Практичні поради для жінок.

Використовуймо неужитки

 

Шостий рік війни приносить щораз більші обмеження в кожній ділянці. Зокрема відчуваємо ці обмеження в текстилях. Тому, що бецуґшайни на ці речі сьогодні дуже важко дістати, мусимо самі якось собі радити. З двох старих повитираних і подертих суконок треба робити одну комбіновану, також з старої повитираної спіднички і піднищеної блюзочки можна зробити нову комбіновану. Але крім цих, так би сказати, більших перерібок, потрібно нам жінкам ще інших дрібничок. Наприклад: нової торбини, капців, прикрас до суконки, або блюзочки і т. п. У зв'язку з цим слід переглянути докладно всю свою ґардеробу й у ніякім випадку нічого з цих речей не викидати, хоч би позірно вони видавалися вже до нічого непридатні. Подаємо тут декілька взірців, з яких побачите, що ці на перший погляд непридатні частини нашої ґардероби, (а такі напевно в кожної з вас знайдуться!) відповідно зужитковані, можуть знайти ще своє практичне примінення і крім користи принесуть вам багато приємности. Треба тільки трохи доброї волі і зусилля, трохи комбінаційного змислу чи фантазії і самі побачите, що буде у вас нова торбина й капці та нова прикраса до суконки. Кожна жінка, яка б вона не була, любить мати щось нового, а передусім любить подобатися. Дуже часто нова гарна дрібничка, наприклад: шапочка, нова прикраса при суконці, торбинка, робить більше і краще враження, як нова не надто добре підібрана зачіска чи підмальоване личко. А тому, що й цих дрібничок сьогодні не можна купити, само життя заставляє нас радити собі самим. Недаром каже приказка: потреба є матір'ю винаходів. А врешті, саме штука вміти зробити щось з позірно вже неужиточного. Ми жінки, яким навіть мужчини признають, що маємо більше змислу практичного від них, саме тепер маємо змогу щераз це твердження довести ділом. Як котрійсь з вас прийде якийсь добрий помисл до голови, як зробити щось практичного й нового, то пишіть про це до «Землі», а на сторінках її завжди знайдеться місце, щоб цією новинкою поділитися з усіма читачками. А тепер просимо: до діла!

 

Як самому зробити капці

 

На куснику тектури (картону) або ще краще на куску грубшої матерії відрисовуємо стопи і їх витинаємо. Але така підошва була б затонка. Що ж тоді робити? Є два способи: 1) Старі шматки тнемо на вузькі паски, на кінцях їх зшиваємо й опісля плетемо з них косу. 2) Плетемо косу зі соломи. Тією косою обшиваємо стопу витяту з матеріялу чи картону, починаючи зкраю до середини. Верхи можна робити теж з солом'яної коси, а найкраще пожертвувати на цю ціль кусок матерії з старої спіднички чи чого іншого. Наперед з паперу треба витяти форму, при чому слід уважати, щоб ширина носика верха була дещо ширша від носика стопи. Вузький пасок матерії треба лишити, щоб можна верхи завинути і пришити до стопи. Матерію загинаємо досередини і починаємо обшивати від п'яти. Коли вже пришиємо верхи, можемо боки обкинути кусками волічки з подертого светера чи зимової скарпетки, або попросту звичайним паперовим шматком. До середини капців даємо вклад зроблений з картону і обклеєний куском матерії. На задній частині верха капця можемо пришити вузький довгий кусок матерії, або грубший шнурок, якщо хочемо капці зав'язувати.

 

[Земля, 12.11.1944]

 

Як відновити суконку

 

Підчас щоденної праці, зокрема при господарці чи за фабричним станком, з часом одяг нищиться і не поможе тут навіть найбільша увага. Буває теж, що ненароком поплямиться чи розідреться блюзочка, або суконка. Найчастіше й найскорше нищиться перед. Щоб цьому лиху зарадити, або взагалі, щоб відновити суконку чи оживити її, подаємо тут два взірці практичних прикрас.

 

Перший взірець згори зображує вставку з колірової матерії (може бути і в одній красці). Ця вставка служить саме до відновлення піднищеного переду блюзочки чи суконки. Зроблена вона в формі півкола, однаково велика спереду і з заду, хоча можна її достосувати також і до самого переду. На взірці вставка ця закриває однаково перед і зад суконки. Як легко додуматися, ця вставка є нашита на суконку і зроблена з старої, злапалося б уже цілком знищеної блюзочки. Вставка з-заду є розтята й запинається на ґудзички або на затріски. Ковнірчик розтятий однаково спереду як і ззаду, щоб можна було суконку вбирати через голову. Вставку можна прикрасити ще фальбанкою широкою на 3-4 цм, а довгою приблизно на 1, 65 м. Крім вставки можна з тієї самої матерії зробити й маншети при рукавах. Маншети повинні бути високі на 6 цм і їх можна теж прикрасити фальбанкою.

 

На другому взірці бачимо іншого роду прикраси. Це комірчикова вставка, яку робимо при суконці лише спереду. Щоб цей рід комірчика уштивнити, підшиваємо його грубшим куском матерії й добре запрасовуємо. Подібно робимо й маншети. До тієї ціли надається найкраще матерія в кратку, пасочки, або крапки. Звичайно стосуємо ці прикраси до оживлення темних суконок.

 

[Земля, 26.11.1944]

 

Шапочки без бецугшайну

 

Поки було літо й тепло, не треба було турбуватися за шапочку на голову. Порядно зроблена зачіска, евентуально припнята квітка в волоссі для прикраси вистачали вповні. Але прийшла осінь, а з нею вітри й дощі, як передвісники зими. Треба вбирати плащ і шапочку на голову, бо сама квітка в волоссі не допоможе вже більше.

 

У зв'язку з цим не одній з вас насувається думка чим прикрити голову. Шапочку на бецугшайн важко дістати, ця, яку ви мали, вже піднищена і стратила форму. Переробити її не завжди є час і можливість. Що ж тоді робити? Отже послухайте: Майже в кожної з вас знайдеться хустина на голову й це саме матеріял, з якого можна робити шапочки, берети, очіпки й капелюшки залежно від вашої помисловости та вправи. В шапочці з такої хустини вам не треба боятися, що на дощі стратить форму, бо її і так скинете в хаті, розложите, висушите, а завтра зробите нову шапочку чи капелюшок. Як самі бачите, дешево воно і практично, а попри те й гарно. Можливості укладу та форм великі і можете їх стосувати відповідно до погоди. Як погана погода, то закриваєте цілу голову. Як соняшна, можете її уложити лише довкола голови і т. п. При чому не малу прислугу зробить вам і звичайний шалік. Замість хустини, якщо такої у вас немає, вистачить чотирокутний відповідної величини кусок колірової взористої, картатої чи пасманистої матерії зарублений на краях.

 

Подаємо вам два взірці, за якими можете собі зробити очіпок і капелюх. Розуміється, що не мусите їх в сто відсотках наслідувати. Можете не одне собі змінити, або у зв'язку з взірцем може прийде вам якась думка, як зробити новий модель. Це вже залежатиме від вашої помисловости й комбінаційного змислу. А передусім: хустина, дзеркало, дві-три шпильки і пробуйте у вільних від праці хвилинах. Може за першим разом нічого з цього не вийде, але цим не треба зражуватися, чейже не даром каже пословиця: що «святі горшків не ліплять». А врешті, чого жінка не потрапить зробити для того, щоб ceбе прикрасити! Коли можна годинами просидіти у фризієра, то чому ж не стратити чвертьгодини на те, щоб мати нову шапочку на голові. Тим більше, що це оплатиться, бо кожна з вас напевно когось такого має, кому хоче приподобатися.

 

Очіпок з хустини

 

Цей очіпок дуже легко зробити. Вистачає два-три рухи рук, дві довгі шпильки й трохи вправи. Загинаємо один бік хустинки до середини. Горішню лінію загинки хустини обвиваємо довкола голови і ззаду на карці запинаємо шпилькою. Опісля підносимо хустину з обох боків вгору, укладаємо її у фалди й поволі опускаємо до низу попри лінію загинки, поки пальці обох рук не зійдуться разом. Проте, заки зіпнемо кінці хустини назаді, треба вважати, щоб підвищення хустини було достатнє, бо інакше затратиться форма очіпка. Кінець хустини, який звисає вільно, після вподоби можна заложити до середини.

 

Капелюшок з хустини з тороками

 

Зробити його дещо тяжче як очіпок. Головно із сформуванням капелюшка є зразу трохи клопоту, але цим не треба зражуватися. Дві-три проби, трохи терпеливости, уваги і зручности, а труд оплатиться. До зладження капелюшка потрібна нормальних розмірів хустина, але матеріял не може бути м'який, бо інакше не дасться формувати.

 

3 трьох кінців хустини плетемо косу, яку на кінці зав'язуємо, або запинаємо на застібку (аграфку). На четвертім кінці хустини робимо вузол. В цей спосіб маємо основу капелюшка готову. Тепер накладаємо зроблену форму капелюшка на голову в той спосіб, що коса звисає вільно на кінці, а вузол з 4-го кінця хустини, за загинаємо дещо до середини, а кінці на обох боках шапочки спереду спинаємо шпильками. Голову капелюшка робимо в цей спосіб, що середину хустини на голові дотягаємо до переду й відповідно формуємо, щоб разом з берегами творила вона гармонійну цілість достосовану до обличчя.

 

[Земля, 03.12.1944]

 

03.12.1944

До теми