Нехарактерним для нас є наш національний гимн. Це пісня апотеоза до співугри Вербицького "Ще не згибло Запорожжя". Чубинський доробив до того слова і пустив як гимн. Більше відповідала б нам така мельодія, як у пісні з часів Хмельницького: "Гей, не дивуйтесь".

За часів Іларіона ми не спромоглися на потрібне тоді умово-теоретичне напруження і заплатили за це роздробленням, за часів Ягайлонів ми не додумались до того, що було треба — і заплатили влученням, за часів Хмельницького нас не вистарчило на єдину тоді поступову концепцію і ми за це знову заплатили. Не вистарчало нас і в 1917 р.