Юрій Косач

Дрезден, вересень 1941.  
21.09.41 | |
Лучини душ не згасить вихру шал, спинаємось до крайніх рей корвета: лютує темінь вод, шумує вал, а рукопис усе в руці поета.   Іде, з вагою згорблених плечей, сновида в морок, беріг непривітен, кому ж із нас побіду прорече, кого засудить це гнівне поліття?   Стальові бються шторми гордих літ, лунають кузні, іскри крешуть горна, гартують там душі крихкої мідь, душа дзвенить, мов пісня неповторна.   А на попелищах, під зорями покар,
06.04.41 | |