„Ви, галицькі безмозкі віршоляпи! „У вас нема нї вчуння, анї вдатку“.... („Зеркало“. 1891, ч. 16).  

Недавно розпочав знаний письменник п. Чайченко в часописи „Правда“ спір про чистоту язика галицько-руських поетів і дійшов до того заключеня, що галицько-руські поети, і між котрими суть деякі і знаменитими прозаїками, не знають добре язика українсько-руського.  

І.   В тиждень перед Різдвом уже добрим смерком вположила ся наша старенькa сивуля. Господи! що за втїха, радість між дїтьми: кулястра в хатї і бичок красий, — а хоч тато остро заховував піст, то я був переконаний, що мама бодай по ложечцї дадуть нам покушати тої смачної кулястрицї, що телятко не виссе!...  

Комісія палати послів ради державної оповістила справозданє з проєкту, ухваленого палатою панів що-до правно-адміністраційних студій і державних испитів. Референтом комісії єсть д-р Менґер. Комісія повідкидала переважно поправки пороблені палатою панів і назад станула на становищи правительственного предложеня.  

І.  

виголошена в палатї послів ради державної дня 16 н. ст. грудня при генеральній дебатї над законом фінансовим на р. 1892.   Висока палато!  

Arcydzieło Ibsena, znakomity jego dramat "Wróg ludu", streszczający w sobie prawie wszystko to, co wielki poeta skandynawski miał do powiedzenia w kwestji społecznej — ukazał się wreszcie na naszej scenie i, bez wahania powiemy, wystawiony został w sposób, który czyni zaszczyt dyrekcji i artystom. Nie mówimy przez to, by obsada ról była wzorową i nie mogła być lepszą, by gra i interpretacja nie pozostawiały nic do życzenia, — w ogólnej sumie atoli sztuka wystawioną została dobrze i znalazła u publiczności, zwłaszcza u młodszej generacji, dobre przyjęcie.

Розвідка.