, 1 камяний хрестик. До віддїлу етноґрафічного прибуло: з Жабя-Кривополя 2 моделї саний, 1 боклаг, 1 коновочка, 1 корито, З кісся різблені, 1 топірець різблений, 2 палиці різблені, 1 веретено-мотовило, 1 віник; зі Звенигороду дївочий головний убір, прясниця, пялик, кужівка, шкурлат, гладінка, веретено з починком, кушка з камінем, будзьок, деркач, 7 взорів вишивок, 2 капелюхи селянські мужеські; жіночий головний убір з околиць Дубецька; з с. Петричі, пов. Золочів 2 манекини селянської жіночої ноші й уплїтів; з с. Дмитровичі, п. Яворів 1 вітрак; з Мшанця, пов. Старий Самбір зубці деревляні до чищеня снопків; 8 Хлївчани, пов. Рава великодна калатавка з дерева; з Карлова, пов. Снятин 1 вишивка; з с. Хотимир, о. Товмач 1 вишивка; з с Мервичі, п. Жовква писальце до писаня писанок. Перед Великодними сьвятами умістила Управа Музея по ґазетах відозву в справі збираня писанок і розіслала її до дирекцій всїх українських середних шкіл Галичини й Буковини. Наслїдком сего прислано до Музея 960 писанок. Давнішнє мав Музей 2.821 писанок, а разом з сьогорічною збіркою має 3.781. Се вже велика збірка, яка має поважний науковий характер, бо при більшости писанок подана не лише місцевість, але також назва взору, спосіб робленя і т. д. З жалем треба зазначити, що з приватних українських шкіл прислано незвичайно мало писанок; більшість приватних ґімназий не обізвали ся на два рази висилані листи. Прийшло до Музею 21 карток етноґрафічного змісту і 77 старих монет. Предмети дарували отсї інституциї й особи: Дир. ґімназиї в Перемишли, в Чернівцях, в Долинї, Рогатинї і Вижниці. Вп. панове й панї: Бандурка, А. Березовський, Г. Бобинський, Гр. Вертипорох, пр. О. Вахнянин, І. Волошинський, Л. Гарматїй, пр. Ів. Галущинський, радник Л. Галицький, Дижик, пр. І. Єлюк, О. Зубрицький, П. Заклинський, пр. Ів. Крипякевич, М. Кирчів, Геринович, Г. Кривецький, Каменяк, радник К. Козак, Ю. Лапнин, С. Левицький, Ів. Львович (Росия), X. К. Лисинецька, В. Мнїховський, О. Михайлецький, Т. Мороз, О. Проскурницький, Д. Прихітко, О. Роздольський, В. Свідринський (Росин), В. Сохацький, О. Терпиливець, В. Харко, О. Шміґельський, Ю. Фолис, С. Юрчук і инші. Управа Музея.
Львівська вистава мешкальних уряджань. Приготовані праці, підняті з інїциятиви міського промислового музею коло урядженя в слїдуючім роцї сеї вистави йдуть в скорім темпі. Комітет вистави певний, що наші ремісники готові взяти в виставі як найживійшу участь, поробив тепер заходи, щоби одержати ориґінальні артистичні проєкти, після котрих можна би на виставу виконати цілковиті внутрішні кімнатні уладженя так для верств заможнїйших як і середних. До виконаня проєктів запрошено тільки львівських артистів. На засїданю, що відбуло ся 2 с. м. в промисловім музею, ряд архитектів і малярів, котрі працюють на поли штуки зобовязали ся до осени с. р. викінчити проєкти, які перегляне комітет і дасть до роботи ремісникам. В сей спосіб вистава ся буде сьвідоцтвом спосібностий наших робітників, як також виразом збірного зусиля групи львівських артистів, що стремлять до наданя штуці своєрідного характеру. — Кромі уряджень хатних є проєктовані також урядженя бюр, склепів, каварень а також внутрішного урядженя церков, о скільки в тім напрямі прийдуть на час замовленя. Тому комітет вистави заохочує усїх, хто хоче завести у себе нове урядженє чи то склепове, чи бюрове чи в приватнім помешканю, щоби звертав ся в тій справі до комітету вистави в міськім промисловім музею.
Жалібні маніфестації.
ДУРАЦО. (Ткб.) В суботу вечером відправлено тут заупокійні богослуженя за пок. арх. Франца Фердинанда і його подругу. На богослуженю явили ся князь Від з жінкою, члени кабінету, дипльомати і консулярні представники, члени контрольної комісиї, голяндські офіцири, численні альбанські нотаблї і австро-угорська кольонїя.
Рівночасно відбуло ся на покладї австрийського кружляка "Св. Юрій" в присутности команданта і офіцирів воєнних кораблів війскове жалібне богослуженє.
БУЕНОС АЙРЕС. (Ткб.) Відбуло ся тут в катедрі торжественне богослуженє за пок. арх. Франца Фердинанда і княгинї Гогенберґ. Взяли в нїм участь мінїстер заграничних справ, члени дипльоматичного тїла, а також австро-угорська і німецька кольонїя.
З Альбанїї.
ДУРАЦО. (Ткб.) Пренк Біб Дода прибув сюди 4. с.м.
ДУРАЦО. (Ткб.) Князь приняв учора Пренка Біб Доду, котрий радив мабуть князеви, щоби він перенїс ся до Скутарі.
ДУРАЦО. (Ткб.) В товаристві Пренк Біб Доди прибув сюди також Байрамтурі зі 100 жовнїрами, зажадав він гроший, оружя, провіянтів і амунїциї, щоби атакувати повстанців. Рада мінїстрів не видала ще в сій справі рішеня.
БЕРЛЇН. (Ткб.) Приїхав сюди альбанський посол з Відня, Сурея Бей в товаристві віденського різбара Ґуршнера. Після донесеня дневникарів утворив ся комітет, котрий має вислати до Дураца заграничних вислужених жовнїрів усїх родів зброї, яко добровольців. Комітетови проводив позаслужбовий консуль Вакеров і емеритований капітан Іван Вальтер. Комітет поносить кошти перевозу, удержаня в Дурацо і повороту.
ДУРАЦО. (Ткб.) Прибуло сюди 27 добровольців з Нїмеччини.
ДУРАЦО. (Ткб.) Повстанці заняли Старовой а наслїдком сего Коріца є в небезпеці.
АТЕНИ. (Ат. аґ.) 3 доброго жерела зачувати, що Зоґрафос підчас побуту в Атенах заявив, що рішив ся ужити цілого свого впливу на понедїлкових зборах Епіротів в Арґірокастро на річ принятя договору з Альбанїєю.
Розправа панї Кайо.
ПАРИЖ. (Пр. т.) Розправа панї Кайо буде 20 с. м. Панї Кайо зрікла ся відклику проти делєґованя суду присяглих.
Грецько-турецький конфлїкт.
АТЕНИ. (Ат. аґ.) Дневники поміщують депешу з Хіос, що турецький торпедовець острілював і затопив грецький вітрильник, який їхав до Хіос. Опісля поплив сей торпедовець до острівця Гуврі і острілював а також збурив монастир. Рибаки упевняють, що усї подорожні в Трильшка потопили ся.
АТЕНИ. (Ткб.) Порта приняла пропозицию Грециї, щоби обі держави просили одну з великих держав, щоби прислала мирового судию, який прибув би до Смирни і котрому грецько-турецька комісия має предложити всї спірні справи.
ЦАРГОРОД. (Ткб.) Б. турецький посол в Атенах, Муктар паша іменований делєґатом до грецько-турецької еміґрацийної комісиї виїхав до Смирни. Як зачувати Порта згодила ся, щоби Греция і Туреччина спровадили одного делєґата з заграниці; він був би мировим судиєю в спірних справах.
(«Дїло»)
Lot aeroplanem z Ameryki do Europy.
Świat lotniczy oczekuje z nadzwyczajnem zaciekawieniem wykonania najśmielszego zadania ze wszystkich podjętych po dziś dzień w dziedzinie aeronautyki. W połowie miesiąca lipca ma lotnik amerykański, porucznik Porte, odbyć lot przez ocean Atlantycki w 20—22 godzinach, na olbrzymim aeroplanie "Ameryka", skonstruowanym przez słynnego aeronautę Glenn-Courtis'a. Jeśli się lot ten uda to osiągnięty będzie rekord niebywały, oznaczający newy, imponujący swą wspaniałością tryumf techniki i śmiałości lotniczej.
Z Ameryki donoszą, że porucznik Porte wraz z dwoma mechanikami, których przyjął sebie do pomocy, odbywa w Hammonds Port codziennie próbne loty na swym potężnym aparacie, a wszystkie próby udają się tak świetnie, aparat funkcjonuje z taką dokładnością i szybkością, że Porte żywi jaknajlepsze nadzieje co do powodzenia lotu przez ocean.
Porte obrał sobie za punkt odlotu St. John w Nowej Funladji. Stąd wykona lot do wysp Azorskich, a stamtąd pofrunie do Anglji. Odległość między St. John a portem Horta na wyspie azorskiej Fayal, wynosi na linji powietrznej 1.138 mil. Porte spodziewa się więc, że nie zabraknie mu zapasu benzyny i oliwy na całą tę przestrzeń. Na wszelki wypadek jednak przygotowano pewien zapas benzyny i oleju na wyspie Flores, wysuniętej znacznie na zachód. O ileby więc śmiałemu lotnikowi wcześniej wyczerpał się zapas paliwa, mógłby wylądować 180 mil przed Fayal. Wylądowanie na wyspie Flores byłoby wszakże połączone z pewnemi niebezpieczeństwami. Do wyspy tej cywilizacja jeszcze nie dotarła, a mieszkańcy jej nigdy jeszcze nie widzieli aeroplanu, przeto mogliby względem przybyszów, zjeżdżających z nieba na huczącym potworze, zająć zbyt wregą postawę.
Ale i na to znalazła się rada. Miljarder amerykański, finansujący to przedsiębiorstwo, poczyni podobno w Lizbonie starania u rządu portugalskiego, aby poparł ten epokowy czyn lotniczy i przygotował ludność na Azorach na przybycie aeroplanu i usposobił ją życzliwie dla śmiałków, którzy mają tam niebawem spaść z nieba.
(«Kurjer Lwowski»)