З Долиньского.  

Газлетон Па. 16 н. ст. лютого 1889.   [Американьскій театр.]   Як відомо Вам, Пане Редакторе, з нашої газетки "Америки", я перебуваю тепер в Газлетонї, де ми заложили нову Народну Торговлю. На разї я зовсїм чужій в сїм містї, — впрочім і так вольних хвиль буває у мене мало, бо, як звичайно у купця, один вийде — другій прийде, і нї робити що, нї дармувати. Вечером часами зайду до театру, як заїде до Газлетону, — і ось скортїло мене написати Вам де-що про американьскій театр.  

Ви бачили великі будівлї парляментів европейских, в котрих посли, вибрані волею і неволею народу, радять над добром і недобром свого краю. Про найбіднїйші краї, як Галичину, глядячи на величаві будівлї соймові, думав-би чоловік, що в тих краях мешкає нарід богатий, дуже богатий, — а коли ще загляне до середини сойму і побичать тілько сальонових панів, купців мало а селян зовсїм нїяких, то здаєсь єму, що він попав до гарного сальону шляхотского, де сидять репрезентанти одної кляси, котра має таке понятє, що тілько шляхта єсть народом.

У Львові дня 6 (18) марта 1889.   З Відня прийшла вість, що вибори до соймів краєвих відбудуться не, як первістно було постановлено, аж в червни, але вже в маю, і то може навіть в першій половинї мая. Отже не більше як два місяці, а може вже ино шість або сїм недїль, дїлять нас від виборів. Вже відай перед Великодними святами вибори будуть розписані, і вскорї за тим зачнуться правибори.  

У Львові дня 2 (14) марта 1889.  

Дѣло, 14.03.1889 Ексклюзив При спеціяльній розправі над буджетом до рубрики "президія ради министрів" забрав яко генеральний бесїдник за рубрикою пос. о. Озаркевич. Він сказав:  

Дня 8 н. ст. марта відбувся тут заповіджений товариством "Сїч" музикально-декляматорскій вечер в XXVIII-мі роковини скону Шевченка. Вся руска кольонія, проживаюча у Відни, а також прочі братя, сини матери Слави зібралися в великій сали Брайта, коло парляменту, щоби віддати поклін музї Тарасовій... Був се один з тих вечерів, що глибоко відчуває их душа чоловіча, крїпиться ними, а уста мимоволї шепчуть слова обіту, слова присяги, зложені наче при жертвеннику вітчини.

По довершенім фактї питає кождий, що було безпосередною причиною, що король Милан зрїкся престола? Сам король каже, що єму не ставало вже сил а якійсь угорскій магнат, котрий був в дуже близьких зносинах з королем, потверджує то в мадярских газетах і додає, що Милан посивів і вилисїв а єго нерви "a bas". Очевидно, що тим способом хочеся лиш закрити правдиву причину, котра лежить в зовсїм чім иншім. Один политик, обзнакомлений дуже добре з сербскими справами, доказує в "Pest. Jorn.", що король носився вже 1885 р.