Конець. Теперь то навіщають нашого героя Бо­лячку скорбні думи. Чорнїйша з них шеп­че єму стиха, та не на утїху: „Голубчику ! чи не було-б красше при­свататись молодому он до тої богатої кня­гинї ? Був-би заняв готове гнїздочко, такою нїжною ластівочкою мягеньким пухом у­стелене, простирав в залюбки крильця і цвірїнькав з милою на-взаводи такої ве­селої, щоб сусїди навкруги позавидували... А теперь?...“

Часто менї приходить на думку, що то властиво єсть житье чоловіка ? Шукаю я не від учора відповіди на се у практичних лю­дей, у поетів, философів, та не дошукав і до нинї у тих скарбників людскої му­дрости дїйстної і вірної дефиниціи, котра-б до сути житя цїлковито і докладно приста­вала.