​   Вкурвлює мене факт — не знаю як вас, а мене таки вкурвлює, — що за чинними правилами правопису я мав би почати це речення словом "укурвлює". Не чув я — не знаю як ви, а я таки не чув — слова "укурвити", але якби здавав ЗНО, то volens nolens мусив би його писати.  

§ 10. Голосні заднього ряду

(з "Історична фонологія української мови")    1. ЗАГАЛЬНІ ЗАВВАГИ

§ 37. Класифікація приголосних звуків (фонем) в українській мові  

(на матеріалах українських словників)​  

Префіксальні варіанти у—в у мовному потоці виявляють різні властивості. В одних випадках вони чергуються, нейтральні значенням і залежать тільки від фонетикопозиційних умов (евфонічний чинник); в інших — таке чергування неможливе внаслідок усталення в слові того або іншого варіанта. Однак дуже часто вибір префікса залежить від суб'єктивних смаків.

Прийменники чи наростки у-в та сполучники і-й у літературній мові чергуються між собою ось так:   1. По голосній попереднього слова треба писати в, й, а по приголосній — у, і: Вона в хаті. Він у хаті. Темно в хаті, як у домовині. Брат і сестра. Сестра й брат. Багатого й шило голило, а нас і бритва не бере. При такому сполученні зазначу ще кілька випадків.

Префікс в- (у-), з рідко вживаним фонетичним варіантом перед двома приголосними уві-, — один з найширше (вживаних в українській мові і має досить різноманітні відтінки у своєму значенні.

У житті кожної літературної мови, поряд з нормалізацією її граматичної будови і словникового складу, значне місце посідають і питання врегулювання її фонетики. Ми не будемо займатися тим, наскільки мелодійніша, «музикальніша» одна мова в порівнянні з іншою. Скажемо лише словами автора першої друкованої граматики української мови О. Павловського, що «для висловлювання ніжних почуттів... кожна мова має ніжні слова» 1.  

4.