О. Олесь

І.   З гарячих вулиць, залитих кровю, До моря в думцї лечу я знов, — Тут кожний камінь палає кровю, Тут в кожнім слові клекоче кров.   З очей голодних, налитих кровю, Лечу на лоно ясних пісків, Тут кожний камінь палає кровю, Тут кожний камінь кричить без слїв.   Від рук тремтячих, залитих кровю, Лечу до моря, до хвиль, до струн — Тут тарабани регочуть кровю, І свіжу кістку гризе дикун.   Від трун і трупів, покритих кровю,
16.06.18 | | в 1918-у
Жайворонком стати-б! Знатись над ланами / І розкидать пісню срібними дзвінками! / Душу напоїти волею, красою, / І розсипать повну срібною росою.
09.06.18 | | в 1918-у
Вістник полїтики, лїтератури й життя, 05.05.1918 .     Воскресла, воскресла!.. Хай дзвони лунають, Хай ллєть ся громами по світу луна, Хай небо, хай сонце, хай зорі співають: Воскресла, воскресла, воскресла Boнa!   Воскресла, як мрія, оплакана кровю, Згадалась, як казка, забута давно, Вернулась, як бранка в свій стан з хоругвою, Влетїла, як пташка весною в вікно.   Воскресла, воскресла! Хай душі радїють, Хай сонця усмішку піймають уста
05.05.18 | |
. Сїють ся, стелять ся білї снїги... Рідна земля мармурова... Сковують, ріжуть її ланцюги... Тихше, о тихше, нї слова...   Друже, по білому мармору хтось Мак жалібний розкидає... Наче червоне вино розлилось, Хтось до вина припадає...   Білі намети... троянди цвітуть... Казка нїколи неждана... Згадуєш, друже, потоки пливуть, — Ми-ж кричимо їм: "Осанна!''...   Друже, ти... плачеш... поглянь, навкруги Рідна земля мармурова...
07.04.18 | |