Кухня з обідраними стінами — це його кімната. Тут вікно. Воно відкрите навстіж. Сонце ніколи не загляне сюди, бо напроти стоїть церква, що своєю монументальною величчю закриває світ.

Фрагменти. В. Сімовичеві

  І ніч цокає — цок — цок — цок! — десь бруком в лабіринті перевулків.   То від ресторанів останні колеса котяться на нічліг. То повертають вони. Бо потім, як у коритарі ґвалтовно задзеленькотить мідний вістун — на другому поверсі вкладе в ніч освітлене вікно і на темний балкон хлюпне хвиля акордів рояля.   І тоді чорна, як сажа, чорна ніч оживає, бо акорд за акордом бредуть через чавунне сплетіння балкона ґвалтуючі тишу крики рояля.