Якось видатний тайський режисер Апічатпонг Вірасетакул на запитання: навіщо він знімає кіно – відповів: «Це форма терапії для самого себе. Це мій спосіб зв’язку з людьми та світом. Якби я не зміг знімати кіно, я би дозволив собі зникнути, нічого не утримавши у пам’яті». Можливо, у цьому ж дусі відповів би і французький кінодокументаліст Бруно Монсенжон. Не маючи жодної кінематографічної освіти, Монсенжон зняв близько 90 фільмів зі світовими музичними зірками. Але всі вони – здебільшого фільми про друзів, про пам'ять і про свободу, що дарує мистецтво.