В 174 ч. „Дїла“ перечитав я коротку, більш нїж суху звістку про смерть о. Те­одора Кульчицкого, приходника в Терлї ко­лo Хирова. Небавком опісля стрївсь я в „Przegląd-ї“ і „Kurjer-ї“ львівскім з шум­ними посмертними похвалами покійного, „bу­łego wachmistrza w konnych strzelcach pod je­nerałem Dwernickim w 1831 r.“, опісля руско­го священика, котрий „przez саłе z̓ycie stwier­dzał sojusz bratni miȩdzy Polakami і Rusinami“.