В гуцульській фонетиці «ліжник» вимовляється через тверде «и» – фонему, відмінну як від «и», так і від «úе». Важливо не плутати лЫжника¹ (вовняний коц із ворсом на два боки) з лИжником (лещетарем).   Найдавнішою назвою в Україні був «ковер», з XVI століття поширюється «коц» та «ліжник», з початку ХVІІ-го – «килим».