◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Вільсон проти заборчости.

З Вашінґтону доносять, що Вільсон вислав протест проти відступлення Італії Рєки і дальматійського побережа. При тому в ноті Вільсона зазначено, що Америка не на це вела війну, щоби її союзники управляли після війни ту саму практику, якої заказано Німцям. Колиби народи далі загарбували собі взаїмно теріторії, тоді мусілиби всі народи змілітаризуватися і знову прийшлоби до війни. Зєдинені держави Америки не можуть узнати заборчих плянів поодиноких держав. Моральність світа булаби тоді на цьому самому уровені, що перед війною. Американський народ попирає політику Вільсона, бо вона має на ціли мир і справедливість.

На повищу ноту Вільсона відповіли йому Джордж Льойд і Мільран. У відповіди зроблено Вільсонови закид, що це він сам згодився віддати Чехам около півтреття міліона Німців, а Полякам три і пів міліона Українців.

Перехід Денікінців на польську сторону.

З "Gazet-и Warszawsk-ої" довідуємося, що відділ денікінців під командою ґен. Бредова, який за дозволом команди українських військ посувався вздовж Дністра, перейшов коло Нової Ушиці на польську сторону. Відділ складається з 3000 кавалєристів, 1000 піхотинців і дещо артилєрії. (Перед переходом української лінії відділ виносив 8000 людей. — Ред.) Ґенерал польських військ Кpaєвcкi по конференції з ґен. Бредовом в Дунаївцях, приняв його під свою команду та віддав його військам один відтинок. Міністерство війни одначе приказало цей відділ розоружити і примістити недалеко Станиславова.

Французька опіінія про ролю України.

Француський ґенерал Масене, здаючи справу перед комісією заграничних справ зі своєї поїздки на Схід, вказав на значіння України під теперішню пору. Дораджував зорґанізування української армії і доведення до порозуміння Українців з другими народами Сходу Європи.

Білорусини й мирові переговори.

(Ухвали Центральної Білоруської Ради Віленщини й Городненщини, Віденського Білоруського Національного Комітету і представників инших віленських білоруських орґанізацій в справі мирових переговорів між Польщею і Росією).

В цих днях відбулися в Вільні збори згаданих вище білоруських орґанізацій, на яких одноголосно принято такі рішення:

«З огляду на те, що на мирових переговорах буде зачеплена справа про долю Білоруси, зібрані представники зорґанізованого білоруського народу признали, що:

1) Білорусь, як зацікавлена сторона, повинна мати на мирових переговорах своїх представників,

2) Цих представників має делєґувати Білоруський Уряд за згодою Ради Білоруської Народньої Републики.

3) Білоруські представники на мирових переговорах повинні мати рішаючий голос.

На випадок, якби мирові переговори відбулися без участи і санкції представників Білоруси, цих переговорів білоруський народ не признає.

Постанови ці подані до відома вищих польських кругів.

Вибори до московського совіту.

Після донесень зі Штокгольму, дотеперішний вислід виборів до московського совіту є такий, що на 1120 вибраних дотепер, є 1011 комуністів і їх симпатинів, 81 безпартійних, 19 меншовиків, 2 максималістів, 1 анархіст, 1 лівий соціялреволюціонер. Лєніна вибрали залізничники, Троцького військо, Луначарського робітники красних штук, Радека і Морольова військо, Бухаріна і Рязанова металівці.

Що чувати в світі.

Між Чехословаччиною, Сербією і Румунією заключено умову для спільного трактування спільних справ.

"N. Fr. Presse" повідомляє, що анґлійська комісія для заграничних справ в Палаті ухвалила революцію, в якій домагається безпроволочної ревізії мирового договору з Австрією.

В Шлєзвіґу проклямувано відділення від Німеччини та утворення власної незалежної републики.

Литовські часописи подають вістку, що Італія визнала незалежність Литви і вислала туди вже свого посла.

Сербський уряд порішив здемобілізувати всі річники, покликані в часі першої і другої мобілізації.

Між Італією і Францією прийшло до острого конфлікту з приводу французької політики на Балкані. Італію найбільше обурила плянована Францією мілітарна конвенція з Югославією.

Італія буде усіми силами попирати на мировій конференції теріторіяльні домагання Мадярщини, щоби тільки пошкодити Югославії.

Найвища Рада думає уміжнароднити ріки Одру, Лабу, Дунай і Мемель.

Вперед!