Надзвичайно цікавою й актуальною є тема авторства тих пам’яток, які заведено називати пам’ятками народної архітектури, а передусім найкращих і найвизначніших з них – церков. Називаючи такі пам’ятки народними, ми забуваємо, що кожна з них створена конкретним майстром, який вкладав у неї свої знання і вміння, набуті впродовж багатолітньої праці, а також досвіду, отриманого від своїх вчителів і предків. Так, це був народний досвід, але втілювала його завжди конкретна людина, доповнюючи і змінюючи згідно зі своїм розумінням краси і досконалости. Тому дуже важливо повертати із небуття імена цих самобутніх майстрів.
Рис. 1. Карта розташування церков, збудованих майстром Михайлом Биленем
Бойківщина зберегла нам низку імен майстрів-будівничих з народу, які втілювали своє вміння у зведенні дерев’яних церков, що слушно визнані найдосконалішими будівлями української дерев’яної архітектури. На жаль, більшого дослідження донині дочекався лише один будівничий дерев’яних церков – Лука Снігур (1853–1929) з Погара¹. У цій розвідці мова піде про ще одного з них – про Михайла Биленя (1768–1844), майстра-будівничого першої половини XIX ст.
Вперше його ім'я появилося в літературі у 1896 році, коли Іван Франко опублікував в «Записках НТШ» вірші пароха села Лавочного отця Степана Шепеґія (Шепедія, 1807–1877)². В першому з них – «Історіостиху» – Шепедій описує побудову церкви в селі Опорці, згадуючи всі події, пов’язані з початком будови, а також майстрів і ктиторів. Повна назва вірша – «Історіостіх от основанія церкви святой ейже будованя і совершенія, єйже помальованя і сницирства илі різбарства і на сію с. церкву Опорецкую жертвоприносителей і ктиторей, которії сшедшії ся к мні ниже подписаному в празник Честнаго Креста року Божія 1841 АѠМА ДІ Септемврія совіт ізложили с ієреєм соружити храм Господень». Це цікавий культурно-історичний образок тих заходів і починань, якими зводилися по селах церкви. Пізніше, десь з другої половини XIX ст., будівництво здійснювалося вже за проєктом фахового архітектора, і громада, крім забезпечення коштів, уже не мала майже ніякого впливу. Оповідання Шепедія зберегло нам живий і щирим теплом надиханий образок давніх порядків.
Причину будови нової церкви в Опорці пояснив у віршованій формі о. Шепеґій: «Бо церковця сотлітная Як бабенька схиленая, Не може нас со старости Помістити в свой милості. Треба зато нам днесь знати, Би в місто ней храм создати. Храм создати, храм величний, Бога чести би величний». Та стара церква була збудована 1721 року, про що свідчить збережений в дзвіниці різьблений напис на первісних одвірках: «Р.Б. АѰКА», тобто мала вже понад 120 років. До будівництва запросили відомого в цілій околиці майстра Михайла Биленя з Хітара. Автор вірша пише: «Прикликали ба і Билня, Ай не того от ціпивня; Ай то Билня Михаіла, Імя єго прославила – Прославила єго рука; Бо то била, била штука, Девять церквей збудовати, При десятой ся скончати». Отже, цей славний майстер був уже немолодий, але сильний і вмілий, строгий і чутливий – «Осьмдесять прожил он літ, Силов єму подоби ніт, Не найшолся ту молодец, Даби му бил равносилец. Превосходилъ силою всѣхъ, Изъ молодыхъ чинилъ си смѣхъ, Що не въ силахъ брусъ подняты, На стѣну го въ рядъ подати. Одноочно, хоть былъ слѣпїй, Однакъ церквей дѣлецъ лѣпїй, Съ дѣлательми что заробилъ, То съ нымы то вся в’разъ пропилъ. Кто лѣнивъ былъ при роботѣ, Былъ топталъ го во болотѣ; Кто красненько брусы тесалъ, Онъ за погаръ, вже чествовалъ».
Довго допомагав Михайлові Биленю в будові муляр-мурник Казимир, який робив розбивку храму в натурі і виконував роботи з фундаментів. Отець Шепеґій пише: «Онъ чествовалъ и мурника, Старця, свого сотрудника. Мурникъ бо ся звалъ Казѣмїръ, Бѣлоглавый якъ бы Сибіръ. "Здоровъ буди Казѣміру! Днесь ти даю таку мѣру: Полъ кватирокъ горѣлницѣ, Той, той безчестницѣ, Що на часъ насъ покрѣпляе, И въ болото насъ в’валяе: Та ты привиклъ во роботѣ А я былъ бы во клопотѣ, Бо въ болотѣ я бы погиблъ, Бомъ на верхахъ сидѣти звиклъ"».
Робота коло будівництва починалася з почастунку майстрів, який відбувся 3 червня 1842 року в день святих Костянтина і Олени: «"Днесь выпийме могоричъ, Не достанемъ завтра ничъ. Бо то попъ нашъ молодій, Онъ не знає, що старїй Потребує что выпити, Дабы добре моглъ робити. Попъ жентицю няй сербає, А намъ старымъ не взбраняє Гармулочки выпивати, Бысмы могли будувати, Будовати Господень храмъ, Въ славу Бога, во память намъ. Здоровъ будь ты болотнику! Пий здоровъ ты дармопуку!" Такъ мурнику тесля сказалъ, А мурникъ му такъ отвѣчалъ: "Здоровеньки выпивайме! Во Бога честь все дѣлайме. Не долго вже будемъ пити, Оба разомъ вже робити; Бо старость насъ исхилила И ко гробу приближила"».
Закінчивши почастунок, «Старі майстри ся напили, До діла ся враз хватили; Тесля міру вже видає, Мурник ярки вже копає, Подвалници вже мурує, Тесля бруси вже брусує. В двох годах храм созданний Пятьма хрести увінчаний. Когда храм свят уже стоял Пять верхи ся си величал, – Билень силень іскончал ся, С ним навіки попращал ся. Мурник за ним поспішил, Би ся друга не лишил. Оба майстры ся скончали, И съ нами ся попращали на вѣки».
Отець Шепедій дещо помилився щодо віку майстра Михайла Биленя. Він помер 1 лютого 1844 року у віці 76 років в рідному селі Хитарі і був похований 3 лютого на сільському цвинтарі³. Виходячи з віку, можна визначити, що народився Михайло Билень в тому ж селі 1768 року.
Остання збудована майстром церква збереглася донині. Це храм в Опорці, який є характерною будівлею бойківського типу. Розташований у центрі села на горі, на правому березі ріки Опір. Складається з трьох квадратових в плані об'ємів, розташованих по осі схід-захід, з ширшою навою посередині. З півночі та півдня до вівтаря прилягають прямокутні ризниці. Основні об'єми увінчують верхи з одного четверика і двох восьмериків, завершені наметовими банями з маківками. Ризниці вкриті двосхилими причілковими дахами. Церкву оперізує широке піддашшя, оперте на випусти вінців зрубів. Стіни надопасання кожуховані ґонтами. В інтер'єрі всі верхи розкриті до верху другого восьмерика. Вздовж західної стіни тягнуться хори, оперті на дві колони. Стіни старанням о. Володимира Присташевського 1900 року вкриті стінописом пензля Стефана Томасевича⁴, який був поновлений в середині 1970-х років. У 1979 році також був поновлений чотириярусний іконостас XIX ст. з іконами пензля Юліяна Залуського. Біля південної стіни розташований вівтар 1898 року з іконами пензля Миколи Говдиша та Йосифа Хоминця⁵ з написом «Сей престол збуд. В. Ґреґа, а змальова Ніколай Говдишь и Іосиф Хоминець Ивановъ р.1898».
Тернавка. Церква Св. арх. Михайла, збудована 1800 року.
Щодо інших дев’ятьох церков авторства Михайла Биленя, то тут справа складніша. Відомо, що майстер працював у своїй околиці, тобто на півдні Сколівщини. Враховуючи його вік, можна припустити, що самостійно він став працювати, маючи десь тридцять років. Власне в той час, 1800 року, була зведена церква Св. арх. Михайла в селі Тернавка, яку можна вважати першою будівлею Михайла Биленя. Традиційно ця церква складалася з трьох прямокутних зрубів, розташованих по осі схід-захід: вужчого вівтаря, ширшої нави та вужчого бабинця. Її наву вінчав верх з одного четверика і трьох восьмериків, а вівтар і бабинець вкривали верхи з двох восьмериків⁶. Другий ярус бабинця, на якому первісно містилася емпора, оточувала з трьох сторін аркова галерея, а над емпорою у верхній частині первісно розташовувалася дзвіниця. Оперізувало церкву велике спільне піддашшя, оперте на профільовані випусти вінців зрубів. У 1914–1915 роках цей храм дуже постраждав від бойових дій Першої світової війни, що проходили на терені села. У 1918 році австрійський уряд виділив кошти на реставрацію церкви⁷. Але 13 вересня того ж року парох о. Іван Куземович звернувся до уряду з повідомленням, що громада бажає поставити нову церкву, а не ремонтувати стару. Новий храм за старанням о. Ярослава Левицького коштом громади звели майстри з Ціневи Михайло і Григорій Комарі 1921 року. В ньому на хорах розміщено частини іконостасу XVIII ст. з розібраної 1929 старої церкви, матеріял з якої продано на опал⁸.
Рожанка Вижня. Церква Зіслання Св. Духа, 1804.
Наступною церквою, зведеною Михайлом Биленем, є збережена бойківського типу церква Зіслання Св. Духа в селі Рожанка Вижня, збудована 1804 року. Про дату її побудови свідчить різьблений напис польською мовою справа від головних дверей: «Cerkiew zbudowana 9 juny 1804». Правда, в документі 1810 року сказано, що церква neorestauratum, тобто відновлена⁹. В тому ж році її посвятив львівський єпископ Микола Скородинський¹⁰. Як зазначено в акті візитації 1828 року, при церкві не було окремої дзвіниці, а дзвони розташовувалися у верху над бабинцем¹¹. Нова окрема дзвіниця збудована 1877 майстром Андрієм Галадієм, про що свідчить різьблений напис на одвірку дверей: «Сію колокольню издержками громадскими за радою оѡтца Григориа Гуменного їереѧ поклавъ Андрей Галадѣй», а над дверими дата: «Совружено юніа Р. Б. 1877». У 1891 році було проведено відновлення і помалювання храму¹², реставрацію і заміну ґонтового покриття було здійснено у 1969 та 1977 роках.
Церква розташована в центрі села на підвищенні правого берега річки Рожанки. Зведена зі смерекових брусів на таких же смерекових підвалинах. Тризрубна – до ширшої нави прилягають рівноширокі вівтар та бабинець. У 1891 році по обох сторонах вівтаря зведені прямокутні ризниці. Над навою здіймається високий верх, що складається з одного четверика і двох восьмериків, над вівтарем – верх з одного четверика й одного восьмерика, а над бабинцем – два четверики. Увінчані верхи восьмибічними наметами, завершеними маківками. Церкву оперізує широке піддашшя, оперте на випусти вінців зрубів. Стіни підопасання відкриті, а надопасання і верхів кожуховані ґонтами. Ґонтами вкриті і всі дахи та піддашшя. Всередині всі простори розкриті вверх. Вівтар відділяє від нави чотириярусний різьблений і золочений іконостас 1891 року, виготовлений різьбарем Генріхом Гайхе, ікони якого належать пензлю маляра Юліяна Залуського. Намісна ікона Богоматері має авторський підпис: «Юліян Залусскій 1891». Стіни церкви вкривають його ж олійні розписи, відновлені 1969 року. На парапеті хорів поміщена писана таблиця про малювання церкви: «... помальована олійними красками новимъ иконостасом украшена церковъ р. 1891 трудами і заходомъ Вс. О. Владимира Галиновского пароха містцевого через арт. маляра Юліяна Залуского и рѣзьбара Генрика Гейхая з складок скарбони церковной и братской и офирами поодиноких парафіан (перелік)». Живописні композиції намальовані на полотні, набитому на зруб.
Риків. Церква Св. Василя Великого, 1810.
У 1810 році майстер Михайло Билень звів нову церкву Св. Василя Великого в сусідньому з Хитарем селі Рикові, яка збереглася донині¹³. До неї перенесено іконостас 1784 року з попередньої церкви. На нижніх сторонах рам апостолів є напис: «... и за свое ѿпущенїе грѣховъ и за ...еставшихъсѧ родичовъ своих». Під празичками написано: «Сі иконъ соѡружилъ рабъ Бжіи Алеѯеи Диричѣвъ і ... за здравіе син Стефана и за преставшихсіа» та «Року Бжого АѰПА Дна З Марта». Над дияконськими прорізами розташований обширний ктиторський напис того ж Олекси Диричіва: "Сію: роботу: соѡружи: рабъ Божїй: Алеѯей: Диричивъ: со женою: своею: Мариею и со чади; своими: и за ѿпущенї: грѣховъ: своихъ: и за свое телесное: здравжїе: и за сина: своего Стефана здравїе родичовъ своихъ року Бжго АѰПД Днѧ 3 Маіа»¹⁴. Одночасно з церквою зведено і дерев'яну надбрамну дзвіницю, що було новим у дотеперішньому будівництві майстра¹⁵. Намісні ікони іконостасу були реставровані 1941 року. Після Другої світової війни церква стояла зачиненою до 1989 року. При відновленні її у 1990 році замінено ґонтове покриття бань та дахів на бляшане.
Церква розташована в центрі села на схилі гори над сільською забудовою. Зведена зі смерекових брусів, з'єднаних наріжними простими замками з двостороннім вирізом. Складається трьох квадратових зрубів (нава – ширша), розташованих по осі схід-захід. Всі три об'єми завершені восьмибічними верхами з трьома заломами, увінчаними наметовими банями з маківками. Особливістю її є те, що стіни надопасання вівтаря і бабинця не прямокутні, а мають зрізані зовнішні кути. Піддашшя, що оббігає церкву, оперте на випусти вінців зрубів. В інтер'єрі простори розкриті вверх до основи куполів. Верхи нави і вівтаря стягнені перехресними сволоками. Над бабинцем влаштована емпора, з виходом на неї через хори при західній стіні нави.
Лавочне. Церква Св. арх. Михайла, збудована 1814 року, ремонтована у 1841 році.
Наступним храмом, зведеним майстром Биленем, стала церква Св. арх. Михайла в Лавочному. Збудував він її 1814 року¹⁶. У 1841-му старанням о. Степана Шепеґія він здійснив її ремонт¹⁷. За зразок майстер взяв церкву в Тернавці, дещо змінивши її. Це була будівля, складена з трьох квадратових зрубів, з яких нава була ширшою. Завершував наву комбінований верх з одного четверика і трьох восьмериків, а вівтар і бабинець – верхи з одного четверика і двох восьмериків. Розділяли верхи широкі коші. На другому ярусі бабинця була влаштована емпора-каплиця, оточена відкритою арковою галереєю. Оперізувало церкву спільне велике піддашшя, оперте на профільовані випусти вінців зрубів. У 1907 році поряд з цією церквою громада разом зі співвласником села В. Шмідтом поставила нову дерев'яну церкву – ймовірно, за проєктом архітектора Василя Нагірного. Під час боїв Першої світової війни стара церква, яку будував майстер Билень, зазнала пошкоджень¹⁸. Взимку 1921 року її разом з іконами і хоругвами продали за 20 000 марок у село Грабовець коло Стрия, де вона була змінена і перебудована¹⁹.
Кальне. Церква Св. арх. Михайла, збудована у 1820 році.
У 1820 році майстер Михайло Билень звів церкву Св. арх. Михайла в селі Кальному, яке належало до парохії в сусідньому Хитарі як його філія. У збереженій донині церкві є низка написів, яка засвідчує її час постання, майстрів, ктиторів та ремонтів. Так на надпоріжнику вхідних дверей є різьблений напис з датою, виконаний польською мовою: «Dnia 18 juni 1820 A». Цей напис нав’язує до напису у Верхній Рожанці, що дає підставу приписувати їх будову одному майстрові. Про майстрів кальнянської церкви повідомляє напис на верхній балці перил хорів: «Roku 1820 Mychayło Byłeń 1szy x Mayster z Chytaru, Petro Iwanikowicz 2gi Kalnianski v Jozeph Saczkiewicz paroch Kalnianski mpr Wicsty Chudiowicz Wóyt mapr // 3ci Anton Iurowicz 4 Teodor Iwanikowicz Mateos Diakowicz reient». Хто зробив цей напис, будучи письменним, невідомо, але він знав добре польську мову, можливо це був мурник Казимир, хоч він і не відзначений в написі. На нижній балці хорів різьблений напис «Ктитор Лука Шептак» не датований і тому не можна визначити, до якого періоду він відноситься. Про ремонт церкви у 1883 році сповіщає різьблений напис на верхній балці західних перил галереї другого ярусу бабинця «Федоръ х Коселовыч Ро 1883х30 серпнїа Карпа х Коселовыч». Окрему дерев’яну дзвіницю звели у 1837 році²⁰. У 1895 році церкву розписав всередині маляр Іван Томанек з Калуша²¹. Тоді ж у ній встановили новий іконостас²². 1930 року під час ремонту замінено ґонтове покриття дахів на бляшане²³, про що повідомляла дата на західній стороні бабинця під аркадою дата: «Року 1930».
Розташована в мальовничій гірській місцевості на одному з пагорбів. Тризрубна будівля бойківського стилю зведена зі смерекових брусів. Наріжні з'єднання виконані простим замком з двостороннім вирізом. До ширшої квадратової в плані нави прилягають прямокутні вужчі майже рівні між собою вівтар зі сходу та бабинець з заходу. Бічні восьмибічні верхи мають два заломи, нава – один четверик і два восьмерики. Вкриті всі верхи восьмибічними наметовими банями з маківками на сліпих ліхтарях. Оперізує церкву широке піддашшя, оперте на східчасті випусти вінців зрубів. Бабинець на другому ярусі оточує аркада-галерея. Всередині розкриті у висоту простори основних об'ємів перекриті пласкими стелями на рівні другого залому. При західній стіні бабинця – хори з виходом на галерею. На хорах напис червоною фарбою: «Храмъ сей отновлен года 1895». Бабинець відкритий в наву широким і високим арковим прорізом. Іконостас – чотириярусний, кінця XIX ст., в академічному стилі. Верхній ярус з апостолами на арці. Всі стіни вкриті альфрейним живописом з окремими композиціями 1895 року. На жаль, ремонт церкви 2010 років спотворив її вигляд.
У 1820 році в дещо віддаленому селі Погар згоріла стара дерев’яна церква Св. арх. Михайла. А у 1826 році нову церкву звів, ймовірно, майстер Михайло Билень. В акті візитації 1832 року церкви митрополитом Михайлом Левицьким сказано: «Церква, дерев'яна, по спаленні старої в 1820 році у 1826 докінчена і посвячена. Дзвіниця є допіру добудована і ще не укінчена» ²⁴. На жаль, цей храм ймовірно згорів, бо у 1876 році в селі нову дерев’яну церкву звів майстер Арвай²⁵.
Рожанка Нижня. Церква Богоявлення Господнього, збудована у 1830 році.
Перед 1832 роком постала нова церква в Рожанці Нижній. В акті її візитації 1832 року митрополитом Михайлом Левицьким відзначено: «Церква З’явлення Господа на Йордані з дерева ново вибудувана, в добрім стані, з іконостасом. Дзвіниці немає, а дзвони над бабинцем»²⁶. Враховуючи її разючу подібність до церкви в Рожанці Вижній, то авторство можна теж приписувати майстру Михайлові Биленеві. Ймовірно, громада Нижньої замовила майстрові таку ж церкву, як у Рожанці Вижній. Збереглася єдина її фотографія з часу розбирання у 1909 році, після завершення будови нової дерев’яної церкви неоукраїнського типу²⁷. Відрізнити її від церкви у Вижній можна лише тим, що відсутні вікна у бабинці та немає добудованих ризниць при вівтарі.
Гребенів. Церква Благовіщення Пр. Богородиці, збудована 1837 року.
У 1837 році була збудована дерев'яна церква Благовіщення Пр. Богородиці в Гребенові²⁸. Її будівництво теж можна приписати майстрові Биленю. Була це будівля тризрубна, бойківського типу. Ширшу наву вінчав верх з одного чотирибічного і двох восьмибічних заломів, а вівтар і бабинець – з одного чотирибічного та одного восьмибічного²⁹. Завершували верхи наметові бані. На жаль, церква і дзвіниця згоріли 1923 року, а 4 квітня 1927 був затверджений проєкт нової дерев'яної церкви архітектора Льва Левинського зі Львова³⁰7. Будівництво нового храму у 1927–1928 роках здійснювалося коштом парохіян і громади при допомозі митрополичої консисторії і Товариства св. апостола Петра у Львові. Майстром був Іван Цогла зі Сколього.
Опорець. Церква Воздвиження Чесного Хреста, збудована у 1842–1844 роках.
Десятою церквою майстра Михайла Биленя, ймовірно, була церква Св. арх. Михайла в Климці, завершена 1842 року³¹, саме перед побудовою церкви в Опорці. Про неї не збереглося жодних відомостей, вона згоріла разом з дерев'яною дзвіницею 1914 року при проходженні через село фронту Першої світової війни³². 5 березня 1925 року воєводським управлінням консервації було затверджено проєкт нової дерев'яної церкви, виконаний львівським архітектором Левом Левинським³³. Будівництво її здійснив майстер Лука Снігур з Погара 1926 року³⁴.
Отже донині зі всіх церков, зведених майстром Михайлом Биленем, збереглося лише чотири – в Рожанці Вижній, Рикові, Кальному й Опорці. Ще чотири відомі за збереженими фотографіями – у Тернавці, Лавочному, Рожанці Нижній та Гребенному. Правда, джерельні підтвердження авторства Михайла Биленя є лише для церков в Рикові, Кальному і Опорці. Зводив їх майстер завжди за допомогою місцевих теслів, які були практично в кожному бойківському селі. Так, з напису в Кальному можна побачити, що першому майстру Михайлові Биленю допомагали три кальнянські майстри – Петро Іваникович, Антон Юрович і Теодор Іваникович.
Головний майстер визначав і вигляд будівлі. Ймовірно, за прообраз своєї першої церкви в Тернавці майстер Билень обрав стару церкву Св. арх. Михайла в Славську, збудовану у 1773 році³⁵. Її фотографія збереглася в краківському Музеї фотографії³⁶. Це була тризрубна будівля, що складалася з ширшої нави та вужчих вівтаря і бабинця. Наву вінчав верх з одного четверика і двох восьмериків, а вівтар і бабинець – верхи з двох восьмериків. Другий ярус бабинця, на якому первісно містилася емпора, оточувала з трьох сторін аркова галерея. В Тернавці автор підвищив верх нави на один восьмериковий залом. Подібно він зробив і в Лавочному. А у Кальному повернуся до двох восьмериків над навою.
Інші п’ять будівель вже не мали галереї на другому ярусі бабинця. Чим це було викликане, тепер встановити неможливо. Дві з цих церков – в Рожанці Нижній і Вижній – були дуже подібними. Більш розвиненою у верхах стала церква в Рикові, а храми в Опорці і Гребенові – окремими оригінальними зразками традиційних церков бойківського типу. Церква в Рикові мала емпору, але бракує їй галереї. Ще однією характерною рисою майстра Биленя є завжди восьмерикові верхи, завершені наметовими банями. Часто зруб підопасання прямокутного вівтаря в стінах надопасання стає гранчастим (Риків, Кальне, Лавочне та ін.).
Підсумовуючи, можна стверджувати, що майстер Михайло Билень був одним із кращих будівничих Бойківщини першої половини XIX ст. і одним з визначних продовжувачів творців бойківської сакральної архітектури.
______________________________
¹ Юрченко П. Майстер Лука Снігур з Погара. Коментар. В. Слободян // Пам’ятки України: історія та культура. – Київ, 2007. – № 3. – С. 66–95.
² Франко І. Вірші Степана Шепедія // Записки Наукового товариства імени Шевченка. – Львів 1896. – Т. XI, кн. III. Miscellanea. – С. 2–14.
³ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 4а, спр. 5823, арк. 63.
⁴ Новинки // Галичанин. – Львів, 1900. – Ч. 187. – С. 3.
⁵ Дані мистецтвознавця Володимира Вуйцика.
⁶ Драґан М. Українські деревляні церкви. – Львів, 1937. – Ч. 1. – С. 92.
⁷ ЦДІАУЛ, ф. 700, оп. 1, спр. 4.
⁸ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1а, спр. 4153, арк. 11
⁹ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1а, спр. 2560, арк. 9.
¹⁰ ЦДІАУЛ, фонд 408, опис 1, справа 53.
¹¹ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1, спр. 1784.
¹² Архів інституту Укрзахідпроєктреставрація (далі АІУЗПР), спр. ЛО-191-10/6.
¹³ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1а, спр. 4153, арк. 3.
¹⁴ АІУЗПР, спр. ЛО-191-10/9.
¹⁵ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1а, спр. 4153, арк. 3.
¹⁶ ЦДІАУЛ, ф. 146, оп. 20, спр. 2154.
¹⁷ Там само.
¹⁸ ЦДІАУЛ, ф. 700, оп. 1, спр. 4.
¹⁹ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1а, спр. 4153, арк. 10.
²⁰ ЦДІАУЛ, ф. 146, оп. 20, спр. 2247.
²¹ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1а, спр. 4153, арк. 25.
²² ЦДІАУЛ, ф. 146, оп. 20, спр. 2247.
²³ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1а, спр. 4153, арк. 25.
²⁴ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1, спр. 1784.
²⁵ Драґан М. Українські деревляні церкви. – Львів, 1937. – Т. 1. – С. 151.
²⁶ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1, спр. 1784.
²⁷ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1а, спр. 4153, арк. 17.
²⁸ ЦДІА, фонд 201, оп. 1а, спр. 4149, арк. 2 зв.
²⁹ Драґан М. Українські деревляні церкви. – Львів, 1937. – Т.1. – С. 91.
³⁰ ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1а, спр. 4149, арк. 2 зв.
³¹ Spiss T. Wykaz drewnianych kościołów i cerkwi w Galicyi. – Lwów, 1912. – S. 69.
³² Шематизм всего духовенства греко-католицької архієпархії на рік 1918 р. – Львів, 1918. – С. 135.
³³ ДАЛО, фонд 1, опис 25, справа 1562, аркуш 1.
³⁴ Драґан М. Українські деревляні церкви. – Львів, 1937. – Т. 1. – С. 64; Юрченко П. Майстер Лука Снігур з Погара // Образотворче мистецтво, Київ, 1993. – №3-4. – С. 58–62.
³⁵ ЦДІАУЛ, ф. 146, оп. 20, спр. 2215.
³⁶ Muzeum Fotografii w Krakowie, MHF 316/II.
22.05.2024