Резюме плюсів-мінусів фесту з точи зору організаторів   Фестиваль «Трикутник» з року в рік (цього року це вчетверте) дорослішає, а його амбіції та бажання пожвавлюються. Коло друзів, які зустрічаються на «Трикутнику», стає ширшим, і воно радо приймає до себе нових членів. Аби те коло, а радше трикутник, був справді тим місцем, куди хочеться повернутись ще і ще, наша команда працювала ще від початку зими. А за два тижні до фесту головні організатори переселились до наметів вже безпосередньо на локації в лісі, щоби облаштовувати все якнайкраще.

  Спроба поглянути на проект "Гра в нас" ззовні і зсередини учасниці проекту, культуролога-початківця Діани Горбань.  ​ «Дев’ять, наліво один, наліво чотири, направо два…», – так починався наш лабіринт життя. Коли я долучилась до проекту, не мала найменшого уявлення, у що можуть перерости ці акторські тренінги. Як нам сказали на першому занятті, цей проект створений для соціалізації переселенців, простіше кажучи – для того, щоби ми могли потоваришувати, довідатись більше один про одного.

Час на зрізі війни, час посилення напруження, переживань, стурбованості, породжує потребу шукати відповіді на питання: як далі жити і що роботи з собою і своїм життям? Один з варіантів зрозуміти це – через експеримент. Наразі йдеться про театральний експериментальний проект «Port d’Alger 1962: алегорія про дітей, радість та війну», який тривав з 25 по 30 січня на сцені львівського Театру імені Лесі Українки. Власне художній керівник театру Євген Худзик запросив до Львова групу Subpoetics International, щоби в процесі спільного театрального перформансу зі студентами-акторами ЛНУ ім.