Генеза одягів

Львів, 5-го квітня.

Чому сьогодні вбираємося, кожний і кожна може без застанови й окремої підготовки дати ясну відповідь.

Важче зате відповісти на питання, що спонукало первісну людину до того, що вона почала вдягатися: різні дослідники, як преісторики, мовознавці та етнологи основно цікавилися нераз у своїх дослідах тим питанням і дали неоднозначну відповідь.

Найважніші погляди вчених були такі: одні висувати почуття стиду, другі мистецькі мотиви, інші підсоння, ще інші ступінь культури, як головні чинники, що вплинули сильно на генезу й дальший розвиток одягів.

Насувається з черги питання, хто має рацію. Щоб зрозуміти до деякої міри життя первісної людини, погляньмо на сучасні дикі племена, які ще сьогодні живуть у дуже примітивних обставинах, а тим самим зраджують найкраще первісні життєві відносини, про які тут є мова. Між тими племенами зустрічаємо деякі, що ще сьогодні не знають жадних одягів і ходять зовсім наго.¹⁾ Більшість одначе сьогоднішніх примітивних племен — як учить етнологія — знає одяги й постійно їх носить.

Очевидно, що генеза одягів залежить до деякої міри від підсоння, ступеня культури, почуття стиду та від мистецьких мотивів; але, чи наведені чинники мають абсолютне значення, то таке питання слід рішучо заперечити.

Розгляньмо коротко ці погляди: якщо б почуття стиду було тим тільки єдиним чинником, що спонукав всюди первісну людину до того, щоб вона вдягалася, то вже тим самим фактом відпадали б як зайві всі інші згадані чинники; те саме зокрема можна б сказати про підсоння, мистецькі мотиви та про ступінь культури.

Тимчасом так не є, бо є примітивні племена, які ще тепер ходять зовсім наго й відзначаються високим почуттям стиду²⁾, іншими словами почуття стиду може існувати в людей і без одягів. Отже не почуття стиду впливає виключно на генезу одягів, тільки навпаки, правильне ношення одягів викликало згодом почуття стиду перед наготою в людей. З тих саме міркувань почуття стиду як чинник генези одягів не може мати абсолютного значення.

З другого боку заобсервували вчені такі факти: в найстарших людських гробах є звичайно сама оздоба похоронених небіжчиків без жадних їхніх одягів, інші вчені звертають вагу на те, що деякі сьогоднішні примітивні племена залюбки татууються (прикрашують своє тіло різними малюнками), але ще не одягаються. В тих фактах бачили деякі вчені заступництво за одяги, ба, що більше, робили висновки, що окраса є старша, як одяги, які, на їх думку, щойно пізніше розвинулися з окраси.

Таких висновків не можна назвати правильними, бо відсутність одягів у найстарших гробах слід пояснити тим, що одяги переважно з текстильних матеріялів швидше продовж довгого, нераз дуже довгого часу, безслідно нищаться, як окраса (перстені, коралі, тощо), яка є з тривкіших матеріялів. Зрештою за одягами промовляє теж доісторична плястика, де людські зображення переважно виступають в одягах. Слід теж додати, що деякі примітивні племена ще сьогодні не знають ніякої окраси, але вдягаються.³⁾ В останньому випадку можна твердити, що одяги є старші від окраси.

Майже те саме можна заявити про залежність генези одягів від ступеня культури та від підсоння: вже вище згадано, що більшість сьогоднішніх примітивних племен знає одяги й постійно їх носить, на вищих ступенях культури наступає диференціяція одягів на чоловічі, жіночі, святкові, робітничі, тощо. Залежність одягів від підсоння є дуже релятивна, а не абсолютна, бо є деякі країни на землі, як Ґренляндія з дуже холодним підсонням, але з так незадовільними одягами тамошніх мешканців, що можна радше говорити в них про окрасу, як про одяги.

З перегляду всіх наведених поглядів про генезу одягів, виходить — здається ясно, що жаден з них не має абсолютного значення; є тільки релятивні чинники: одні з них висуваються місцями на перше місце й сильно впливають на генезу одягів, а другі чинники, як побічні, грають побіч того першого побічну ролю; на іншому терені панівне значення звичайно має якийсь інший чинник, а другі чинники більш або менш впливають на генезу одягів з свого боку. В загальному — якщо хочемо мати перед очима цілу етнологію — можна б твердити, що в тепліших пасмугах землі висуваються частіше на перше місце мистецькі мотиви, в холодніших зате підсоння, як головні чинники генези одягів. Інші чинники мають тут і там побічне значення.

З релятивности всіх обговорених чинників послідовний є постулят, щоб кожний, хто досліджує генезу одягів якогось народу на даному терені, вишукав такі чинники, які дійсно на тому терені мали рішаючий вплив на генезу одягів того народу.

Конкретно річ беручи, якщо б якийсь дослідник поставив себе сьогодні наприклад перед завданя, під яким впливом розвинулися найстарші слов'янські одяги, то вихідною точкою для такого дослідника була б в першу чергу слов'янська прабатьківщина, яка на гадку майже всіх сьогоднішніх учених лежала в середущій Европі між Карпатами, Балтиком, Вислою та Дніпром. Головним чинником генези одягів на тому терені здається є підсоння уміркованої пасмуги, де краще розвинулися одяги, як на півдні в римлян та греків серед лагіднішого океанічного підсоння.

Промовляють за цим найдавніші історичні свідоцтва про одяги племен, що замешкували тодішню середущу Европу, як германці, слов'яни, сармати, тощо, яких римляни називали спільною назвою "barbari superіores", ц. є горішні (північні) варвари. Римляни глузували часто з одягів, передусім з штанів згаданих племен і називали ті племена "populi bracati" (народи, що носять штани), хоч пізніше більш менш від побуту Цезара в Галії (сьогоднішня Франція) самі почали носити штани.

Слід теж додати, що найстарші зображення майже всіх тих самих племен середущої Европи є відповідно до свого підсоння добре одягнені, а тим самим гармонізують з найстаршими історичними свідоцтвами.⁴⁾

Важко зрозуміти нотатку чеського літописця Козьми⁵⁾, який між іншим пише, що предки чехів не мали ані вовни, ані льону, ані одягів, а тільки взимі вбиралися в шкіри диких тварин замість одягів.

Записки чеського літописця ніхто сьогодні дослівно не трактує й не робить жадних висновків про відсутність одягів у предків чехів, бо такі записки зустрічаємо теж в інших авторів про інші народи, де ті самі автори раз пишуть про наготу людей, яка є часом сполучена з окремим культом, часом з роботою, тощо, а другим разом подають точні дані про одяги тих самих племен.⁶⁾

Отже, залишається факт, що на терені слов'янської прабатьківщини, яка лежала в уміркованій пасмузі, головним чинником генези одягів було підсоння. Важність підсоння для генези одягів в уміркованих пасмугах підкреслюють навіть ті вчені, що є інших поглядів про генезу одягів. В уміркованих пасмугах — як стверджує етінологія — завжди є й були найкраще розвинені одяги, бo велика різниця температур між поодинокими порами року, яка в таких пасмугах панує, попросту змушувала людину до того, щоб вона солідно вдягалася, якщо вона не хоче попадати в різні хвороби: найбільше різних хворіб і найбільша смертність припадає між осінню й зимою, між зимою та весною. Ту різницю температур мають вирівняти одяги й тому люди, що мешкають в уміркованих пасмугах, вбираються інакше весною, інакше влітку, інакше осінню та взимі, чого не роблять люди, що живуть в підсоннях з переважно низькою температурою, як на далекій півночі або переважно високою, як на півдні: людський організм скорше акліматизується до якихнебудь одностайних температур, ніж до таких, що періодично чергуються й значно від себе різняться. З того приводу одяги в уміркованих пасмугах можна назвати в першу чергу одягами потреби.

¹⁾ G. Buschan: Die Sitten der Völker, III. том, с. 2.

²⁾ R. Meringer: Einige primäre Gefühle, ihr mimischer u. schprachlicher Ausdruck, Wörter und Sachen, V. том, c. 131/2.

³⁾ G. Buschan: Die Sitten der Völker. II. c. 62, III. c. 95.

⁴⁾ Cіchorius: Die Reliefs der Trajanssaule, Berlin 1896; Gr. G. Tocilesco: Das Monument von Adamklissi, Wien 1895.

⁵⁾ Palacky: Fontes rerum Bohemiсarum, Praha 1874, том II, кн. І, розд. 3.

⁶⁾ Tacіtus. Germania, розд. 17, 24; G. Busсhаn: Sitten der Völker, I, c. 153; R. H. Mathews: Beitrage zux Ethnographie der Australier (Mitteilungen der antropologischen Gesellschaft, 37 том, c. 35).

Львівські вісті