15.05.1915 р.
Ессен. Виготовлення артилерійських знарядь. 1915
"Америка" — єдина тепер українська щоденна часопись — принесла отсї відомости.
З золотих лаврових листків Українських Стрільців.
Про один з найновійших подвигів Українських Стрільцїв сповіщає отсей приказ до армії.
Oeu.: Гора Маківка.
Стрілець Т. Мо—вич удав ся при кінци цьвітня в Карпати, вернув тепер до Відня, щоби долагодити важні справи, і оповів менї свої вражіня з огневої лїнїї.
В. Г.: З житя на Гуцульщинї.
Хто був на Гуцульщинї перед війною і побачить її тепер, тому впаде в очи від разу велика зміна.
Боєвий звіт Українських Стрільцїв.
Дня 29. IV. 1915. Чотири сотнї, а іменно три сотнї І. куріня отамана Гринька Коссака (сотників Р. Дудинського, З. Носковського і Й. Семенюка) і сотня сотника Й. Будзиновсвкого з II. куріня відбили заняті Москалями становища на горі Маківцї (північ) в селї Г. і обсадили на ново наші давнїйші становища. Завзята боротьба тревала від години 4—7. рано. Росиян полонених 163, убитих 42, ранених 48.
Дня 1. V. 1915. О год. 10-тій рано вдерли ся Росияни в силї трех баталїонів на заняті нашими військами становища на горі Маківка (схід). Курінь Гр. Коссака дістав приказ відперти Росиян. По 3-годинній, тяжкій боротьбі, боротьбі, підпертий огнем пушок, прогнав курінь під прововом атамана Гр. Коссака Росиян з занятих ними становищ. Росиян полонених 59, між ними один офіцер.
Петро Гарасимів, курінний писар.
Судьба п. Ольги Кобилянської. Звісна українська письменниця Ольга Кобилянська перебуває постійно в Чернівцях, звідки не виїздила також в часї росийських окупаций. Тепер пише до знакомих у Відни, що мешкає дальше при ул. Петровича та що перебула дуже тяжі хвилї, котрі скоротили їй житє на кілька лїт.
Друге засїданє Загальної Української Ради відбуло ся 12. с. м. На вступі Президент др Кость Левицький присвятив жалібну згадку епископови б. п. Константинови Чеховичови, підчеркуючи його патріотичну дїяльність і визначні заслуги для українського народа. Промову вислухала Рада стоячи. — Опісля відчитано привітне письмо від Українських Стрільцїв і ухвалено вислати від Ради до Українських Стрільцїв привітне письмо з признанєм за героїчну, повну посвяти оборону української справи. — Ухвалено дальше візвати українські видавництва, щоби в загально національнім інтресї приладили ся до провідних, полїтичних лїнїй З. У. Р. та понехали на час війни всякі особисті і міжпартийні спори. — Передискутовано проґрамовий манїфест Загальної Української Ради і усталено остаточно його стилїзацию. — Полагоджено справу відносин до американських українських орґанїзаций і ухвалено увійти з ними в порозумінє що-до актуальних полїтичних справ українського народа. — Обговорено начерк реґуляміну З. У. Р. і ухвалено скликати на найблизшу середу засїданє Ради для принятя реґуляміну. — Порушено справу талєргофських вязнїв, галицьких адмінїстраційних урядників і орґанів, що переводили арештованє українських громадян дальше справу повороту українських селян до домів в цїли господарських робіт в околицях вільних від інвазиї, справу воєнних відшкодовань і винагороди за підводи, взиваючи Президию, щоб у всїх тих справах поробила відповідні кроки і на найблизшім засїданю зложила звіт зі стану дотеперішної акциї. Вкінци постановлено поробити відповідні кроки в справі останнїх нападів на українську національну справу з відомої сторони в чужій пресї.
Воєнна хронїка від 26. цьвітня. до 2. мая.
Послїдний тиждень цьвітня виказав повільний розвиток операций союзних військ на обох головних фронтах. Приготовляли ся великі успіхи, що мали наступити в перших днях мая.
На східнім теренї війни зачала союзна офензива прибирати щораз сильнїйші розміри. 26-го були значні канонади майже на цїлім довжезнім фронтї. Під Цехановом відперто Москалїв. В Карпатах коло Козьови на схід від Ужка здобуто важну московську позицию з 26 окопами, при чім полонено звиш 1000 Москалїв. 27-го продовжались в ріжних місцях фронту завзяті канонади. Москалї здержали свої напади коло Ужка. 28-го почали Нїмцї офензиву коло Сувалок і здобули московські позициї шириною на 20 км. Коло Пшасниша забрали 3 машинові кріси і 470 Москалїв у неволю. В Польщі й Галичинї були великі канонади. Два московські мунїцийнї маґазини вилетїли у воздух. Коло хребта Острого відперто нічні московські напади. 29-го здобули Нїмцї важні позициї коло Кальвариї і Сохачева. Канонада продовжалась дальше зі значними успіхами союзних військ. В долинї Опору відперто сильний московський атак. 30-го відперто нові московські атаки.
В долинї Опору й Орави. Впрочім були на цїлім фронтї лиш дрібні перепалки і канонади. Коло Кальвариї і Авґустова відперли Нїмцї московські атаки і взяли 500 полонених. Натомість на самім північнім кінци довжезного фронту зачали Нїмцї цілком нову операцию. Зібравши значні сили, посунули ся на північ в глубину Литви й дійшли широким фронтом до желїзницї Двинськ — Лїбава. Під Шавлями зачала ся битва. 1-го мая рішила ся та битва на користь Нїмцїв, 1000 полонених, 10 машинових крісів і множество воєнного материялу впало в їх руки. Москалї подали ся до Мітави. Коло Кальвариї відперто московські атаки (350 пол.), так само коло Плоцка й над Пілїцою. В Польщі була сильна канонада, кілька московських віддїлів мусїло відступити. Над Опором і Оравою відперто Москалїв і полонено 500. На Покутю були канонади, в Залїщиках вилетів московський маґазин мунїциї у воздух. 2-го полонено коло Шавлїв знов 400 Москалїв і посунено ся за Москалями в околицї Лїбави. Коло Кальвариї відперто нову атаку Москалїв (300 пол.) В Польщі зробили союзні війська значні поступи аж під головну московську оборонну лїнїю. В Краківщинї були сильні канонади, над Оравою й Опором здобули союзні війська московську позицию, полонили кількасот Москалїв і здобули кілька машинових крісів.
На західнім теренї війни
продовжались борби з новими успіхами Нїмцїв головно у Фляндриї. Коло Іперн збільшило ся 26-го число полонених на 5000 (в тім чудернацька мішанина ріжних рас і народів), число взятих гармат на 45, машинових крісів на 50. В Шампанїї і в лїсї її відперто француські атаки, над Мазою здобуто кілька француських позиций з кількома машиновими крісами і кількасот полоненими, у Воґезах відібрано французам Hartmannsweilerkopf з 760 полоненими, 6 метавками до мін і 4 машиновими крісами. 27-го розбито анґлїйську офензиву під Іперн з великими успіхами й зачато обстрілювати Поперінґе. Над Мазою нові поступи, в Арґоннах і Воґезах відперто француські атаки. 28-го пробували Анґлїйцї знов відбити втрачений терен коло Іперн, одначе відступили з великими стратами. Коло Лє Менїль здобуто важну француську позицию з 60 полоненими, 4 машиновими крісами і 13 метавками до мін. Між Мазою й Мозелею були великі канонади, в "панотцевім лїсї" кроваво відперто французький атак. 29-го відперто дальші союзні атаки коло Іперн і здобуто 18 нових гармат. Таксамо невдалий був француський атак коло Ле Менїль. Під Верденом зроблено деякі поступи. 30-го зачали Нїмцї бомбардувати Дюнкірхен з великої віддали. Коло Іперн відперто дальші проби анґлїйсько-француської офензиви. Таксамо відперто французїв коло Ле Менїль, в Арґоннах і над Мазою, де в останних днях полонено 4000 французїв. 1-го продовжувано бомбардованє Дюнкірхену з великим успіхом. Усї атаки коло Іперн відперто, таксамо відбито французів між Мазою й Мозелею. Ренс знов бомбардовано. 2-го відперто нові напади союзників коло Іперн, де здобуто 3 машинові кріси, і між Мазою та Мозелею, деякі поступи зроблено в Арґоннах (250 полонених).
На південнім теренї війни
не було через цїлий час крім канонад нїяких важнїйших операций. На схід від Требінє розбито чорногорські віддїли артилєриєю.
На мори
мали союзники також значні успіхи. Бльокада Анґлїї продовжувала ся дальше. 27-го затопило австрийське воєнне судно U5 на йонськім мори француського кружляка "Leon Gambetta" (12.550 тон, 44 гармат, 711 люда обсади). На нїмецькім мори затоплено 5 торговельних кораблїв. 30-го збомбардували Нїмцї морску твердиню Гарріч на східнім побережу Анґлїї і затопили знов оден анґлїйський корабель.
На турецькім теренї війни
пробували Анґлїйцї 26-го і 27-го висадити 4 бриґади свого війська коло Дарданелїв і укріпити їх позициї, одначе Турки виперли їх звідсїля і завдали їм великі втрати. Цїлі віддїли загнано в море. 200 полонених і 3 машинові кріси пішли в турецькі руки. Сучасно бомбардувало 40 кораблїв дарданельські форти, 3 з них Турки сильно ушкодили. Отсї проби повторювані через чотири дни відпирали Турки дуже успішно атаками на баґнети. Рівночасно затоплено одно підводне судно, що старало ся увійти в Мраморне море, і його залогу полонено.
Від 3-го до 9-го мая.
Воєнні випадки доспіли в останнїм тижни до важних рішень. Війська центральних держав наглою хоч добре приготованою офензивою вдарили на московські лїнїї і продерли їх на широкім просторі Лемківщини і Краківщини, рівночасно висуваючи значні сили на скрайнім лївім крилї в Ковенщинї й Курляндиї.
На східнім теренї війни
розвивали ся побідні операциї союзників в слїдуючий спосіб: 3-го проломили союзні армії московський фронт між устєм Дунайця а Малестовом і перейшли лїнїю Дунайця. 8000 полонених, богато гармат і машинових крісів було добичею першого дня. В східних Карпатах побито Москалїв коло Козьови й Осмолоди причім полонено кількасот і взято три машинові кріси. В Польщі побито Москалїв коло Скерневіц (100 пол.) і Кальвариї (330 пол.). В Курляндиї розбито Москалїв коло Мітави й забрано 4 гармати, 4 машинові кріси і 1700 полонених. 4-го посували ся побідні союзні армії серед крівавих боїв щораз дальше, замикаючи відворот щораз то більшим віддїлам московського війська. Скількість добичі зросла на 22.000 полонених, 22 гармат і 64 машинових крісів. В Польщі відперли Нїмцї московські атаки коло Єдвабна, Авґустова (420 пол. і 2 машинові кріси) і Кальвариї (170 пол.). Коло Мітави полонено дальших 800 Москалїв. 5-го було розбитє московського 150 км. довгого фронту доконаним фактом. Союзні війська посунули ся до Ясла й Жмигороду, Москалї серед страшних втрат відступили з Угорщини. Число полонених зросло на 30.000. В Польщі відперто московські атаки коло Кальвариї, Сувалок і Авґустова (500 пол.) і побито Москалїв коло Росєн. 6-го розбито останні московські становища над Дунайцем і Бялою, зайнято Тарнів і Дуклю, причім карпатська армія ґенерала Бороєвича напирала сильно від полудня. Число полонених Москалїв дійшло до 40.000. В Польщі відбито московські напади над Пілїцою і коло Кальвариї, під Мітавою, Шадовом і коло Росен трівали борби дальше, твердиню Ґродно збомбардували нїмецькі летуни. 7-го перейшли союзні війська широким фронтом між Пільзном а Яслом Вислоку і обсадили лїнїю Дукля — Риманів, відтинаючи щораз то більші части московської карпатської армії. Здобуто 21 сьвіжих гармат. В східних Карпатах пробували Москалї завзятої офензиви коло Острого хребта, однак потерпіли страшні втрати, між ними 1300 полонених. В Польщі відперто Москалїв коло Кальвариї, Авґустова і Прасниша (520 пол.), коло Росень і Шадова побито Москалїв (1500 пол.) і приневолено до скорої утечі. 8-го здобули союзні війська Кросно і перейшли Вислок. Над Лімницею відперто Москалїв і здобуто важну позицию коло Залїщик. Число полонених зросло до 70.000. На північнім крилї здобули Нїмцї укріплений порт Лїбаву, взяли 1610 полонених, 12 гармат і 4 машинові кріси. 9-го дійшли союзнї війська до лїнїї Висла—Ужок (Щуцїн, Дембіца, Кросно, Команча, Ужок). У високім Бескидї робили Москалї шалені зусиля здержати контратаками австрийські поступи, однак безпримірній хоробрости наших Сїчових стрільцїв не змогли опертись. Під Отинїєю зачали ся нові завзяті бої. Залїщики взяли союзні війська штурмом, полонили 3500 Москалїв, а решту прогнали за Днїстер. Число полонених Москалїв сягнуло 100.000, число гармат 60, машинових крісів 200.
На південнім теренї війни
були сильні канонади серед котрих австрийські моздїрі знищили француські корабельні гармати коло Бельґраду.
На турецькім теренї війни
не було по відпертю атаку на Дарданелї, що коштував союзників 12.000 страт і 3000 полонених нїяких важнїйших операций.
На західнім теренї війни
зробили Нїмцї значні поступи 3-го коло Іперн і в Шампанїї, збомбардували з воздуха Епіналь і відперли всї атаки Французів у Воґезах. 4-го посунули ся Нїмцї коло Іперн знов значно на перед і відбили атаки Французів в Арґоннах. 5-го зробили Нїмцї дальші поступи коло Іперн і коло Еї (760 пол.) та відперли сильні француські напади між Мазою а Мозелею, 6-го трівали успіхи під Іперн дальше, полонено там кількасот союзників і здобуто 15 машинових крісів. Коло Комбр полонено 140 Французів і забрано 4 машинові кріси і одну метавку до мін. Коло Еї здобули Нїмцї важну француську позицию з 2000 полонених, 2 гармати й кілька машинових крісів та метавок. Коло Флїрей і в Воґезах відперто француські напади. 7-го втратили Анґлїйцї коло Іперн знов 7 машинових крісів і одну метавку. Нові напади Французів між Мазою й Мозелею та в Воґезах були безуспішні. 8-го були на цїлім фронтї лиш канонади. У Воґезах відперто Французів коло Штейнабрік. 9-го були нові значні поступи коло Іперн (800 пол.) і невдатні напади Французів коло Льорето і Перт.
На мори
подвоїли Нїмцї енерґію бльокади Анґлїї. 3-го прийшли вісти про затопленє нових 5 кораблїв і анґлїйського торпедовця нїмецькими підводними суднами. 3-го затопив оден з Цепелїнів анґлїйське підводне судно. 5 анґлїйських кораблїв знов сторпедовано. 5-го прийшли вісти про затопленє дальших 10 анґлїйських кораблїв. В Льондонї зі страху перед Цепелїнами осьвічують лиш 52 вулицї. 6-го затоплено знов два анґлїйські кораблї, 7-го чотири. Тогож для затопило нїмецьке підводне судно коло берегів Ірляндиї кольосальний анґлїйський корабель "Люзітанїю", що віз богато золота і воєнного матеріялу з Америки. Вражінє було в Анґлїї й Америцї потрясаюче. 8-го затопили нїмецькі батериї коло Зебріґґе анґлїйське торпедове судно "Маорі". 9-го знов затоплено 4 анґлїйські кораблї.
В справі збираня воєнних пісень.
Теперішні воєнні події на Галицькій землї дали знова спромогу нашому народови, як колись і в минувшинї, висловити сучасне своє положенє сумною народньою піснею. Безперечно, що зібранє її, як вже не в цїлости, то бодай в більшій части, буде творити для нас нову вязанку історичних народних дум та дасть нам з сеї хвилї образ національних страждань нашого народа. Коли жовнїри инших національностий Австриї мають тепер таких пісень дуже мало, та банального змісту, то ми знова можемо гордити ся, що наш народ обдарений високо-поетичною душею і інстинктовною сьвідомостю актуальности нинїшних днїв та є здібний оставити своїм нащадкам живу історичну відбитку московського лихолїтя — не тільки за помочю своєї преси і письм, як за посередництвом устної словесности. Щоби деякі з них ще тепер, в часї воєнного стану і руху, не запропастились, позвилимо собі звернути ся з тою думкою, в першій мірі до всїх ранених і хорих жовнїрів, а також до нашого інтелїґентного загалу, що має змогу стрічатись з ними по шпиталях, "реконвалесцентенгаймах" і по инших лїчничих заведенях, щоби піснї теперішнього укладу були ласкаві пересилати до кінця мая с. р. на адресу: — Орест Онуляк, Ortop. Anstalt in Kaiwang, Steiermark.
[Дїло]
10.05.1915 р.
Белфаст. Травень 1915-го
Na morzu.
Kopenhaga. (P. A. T.) Parowiec duński "Nordswen" na drodze z Orchtos do Sztokholmu, z ładunkiem żywności, został złapany przez niemiecki okręt wojenny i odprowadzony do Swinemunde.
Pożar w Wilnie.
Wilno. (P. A. T.) W czasie pożaru spaliły się trzy fabryki, razem 20 oddzielnych budynków. Straty ponad 300.000 rb. Wiele budynków nieubczpieczonych.
Ze sztabu armji kaukazkiej.
Oficjalnie, 25. IV./8. V.
23.IV./6.V. w kierunku na Olty nasze wojska w dalszym ciągu napierały na Turków w rejonie rzeki Siwriczaj i jeziora Tortumgel, gdzie wzięto do niewoli 80 oficerów tureckich i rolę aszkerów.
W dolinie Alaszkierckiej, na południowy wschód od Karakilissy, niewielka utarczka.
W Azerbidżanie, w rejonie Dilmana, starcie przednich oddziałów i konnicy.
Uklady serbsko-włoskie.
Według informacji z Niszu, Włochy w ukladach z Serbją opierały się na kulturalnym i religijnym antagonizmie między Serbami i Chorwatami i postawiły za warunek porozumienia utworzenie nowego państwa chorwacko-dalmatyńskiego. Wiadomość ta wywołuje trwogę w serbskich kolach rządowych. Spodziewaną jest podróż Pasicza do Piotrogrodu.
W przededniu nowych walk na zachodzie.
Korespondent "Timesa" donosi, że zanosi się na nowa, być może ostatnią walkę o opanowanie reszty wybrzeży belgijskich. Walki należy oczekiwać w niedalekiej przyszłości. Nieprzyjaciel postanowił stanowczo dostać się do wybrzeży i gotuje się do nowych ataków na Ypres i kanał Izery.
Hr. Tisza o rozruchach w Kroacji i Slawonji.
Z Kopenhagi donoszą, że Tisza odpowiadając na interpelację opozycji w sprawie nieporządków w Kroacji i Slawonji, rzekł: "Twierdzę stanowczo, że jeżeli w tej wojnie ze strony poddanych węgierskich ujawniała się niekiedy zdrada, to działo się to tylko w oddzielnych wypadkach. Co się tyczy Kroacji i Slawonji, to nie chcę zaprzeczać faktu, że w rzeczywistości były tam w poszczególnych miejscowościach poruszenia, rzucające nieprzychylne światło na nastrój polityczny pewnej części miejscowej ludności. Jednakowoż nie mają one tak poważnego znaczenia, jak przedstawiają to sobie nasi wrogowie, a przytem rejon ich był ograniczony. Z tej racji uważani za obowiązek przestrzedz was, nie wierzcie niewiarygodnym pogłoskom generalizującym w sposób nieprawidłowy od dzielne wypadki jako zjawisko ogólne.
Rozdawnictwo zapomóg z daru cesarskiego. Do późnego popołudnia odbywało się wczoraj w biurze targowem magistratu rozdawnictwo zapomóg w gotówce z daru cesarskiego. Na każdą osobę z ofiarowanej kwoty 10.000 rb. wyznaczono zapomogę w wysokości 6 rubli. Na parę dni przedtem wszystkie okręgowe komisje ubogich stwierdzały istotny stan kompetentów i wydawały asygnaty.
Z chwilą rozpoczęcia rozdawnictwa zjawili się na sili generał-major bar. Knorring i naczelnik miasta pułkownik Skałon. W sklad komisji rozdawnictwa wchodzili: z ramienia władz: ks. Golicyn, pułkownik Krokosiewicz i rotmistrz Aleksandrów; z komisji ubogich: ks. Dawidowicz, r. Łucyk i p. Sędzimir.
Wybuch naboju. Nu ulicy Jabłonowskiej eksplodował wczoraj w rękach jakiegoś mężczyzny nabój, wskutek czego doznał on poparzenia i poranienia twarzy. Pierwszej pomocy udzieliło nieostrożnemu pogotowie ratunkowe.
Z kroniki aresztowań. W raportach policyjnych zanotowano wczoraj 83 aresztowań, w czem 50 mężczyzn i 33 kobiet. Mianowicie za kradzież przytrzymano 4 osoby, za chodzenie bez przepustki 3 mężczyzn i 2 kobiety, jeńców 11. celem sprawdzenia tożsamości 19 mężczyzn i 3 kobiety, dam z półświatka 27, za zbrodnię zgwałcenia 1, za sprzedawanie gazet bez osobnego pozwolenia 9, rozmaite 5.
Ujęcie złodzieja tramwajowego.Jednemu z operatorów cudzych kieszeni w tramwajach powinęła się wczoraj noga. Jadącemu tramwajem urzędnikowi Adamenkowi wyciągnięto z kieszeni pugilares z kwotą 300 rubli. Sprawca nagłą ucieczką zwrócił na siebie uwagę stójkowego, który go przytrzymał. Przy rewizji znaleziono u rzezimieszka całą skradzioną kwotę, którą zwrócono poszkodowanemu. Kieszonkowca nazwiskiem K. Geiles oddano do aresztów.
Z opery.
Moniuszko: "Halka".
Kornel Makuszyński i Jakób Glickson, ci dwaj niesłychani sympatyczni ludzie i dyrektorowie teatru, stanowczo powinni być zaliczeni w poczet męczenników, jeśli już nie całkiem świętych, to przynajmniej błogosławionych. U nas każdy prawdziwy dyrektor teatru — o ile dążył ku szczytom nieskalanej sztuki — w przeciągu krótkiego czasu wracał z tych szczytów upojony wprawdzie wonią wysłonecznionego powietrza, lecz goły "jak turecki święty". Zdarzalt się dyrektorowie i tacy — którzy wychodzili na teatrze zupełnie dobrze, lecz ci nie staną po prawicy Pańskiej — gdzie staną prawdziwe aktory, malarze, muzyki, rzeźbiarze i inne biedne, głodne, wlosate i brodate artysty.
Praca — jaką się panowie Makuszyński i Glickson podjęli wykonać, jest olbrzymią. Podwójnie wielką i trudną jest ta praca dziś, w wojennym czasie, żmudną i nieznośną wprost przy braku wielu, wielu rzeczy. Lecz podwójną za to jest ich zasługa, że mimo wszelkie trudności pracę rozpoczynają. I niech błogosławioną będzie ta ich praca! Niech ten teatr nasz polski stanie się prawdziwą świątynią ducha — przybytkiem czystej sztuki, a aktorowie wiernymi jej kapłanami. Niech myśl i wola w jednym zogniskują się celu — w celu wykonania czynu artystycznego. Wtedy dyrektorowie mogą być pewni życzliwości i poparcia tak ze strony naszej wysoko obywatelskiej publiczności, jak też i ze strony krytyki.
Teatr zaczynając działalność swą, reprezentacją opery Moniuszki "Halką" — rozpoczął ją zupełnie szczęśliwie. Przedstawienie w ogólności było nader udatne — a miejscami miało chwile wprost znakomite. Tytułową rolę kreowała p. Żacharska. — Z roli tej wyszła p. Zacharska niezwykle szczęśliwie, tak pod względem aktorskim, jak i głosowo. Glos panny Zacharskiej jest materjałem pierwszorzędnym. Siła, dźwięk szlachetny, ciepło, oto zalety tego głosu. I jeśli p. Zacharska dalej nad głosem swym pracować będzie — w kierunku większego jego wysubtelnienia w pianach — stać się może łatwo śpiewaczką w całem tegó słowa znaczeniu. Narazić radziłbym p. Zacharskiej oszczędzać głosu. Przy nagłych i forsownych atakowaniach nut wysokich, głos ogromnie prędko niszczeje. W "Halce" zresztą nie potrzeba zupełnie używać wagnerowskiego sposobu śpiewania. Umiejętność głosowa p. Zacharskiej — pozwoli jej z łatwością — postępować w kulturze głosu coraz wyżej. Jontkiem był pan Bedlewicz. Pan Bedlewicz jest również właścicielem pięknego głosu, lecz głos to jeszcze bardzo surowy. Powinien też p. Bedlewicz z głosem swym obchodzić się bardzo ostrożnie, a co najlepsze, kształcić go u wzorowego mistrza, gdyż glos nie zupełnie wykształcony a forsowany, zanika bardzo szybko. Szkodaby jednak było, tak piękny, metaliczny i miękki głos — zdać na zagładę. Miał też p. Bedlewicz momenty bardzo piękne. Słuchało się też p. Bedlewicza z ogromną przyjemnością. Mam nadzieję, źe pan Bedlewicz, będąc w tak dobrych rękach, jak obecnych dyrektorów — nie zmarnuje się, lecz rozwinie się należycie, bo warunki jak najlepsze posiada w zupełności. Prócz pana Okońskiego, artysty wytrawnego i zasłużonego, cały zespół "Halki" był młody. Młodość panowała na sobotniem przedstawieniu. Widać tam było chęć pracy, chęć jak najlepszego wykonania. Młodzi aktorzy i śpiewacy pod rytunowaną i artystyczną ręką reżysera pana Okońskiego szli dzielnie i karnie i z zapałem. Oby dalej w tem zbożnem dziele wytrwali. Takiem n. p. uroczem zjawiskiem była panna Kuncewiczówna — jako Zosia. Zagrała też rolę tę panna Kuncewiczówna z całym wdziękiem swej młodości i zaśpiewała pięknie. Tak też to całe przedstawienie szło ładnie i składnie.
Chóry sprawiły, zdaje się, wszystkim bywalcom niespodziankę, bo nie tylko czysto śpiewały, lecz naginały się do gry aktorskiej. Za ten to zamiar należy się chórom pełne uznanie. Przy pulcie dyregenckim stanął p. Wolfsthal, zawsze dzielny i pełen jak najlepszych chęci, a w pracy wytrwały i sumienny.
Tadeusz Majerski.
[Kurjer Lwowski«]
9.05.1915 р.
Львів, Гетьманські Вали (нині проспект Свободи), 1914
Галицкіе пути сообщенія. По порученію галицкаго ген.-губернатора, проф. кіевскаго коммерческаго института Л. Н. Яснопольскій произвелъ статистико экономическое обслѣдованie путей сообщенія въ Галичинѣ, въ результатѣ когораго появился трудъ, подъ заглавіемъ: "Пути сообщенія Галиціи въ административномъ и финансовомъ отношеніяхъ". Трудъ этотъ изданъ в видѣ oтдѣльнoй книги распоряженіемъ главнаго управленія желѣзныхъ дорогъ.
Пріють для галицко-русскихь дѣтей въ Москвѣ. Во Львовъ пріѣхалъ вчера уполномоченный Прикарпатскаго Комитета въ Mocквѣ А. Н. Дружининъ, который сообщилъ намъ, что устраиваемый комитетомъ пріють для ста галицко-русскихъ дѣтей (мальчиковъ и дѣвочекъ отъ 5 — 10 лѣтъ) вполнѣ приготовленъ къ открытію. Дѣти будуть отправлены изъ Львова не позже среды 29 апрѣля. Родители или опекуны должны поэтому немедленно явиться съ детьми во Львовъ, въ Народную Контору по Бляхарской ул., №11.
Священники для Галичины. Въ виду большой нужды въ священнослужителяхъ въ Галичинѣ, высокопреосвященный Евлогій обратился ко всѣмъ ректорамъ духовныхъ семинарій съ предложеніемь ознакомить оканчивающихъ въ текущемъ году курсъ семинарій съ положеніемъ Галичины и совѣтовать имъ принять священство и отправиться въ Галичину. Bмѣстѣ съ темъ предполагается въ самомъ непродолжительномъ времени поднять вопросъ объ открытіи на мѣстѣ, вѣpoятнѣe всего — во Львовѣ, специальной семинаріи для подготовки священниковъ въ Галичинѣ.
Арестъ секретаря графа Шептицкаго. — Таможенный вопросъ въ Галичинѣ.
Арестъ секретаря графа Шептицкаго."Львовскій Bѣстникъ" сообщаетъ: Ко времени вступленія въ истекшемъ году русскихъ войскъ во Львовъ, у б. митрополита графа Шептицкаго, находящегося въ Курскѣ, былъ личный секретарь, тогда же исчезнувший. Предполагали, что онъ успѣлъ бѣжать изъ Львова до взятія послѣдняго нашей арміей.
Какъ теперь оказывается, секретарь графа Шептицкаго до послѣдняго времени проживалъ во Львoвѣ, скрываясь отъ розыска. 23-го aпpѣля чины полиціи 4-ой части обнаружили его мѣcтoпpeбывaнie въ ночлежномъ домѣ братьевъ Альбертъ и подвергли его задержанію. При этомъ удалось установить что секретарь графа Шептицкаго — бувшій нижній чинъ 11-ого запаснаго чугуевскаго полка Исидоръ Зданевичъ, бѣжавшій изъ Россіи въ Австрію еще въ 1882 году и съ тѣхъ поръ безвыездно находившійся здѣсь. Зданевичъ сначала занималъ различные должности въ частныхъ учрежденіяхъ, секретаремъ же графа Шептицкаго состоялъ послѣднія десять лѣтъ.
Таможенный вопросъ въ Галичинѣ.Какъ сообщаетъ "Нов. Время", въ настоящее время признано необходимымъ пересмотреть состоявшіяся постановленія касательно условій товарообмѣна между Империей и галицкимъ генералъ губернаторствомъ. Нынѣ дѣйствующимъ порядкомъ разрѣшенъ свободный въ таможенномъ отношеніи ввозъ всѣхъ русскихъ товаровъ въ Галичину. Изъ Галичины же въ предѣлы Имперіи могутъ быть ввозимы лишь произведенія почвы и мѣстной промышленности, при условіи оплаты ихъ пошлинами на общемъ основаніи, въ каковыхъ видахъ тамъ и былъ организованъ таможенный надзоръ. Нынѣ этоть порядокъ признань практически неудовлетворительнымъ и рѣшено разрѣшить ввозъ изъ Галичины въ Россіи всѣхъ товаровъ беспошлинно, при условіи оплаты надлежащихъ категорій ихъ акцизомъ.
Чествованіе М. В Родзянка.
Вчера, 25-го апрѣля, въ Народномъ Дoмѣ происходило торжественное чествованіе предсѣдателя Государственной Думы М. В. Родзянка Народнымъ Совѣтомъ и другими русскими общественными организаціями Галичины.
М. В. Родзянко былъ встреченъ галицкимъ гимномъ "Пора за Русь". Послѣ этого председатель Народнаго Совѣта В. Ф. Дудыкевичъ произнесъ привѣтственную рѣчь, покрытую пѣніемь русскаго народнаго гимна. Въ отвѣтъ на пpивѣтствie В. Ф. Дудыкевича, предсѣдатель Государственной Думы М. В. Родзянко произнесъ прочувствованную pѣчь, вызвавшую шумныя рукоплесканія. Пocлѣ pѣчeй присутствовавшимъ былъ предложенъ чай. Состоялось также концертное oтдѣлeніe. Торжество посѣтили представители администраціи, члены Государственной Думы, имѣющіе пребываніе во Львовѣ и масса мѣстной русской публики. Подробности чествованія М. В. Родзянка сообщимъ завтра.
[Прикарпатская Русь]
Otwarcie Teatru miejskiego 8.V. 1915 r.
Bez szumnych zapowiedzi, bez górnych obiecanek repertuarowych teatr miejski po kilkumiesięcznej przerwie podjął swoją działalność na nowo. Tem większe należy się uznanie i wdzięczność wszystkim, którzy się przyczynili do tego dzieła, iż podjęcie teatru obecnie równa się żmudnemu rozpoczynaniu od nowa, napotykającemu na tysiące przeszkód, trudności, niemal niepodobieństw, rozpoczynając chociażby od uprzedzenia: inter arma silent musae.
Natężenie i rytm życia są dziś niewątpliwie ogromne, jakiego nie znają dzieje świata dotychczasowe. W miarę tego tętno sztuki z konieczności jest słabsze i nowymi tworami rzadko zasilane. Lecz czyż z tego wynika, aby sztukę zmuszać do milczenia? Czyż to zawsze żywe źródło podniety, potęgowania i natężania życia miałoby w czasie dzisiejszym wyschnąć? Czyż sztuka narodowa, a w szczególności dramat, który daje duszy, rwącej się do czynu, tyle potwierdzeń i przyklasknięć radosnych — nie ma dziś, w czasie krytycznym, nic do powiedzenia? Jest to nie do pomyślenia, — tem bardziej niezgodne z rzeczywistością.
Uznanie jednak potrzeby i wartości fungowania teatru, jako żywego, bezpośredniego organu wielkiej, narodowej sztuki zależne jest zawsze, a pogłównie dziś, od postawy, jaką się zajmuje wobec życia i sztuki. Jeżeli jest nią w stosunku do życia li chęć — użycia, a w stosunku do sztuki chęć — zabawy, to oczywiście poważny teatr jest czemś zbędnem i niepotrzebnem. Wtedy wystarczy farsa i operetka... Wielu też zdjętych lękiem, czy niezdolnych dowzięcia w duszę głębokiego tchu wielkich czasów zabija swój czas i nudę — farsą... A jest ich ponoś tak wielu, że spekulanci na tem tle są trawet pewni zwycięstwa...
Lecz są na szczęście w społeczności lwowskiej żywioły w pełni świadome dzeła, które wczoraj rozpoczęło żywot. Ci niewątpliwie poważny teatr polski we Lwowie poprą wedle sił i możności w tem przeświadczeniu, że poważny teatr nie jest ani lekkomyślnością wobec żałoby dzisiejszych dni, ani nie gasi i nie obniża życia, lecz włośnie je podnosi i wzmaga, bo podnosi i wzmaga człowieka, który jest życia twórcą.
Nie wątpimy zaś, ze teatr miejski chce być i będzie przybytkiem prawdziwej sztuki, duchowego podniesienia i uświęcenia, a nie miejscem pustego śmiechu...
Rękojmią tych nadzicji są obaj kierownicy teatru tego, pp. Glikson i K. Makuszyński. Pierwszy na niwie teatru polskiego pracownik długoletni i znawca jego zawiłych arkanów, gospodarz doskonały, potrafi z pewnością i z dzisiejszych trudnych warunków zwycięzko wybrnąć. P. Makuszyński zaś reprezentacji nie potrzebuje. Zbyt dobrze wszyscy znają i cenią jego teatru umiłowanie i wytrawne znawstwo, by wątpić, iż teatr pod jego kierownictwem będzie się odznaczał doborowym repertuarem i wysokim poziomem artystycznym.
Również skład drużyny artystów, którzy podjęli trud służenia sztuce, pozwala żywić najlepsze nadzieje na przyszłość.
Przeto teatrowi polskiemu, wróconemu do życia czasu wielkiej wojny, życzymy powodzenia ku chwale sztuki polskiej.
Kazimierz Jaworski.
[Kurjer Lwowski]
15.05.2015