«Там» – він єпископ для українських греко-католиків Франції, Швейцарії і країн Бенелюксу; у Парижі – в Соборі Паризької Богоматері – очолює поминальну Службу за жертв Голодомору і за Небесну Сотню, згадуючи її поіменно. «Тут» – у Львові – він залишається Президентом Українського Католицького Університету, а разом зі своїми студентами брав участь у протестах Євромайдану, будучи у Києві в ключові моменти революції гідності.

 

Ми планували інтерв'ю на глобальні теми, з філософськими засновками й не менш філософськими висновками. А вийшла просто дуже добра розмова — про найважливіше. Ми хотіли говорити про геополітику і футурологію, а поговорили про Людину, про те, як їй рятуватися від будня, і про те, коли найкраще слухати Бога.     — Кажуть, світ збожеволів. У чому причина цього божевілля?  

Місто в місті. За три тижні Майдан у Києві перетворився на живий урбаністичний організм, чисельність населення якого співмірна з райцентром. На забарикадованій території справно охороняють, годують, прибирають, навчають, розважають і рятують душі. У час спокою — служать Літургії, сповідають, підтримують тих, хто занепадає духом. Коли ж загрожує небезпека мешканцям Майдану, в столичних храмах б'ють дзвони, зі сцени лунає молебень, а душпастирі в різний спосіб навертають силовиків.

Майже рік тому собор Паризької Богоматері, який уміщає до трьох тисяч осіб, був заповнений вщент — на інтронізацію єпископа Бориса Ґудзяка у Париж з'їхалися паломники з України та усього світу.  Цього року менш ніж за місяць Нотр-Дам де Парі знову збере тисячі українців — 17 листопада тут відбудеться поминальна відправа за жертвами Голодомору. А за день перед тим, у містечку Санліс, де жила колись королева Франції Анна Ярославна, відчиняться двері нової церкви УГКЦ.

Наближаємося до Міжнародної всецерковної прощі до Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві з нагоди 1025-річчя Хрещення Русі-України, під час якої Патріарх Святослав разом з Синодом Єпископів нашої Церкви, при все народних моліннях, освятять престіл храму.    

Дорогі Брати і Сестри! Дорогі Друзі! Закінчився Великий Піст, і ми поринаємо в спасенні дні Страсного Тижня. Те, що в цих днях стоїть перед нами, — основне для людини: Христос, Божий Син, спускається на дно нашого буття, в пітьму смерті, бере на себе наслідки нашого гріха, йде саме туди, де нас болить, де у наших серцях, думках, тілах, родинах, суспільстві, світі панує кривда, неправда, умертвлення і розпач, щоб преобразити пороки людини та її саму. Щоб ми жили вічно.