◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Церков cв. Норберта в Кракові прикрашує ся послїдними часами гарним иконостасом мальованим першорядними артистами. Головну заслугу сего, що краківска церков одержить прикрасу, відповідаючу руско-католицкому обрядови, треба приписати в першім рядї крил. о. Борсукови, що своєю запопадливостію зумів при скупих грошевих средствах перемінити убогій перед тим монастирскій храм на типову греко-кат. церков. Для иконостаса виготовив був покійний Матейко ряд рисунків, після котрих малюють ся тепер поодинокі образи. Архітектонічний плян виготовив був сов. будівницгва Стриєньскій в дусї италійского ренесанса XVI. столїтя з характеристичною аттиковою коронкою в горі. Мальованє иконостаса ще не скінчене за-для недостачі фондів, однако з того, що вже доси виготовлено, можна оцїнити красу сего твору штуки. Именно уміщено доси отсі образи: маляря Россовского на золотім поли мальовані два намістні образи Пр. Богородицї і Спасителя та образи св. Николая і Юрія. З образків поміщених на фрузї, т. зв. празників готові і уміщені три, роботи Унєржиского, Россовского і Тетмаєра — прочих ще нема задля недостачі фондів. Ряд апостолів по двох на образї, з котрих більшість роботи Россовского, випав знаменито, але і тут нема ще одного образа. Головний образ Христа, яко архієрея, мальований також Россовским, не поміщений ще в церкві, бо був висланий на львівску виставу, де звернув на себе увагу знатоків. Найсумнїйше представляє ся горішна часть иконостаса, бо там єсть доси ледве один образок пророка в медаліонї; на прочих одинацять нема тепер фондів. Взагалї, як каже проф. В. Лущкевич, що се все описує в краківскім Czas-ї, робить иконостас дуже користне вражінє і не можна припустити, щоби таке гарне дїло штуки не було докінчене; длятого думає, що єсли вже неможливо числити дальше на приватну жертволюбивість, то може найшлась би она у правительства, котре розпоряджає фондами на цїли монументальної штуки.

Львівска москвофільска молодїж академична — по двократнім відкиненю ц. к. намістництвом статута завязуваного тою молодїжію общества під назвою "Труд" [на місце розвязаного "Академического Кружка"] — зібрала ся була минувшого місяця в сали університетскій для поновного обговореня статута. Зібрало ся их 10, а комісар 11-ий. і зараз почав ся спір о язик. Статут був уложений звістним "язичієм" наших т. зв. "старих", а два з між зібраної десятки в своїх промовах виговором велико-руским домагали ся уперто, щоби статут був уложений в язицї россійскім. Отже вибрано комітет з трех молодцїв і поручено єму справу сю порішити. Як той комітет порішив, поки-що не відомо.

Зелїзниця Станиславів-Вороненка. Дня 19 н. ст. падолиста наступить — як ми вже доносили — отворенє зелїзничого шляху Станиславів-Вороненка. Шлях сей довгій 96.5 кільометрів йде найгарнїйшою гірскою околицею всхідної Галичини і подає подорожному пречудні види. Почавши від Станиславова (на висотї 253.5 метрів над поверхнею моря), иде зелїзничій шлях до Хриплина, переходить по зелїзнім мостї по-над надвірняньску Бистрицю, дотикає сїл Братковець, Тисменичан і Терновицї лїсної і доходить до Надвірної, відтак виходить з долини ріки Бистрицї і коло Лоєвої (на висотї 549 метрів) дістає ся до котловини Прута, в котрій біжать по-при Делятин, Дору, Яремче, Ямну, Микуличин і Тартарів аж до Вороненки, положеної вже на хребтї пограничних гір. Часть зелїзницї між Надвірною а Вороненкою дуже гарна, але єї будова належала до найтяжших задач будівничої техніки. Тут стрічено величезні перешкоди треба було ломити величезні скали, будувати довженні мости і тунелї. Мости під Яремчем і Ямною се слава будівничої штуки. Міст під Яремчем має 190 метрів довжини а єго розпятє в луку 65 м., отже під тим взглядом єсть одиноким мостом на цїлій кули земній, бо моста з таким широким луком нема доси на земли. Взагалї на просторі Надвірна-Вороненка єсть вісїм великих мурованих мостів, два малі тунелї і один великій, на граници, 1221 метрів довгій, з чого 653 метри припадає на галицку сторону. Величезні склепіня мостів се в будівництві зелїзничім велика новина, бо до будови ужито тут муру, каменя і цегли, між тим як доси уживано при подібних мостах майже виключно зелїза. Сю новину можна було ввести головно за для користних місцевих условин т. є. доброти будівляного каменя і дешевости щоглового дерева. Будова мимо значних трудностей терену тревала не цїлі два роки, а головним управителем будови був инспектор Косиньскій.

Про найдений скарб в Трійци снятиньского повіта, о чім ми свого часу згадували, доносять зі Снятина до одної львівскої часописи такі близші вісти: Мельник, що служить на двірскім обшарі в Трійци, Нїмець, копав щось коло млина і докопав ся якоїсь скринї та попросив чотирох людей, що помогли єму занести сю скриню до хати. Отворивши єї в хатї, мав мельник найти в скрини згадані дукати. Він наказав людям нїкому про се не говорити, сказав, що поїде до Відня виміняти гроші і обіцяв им нагороду. До дня 24 н. ст. жовтня їздив він дїйстно три рази, а приїхавши з Відня, заплатив людям, що єму помагали переносити скриню по 100 зр. і обіцяв им дати ще по 100 зр., єсли нїкому не скажуть про найдений скарб. Перед двома тижднями, в недїлю зібрали ся ті помічники в коршмі, а там підпивши собі так розбалакали ся, що стали оповідати про найдений скарб. На се надійшов жандарм, а почувши, о що річ иде, взяв тих людей до протоколу, а відтак зробив у мельника ревізію. Однако не найшов там дукатів, лише якійсь золотий перстень і бразелетку, обі річи оцїнені — як кажуть — на кілька тисячі зр. Мельника і єго помічників повіз зараз жандарм до заболотовецкого суду і там замкнули их до арешту. В судї при протоколї сказав мельник, що найшов ті дорогоцїнности разом з дукатами, але що обі річи походять з найновійших часів, то заходить підозрінє, що цїлий скарб мусить бути крадений. Дальше сказав мельник що одного разу прийшла до него знана в селї "ворожка" і просила єго, щоби він позволив їй зараз молоти, а она покаже єму за те, де лежить в земли закопаний скарб. Він послухав єї і на другій день забрав ся до копаня. Догадують ся, що скарб мусить походити з крадежи і коли мельник викопав дїйстно якусь більшу суму грошей або дорогоцїнностей, то він их ще всїх не виміняв анї не попродав, лише може знов десь закопав в землю. Дальше слїдство вияснить мабуть цїлу справу.

Рада міста Львова порішила остаточно на вчерашнім засїданю справу будови польского театру. Ухвалено, що театр має станути на площи Голуховских і що має ся будувати коштом громади. Від краєвого видїлу зажадає місто Львів лише субвенції.

Дрібні вісти. Намістник ґр. Бадені виїхав до Відня. — Vaterland доносить, що вже сими днями буде оголошене именованє львівского епископа суфраґана кс. Пузини краківским епископом. — На понедїлкових авдієнціях приймав цїсар між иншими віцепрезідента краєвої ради шкільної д-ра Бобжиньского.

Дѣло