Новий курс рускої політики.

І.

Від дня 6 марта с. р. до нинї появило ся вже доволї голосів дневникарских про так названий новий курс рускої політики — і ми подали их до відомости нашим читателям. В часї сего антракту дещо вияснило ся, але де-що потребує ще виясненя, а деяких річей ми не можемо поминути мовчки.

Поперед всего мусимо пояснити річ, котра дотикає самого "Дѣла".

Деякі польскі дневники з натиском піднесли се, що "Дѣло" виступило з критикою політики п. Вахнянина, хоч п. Вахнянин єсть визначним членом сторонництва народного і довгі лїта трудив ся в редакції "Дѣла". Отже ми на се скажемо, що "Дѣло", яко орґан громади т. є. загалу народовцїв [а не орґан сего або того чоловіка, посла або й клюбу], стоїть на сторожи єдино интересів сторонництва народного а тим самим і руского народу, длятого не може вязати ся з полїтичними тактиками сего або того посла. Виходячи з того становища ми мусимо обєктивній піддавати критицї поступованє якого небудь посла. І не боїмо ся в кождім випадку виповідати свій суд обєктивний про дїла публичні хоч би й найблизшого нам чоловіка, бо "Дѣло" єсть орґаном сторонництва живого, а не мальованого гробу, яким на примір було колись сторонництво т. зв. святоюрске... Нехай се приймуть дотичні польскі дневники до відомости і нехай не доглядують в "Дѣлѣ" орґану сего або того посла. "Дѣло" не єсть орґаном анї посла Вахнянина анї посла Романчука — оно єсть орґаном загалу народного сторонництва.

Ми мали право виступити против політики п. Вахнянина тим більше, що се політика єго яко одиницї і хиба дуже малого кружка однодумцїв. За тою політикою не стоїть анї клюб ради державної в своїй цїлости, анї клюб соймовий, анї "Народна Рада", анї загал народовцїв, анї загал молодежи, анї люд, — на кім же властиво має она опертись? Доси одобрили єї лише правительство і консервативна часть польскої праси, але для нас се не потїха, бо стоїмо на такім становищи, що о руских справах мають рішати самі Русини.

Ми нїколи на нїякій нарадї або на якім зборі не почули, анї в нїякій часописи не вичитали голосу з кругів руских, щоби Русини мали впрошувати ся в нинїшну правительственну коаліцію, котра — після пересвідченя загалу Русинів — не може відповідати интересам народу руского. Бо-ж спитаємо: Чи може в коаліції засїдають які наші приятелї? Нї! Чи може коаліція поставила собі за засаду переведенє рівноправности народів? Ні! Чи може правительство коаліційне стоїть на основі розширеня прав політичних або важних реформ економічних та соціяльних, котрі би мали на оцї добро верств упослїджених? Також нї! Отже, прінципіяльно річ беручи, для Русинів місця серед коаліції правительственної бути не може, — хиба приняти за засаду, що для Русинів взагалї немислиме таке правительство, котрого би они не могли підпирати. З тої причини по настаню кабінету кн. Віндішґреца була бесїда між Русинами лиш о двох політиках: або опозиція або політика вільної руки, — tertium, говорено, non datur.

І оно справедливо. Бо ж яке дїло Русинам в правительственній коаліції? Може підпирати правительство против політики молодо-Чехів? На те ми запитаємо: А чи то Чехи вороги Русинів? чи ми з Чехами маємо яке дїло не то в Галичинї, але й на цїлій области України Руси? А що між Чехами є "старі", "молоді" і навіть "омладинисти" — се дїло ческого народу а не наше. Взагалї Русин може йти против Чехів хиба лише зі становища коаліційного правительства, а не з становища якого-небудь интересу руского.

А може интерес рускій вимагає підпирати правительство против руху робітничого? Нам здаєсь, що й тут нам нїякого дїла бути не може. Де то ті рускі великі капітали, фабрики, копальнї, а бодай горальнї, котрих интересів Русини мають боронити? Рускій нарід має лише як-раз робітників по польских та жидівских фабриках і копальнях...

А може интерес руского народу вказує Русинам помагати правительству против руху антісемітского? І тут ми не бачимо нїякого интересу народу нашого, котрий нїяких зобовязань вдячности для жидів мати не може. Жиди в Галичинї держать з Поляками против Русинів. Чи може жиди позаписувались при конскрипції за Русинів? чи де хоч оден жидок записав ся до рускої школи? чи в польских школах Гірша жиди увзгляднили бодай на дрібку мову руску? чи може при яких виборах жиди идуть з нами а не з Поляками против нас?

А може Русини від правительственної коаліції можуть надїяти ся бодай добрих законів для народу? На те ми знов скажемо, що закони нинїшного правительства не можуть виходити чимсь так добрим, єсли взяти на увагу що правительство мусить нинї увзглядняти интереси: і польского шляхтича та ческого феодала і жидівского капіталізму, і лібералізму і клєрикалізму, і централізму і автономізму, і т. д.

Зі всего того випливає, що — з прінципіяльного становища виходячи — Русинам нема місця в правительственній коаліції.

[Дѣло, 17.04.1894]

II.

Ми показали, що з прінципіяльного становища виходячи — Русинам нема місця в правительственній коаліції. Але декотрі кажуть, що прінципіяльна політика не для Русинів [і дуже бьють на висказ посла Романчука, на єго висказ перед виборцями в Бібрцї, що Русинам треба держатись політики прінципіяльної], отже ми звернемось і до квестії: на скілько тота утілітарна політика Русинам зможе нинї послужити?

Противники політики прінципіяльної а сторонники утілітарної мають за головний арґумент: "ми слабі". Читаючи в деяких орґанах тото "ми слабі", сум нас побирає. Бо-ж насамперед та "слабість" — річ взглядна, а по друге — тим арґументом сторонники політики утілітарної навіть своїй справі не добре служать. Не хльороформуймо духа народного, увірмо самі в свою силу і зорґанізуймо ся до орґанічної роботи народної, а будемо "сильні". А хто думає, що тілько независима політика вимагає сили, а утілітарна може без неї обійтись, то дуже милить ся. Чи може бути "статечная" коаліція вовка з бараном? — питали вже наші предки.

При коаліції слабого з сильним — сильний ставить слабому дуже тверді услівя. Ми се бачили у відповіди презеса кола польского на т. зв. "деклярацію" п. Вахнянина, а потім і в голосах консервативної праси польскої. Що з тої відповіди і з тих голосів виходить, навіть не через конклюзію але прямо, буквально? Ото: "Ви Русини маєте шукати вдоволеня національних і культурних своїх интересів в порозуміню і в сполученю з нами. Той спосіб мисленя маєте показати чинами і бути консеквентними, а ми ваші оправдані бажаня, так як доси, і на будуще будемо підпирати."

В теорії услівя ті можуть декому не здаватись такими твердими, можуть не здаватись так, що Поляки хотять, аби Русини здались на их ласку і неласку, — але в практицї? Показуй, Русине, свій спосіб мисленя "чинами"! Ти показуєш, як знаєш найлучше, але тобі кажуть, що се ще не "чин", треба инакшого! — Будь "консеквентний"! Ти й хочеш бути консеквентним, виходячи з засади, що в політицї сказавши А треба сказати й Б, і нераз аж закусуєш зуби, а "робиш" консеквенцію, а тобі кажуть, що се ще не є "властива" консеквенція! — Бажаня або потреби "оправдані"! А хто-ж судить о тім: чи се або те бажанє твоє "оправдане"?..

Всего того спрактикували ми вже трошки за т. зв. "нової ери". Наші "чини" сторони другої взагалї не вдоволяли... і "консеквентні" після оцїнки другої сторони ми не були. Романчук став "неконсеквентним" зараз в місяци грудни 1890 р. на загальнім зборі членів "Народної Ради"... А що-до жадань "оправданих" чи "неоправданих", то практика показала, що навіть деякі такі жаданя, котрі вже дістали були стампілю "оправданих", стались нараз нї з сего нї з того "неоправданими"... Не наводимо фактів, але говоримо на основі фактів всїм ще в свіжій памяти. А треба при всїм тім взяти на увагу ще й се, що в т. зв. "новій ері" Русини мали дїло тілько з правительством, а не було й бесїди о якій небудь коаліції польско-рускій, бо пoc. Романчук виразно в соймі зазначив був, що тут иде о то, аби правительство постаралось мати в Галичинї дві рівно сильні підпори Австрії.

Польскі часописи [а передом усїх N. Reforma] закинули нам тепер, що ми противні порозуміню народностей і длятого виступили против політики п. Вахнянина. Закид се несправедливий. Ми, як взагалї Русини, порозуміню з Поляками не противні. Але о що нам иде? По перше, щоби о порозуміню не голосити, коли оно не наступило; по друге, щоби не купувати кота в мішку; по третє, щоби такої важної і важкої справи не брати собі легонько.

Ми стоїмо при поглядї, що коаліція польско-руска мала би якусь реальну основу лиш тогдї, коли-б справедливими пунктаціями обезпечений був розвій обох народів на основі рівноправности. Оттогдї "згода" руско-польска переняла би собою дїйстно цїле публичне житє суспільности краєвої. Але з самої розмови сих і тих послів, з виливу чувств симпатії — реального нїчо вийти не може. Наробить ся диму, а огник навіть не покаже ся... Впрочім може й блисне якою "паралєлькою"...

[Дѣло, 18.04.1894]