«Уже восьма нуль один, а половина зали ще порожня», – говорить пані старшого віку до своєї супутниці. «І коли люди наберуться пунктуальності?» – дивується інша жінка з протилежного боку. Минає ще хвилин з двадцять, і в залі гасне світло. Западає тиша. Глядачі, нашорошивши вуха, сидять у передчутті. І от на сцені з’являються Вони, – п’ятеро героїв, у кожному з яких присутня частинка поета, Богдана-Ігоря Антонича.  

(Продовження "Літературної історії Львова. Пунктирний курс")     5. Міжвоєнна література     Період між двома світовими війнами у літературному житті Львова відзначався, зокрема, виникненням низки літературних угруповань. Згадаймо хоча б такі: «Митуса», «Логос», «Листопад», «Горно», «Дванадцятка». Ці та інші («безіменні») групи гуртувалися зазвичай навколо певних видань.  

    Я є рушниця радістю набита, Якою вистрелю на честь життя… Б.І. Антонич   Саме такими рядками і розпочалось святкування 104-х уродин Богдана-Ігора Антонича в села Бортятин, на Мостищині, де від 1926 року і до смерті жили батьки поета.    

  День народження Антонича минув, але читання його триває. Книга «Чаргород», про яку вже писав для «Z» Віктор Мартинюк, — книга-інтерпретація, книга-занурення і книга-інтертекст. Вона творилася довго, переписувалася, перечитувалася та навіть переверстувалася кілька разів. Оскільки маємо до справи у цій книзі не (с)тільки з Богданом-Ігорем Антоничем, скільки з його уважними читачами, то вирішили запитати їх про процес творення-будування Чаргорода та про життя у ньому і після нього.