В 174 ч. „Дїла“ перечитав я коротку, більш нїж суху звістку про смерть о. Теодора Кульчицкого, приходника в Терлї колo Хирова. Небавком опісля стрївсь я в „Przegląd-ї“ і „Kurjer-ї“ львівскім з шумними посмертними похвалами покійного, „bуłego wachmistrza w konnych strzelcach pod jenerałem Dwernickim w 1831 r.“, опісля руского священика, котрий „przez саłе z̓ycie stwierdzał sojusz bratni miȩdzy Polakami і Rusinami“.
