Нещодавно вкотре довелося переконатися, наскільки наша публіка спрагла так званих популярних програм. Вечір оперної класики у виконанні гордості Йорданії, співачки, яку з нетерпінням очікують на кращих сценах Європи, Зейни Бархоум відбувся у Львівській філармонії.  

  У одному з інтерв’ю з Вірком Балеєм (композитором, диригентом і піаністом, що прожив усе свідоме життя поза межами України, але лишився діяльним патріотом) я прочитала фразу: «Своїх треба пам’ятати не тільки в роки великих ювілеїв». Можливо, те, про що хочу розповісти, і стане початком послідовного діяльного «пам’ятання своїх»?.. Маю на увазі два концерти «На пошану Миколи Колесси», що відбулися в першій декаді грудня в залі Львівської філармонії.  

До виконання другої симфонії Малера у Львівській філармонії  

 

  Минулого тижня у Львові відлунав Другий Міжнародний конкурс Олега Криси – без перебільшення, одна із культурних подій світового рівня в Україні. У неділю, 30 жовтня, прозвучав його останній акорд. Що тут такого особливого? Хіба мало музичних конкурсів проводиться в нашому місті? Однозначно – ні. Проте, саме цей (щойно Другий) конкурс вже набув міжнародного розголосу.  

  Хоч останнім часом увага справжніх музичних гурманів була прикута до фестивалю сучасної музики «Контрасти», та у жовтневому Львові діялося й поза тим чимало цікавого. Про одну з таких камерних подій і хочу розповісти: як дві аспірантки Львівської музакадемії, Світлана Позднишева та Ольга Стрілецька, знайшли спосіб гармонійно поєднати непоєднуване – твори, що прозвучали на їхньому вечорі у залі «Слово і Голос», хоч і належать до однієї часової хвилі, стилістично полярні.  

  Ще перші рекламні афіші цьогорічного фестивалю сучасної музики «Контрасти», який, за словами організатора Богдана Сегіна, є «фестивалем композиторів», натякали на сюрпризи та несподіванки. Не знаю, чи то моя інтерпретація, чи справді вдалося вловити задум організаторів, та для характеристики того, що відбулося в свідомості, випливли два слова: наближення і модернізація.    

  Чи може бути незабутньою незнайома людина? Для мене, як, напевно, для багатьох меломанів, таким незабутнім незнайомцем був Анатоль Кос-Анатольський. Навіть ті, кому пощастило бувати в його товаристві, познайомилися з Анатолієм Йосиповичем за певних конкретних обставин, і мали можливість відкрити для себе лиш одну грань цієї прекрасної Людини та Митця – яку дозволив випадок.