Інна Анісімова

Було багато радості. І, як завжди, жодних спільних фото. Ну бо навіщо? Всі ж житимуть вічно. Адже так думається у п'янкому повітрі карпатського саду... Пам’яті Ігоря Мартинюка, “Чорномора”

21.05.24 | Львів | Галичина