взглядно зміна статуту краєвого і соймової ординації виборчої, порушена внесенєм пос. Романчука, діждалась полагодженя в комісії адміністраційній. Полагодженє тої страви випало — як можна було надїятись — негативно. Справозданє комісії адміністраційної того змісту:
Пос. Романчук домагав ся в своїм внесеню: завести в курії громад сїльских безпосередні вибори; признати право виборче в куріях сїльскій і міскій, по-при теперішних виборцїв, тим, що платять податок безпосередний, також і тим, що мають постійне занятє в якімсь званю і ведуть власне господарство домове а бодай від року замешкали в громадї, єсли або відбули службу войскову, або мають родину, зложену що найменше з 4 осіб, або вкінци знають читати і писати в однім з краєвих язиків. Відтак домагав ся пос. Романчук вилучити більші міста з курії сїльскої і утворити з них окремі округи виборчі міскі та побільшити число послів з міст, котрі мають надто малу репрезентацію, вкінци побільшити число послів з громад сїльских.
Комісія адміністраційна вповнї годить ся з мотивами, які комісія правнича навела попередивши роками за побільшенєм числа послів зі Львова і Кракова. Єсли помимо того не вносить тепер того проєкту закона, не полагодженого на послїдній сесії, то причиняєсь до того обставина, що комісія не уважає відповідним — з нагоди внесеня пос. Романчука, котрого головна тенденція єсть відміна, і котрий жадає лиш видати порученє видїлови краєвому — виступати з власної иніціятиви з проєктом так важного закона, як зміна статуту краєвого і соймової ординації виборчої. З тої причини комісія обмежає ся на порученє видїлови краєвому, щоби на найблизшій сесії предложив проєкт закона о побільшеню числа послів зі Львова і Кракова.
Що дотикає жаданя утвореня нових виборчих округів міских вилученєм певних міст з округів сїльских громад, — комісія підносить, що заходять сумнїви і різницї думок що-до того, чи взагалї треба вилучати дальші міста з округів сїльских громад, а ще більше що-до того, котрі міста мали би на будуче війти в склад округів виборчих міских. Надто треба увзгляднити, що вилученє певних міст з сїльских округів певно мусїло би потягнути зміни в розмеженю виборчих округів сїльских громад. Супротив того більшість комісії думала, що не було би відповідним поручати краєвому видїлови студії в напрямі частинних змін, котрі в знатній мірі альтеровали-б дотеперішний склад виборчих округів, лише, що в тій мірі треба дожидати на результат виборчої реформи піднятої тепер правительством і з увзглядненєм єї обдумати евентуальний плян виборчої реформи. Головна точка внесеня пос. Романчука становить жаданє заведеня в ґрупі сїльских громад безпосередних виборів. В тій справі сойм виявив свою думку зовсїм ясно, коли на засїданях 11 і 16 марта 1892 р. і 29 цвітня 1893 р. відсунув в першім читаню внесеня, поставлені в тім предметї. Комісія адміністраційна перевівши спеціяльну дискусію над тим предметом, постановила дораджувати соймови, щоби не лиш остав на відмовнім становищи в справі заведеня безпосередних виборів в ґрупі сїльских громад, але щоби той погляд зазначив рішучою ухвалою.
Промовляючи причини — по думцї комісії — за задержанєм посередних виборів в ґрупі сїльских громад суть головно такі:
В сїльских округах, в котрих значне число виборцїв (в Галичинї 5—12.000) розкинене на просторім обшарі, урядженє посередних виборів дозволює правиборцям вибирати людей, котрих знають лично і котрим довіряють, поручаючи им вибір посла. Той вибір може наступити по спільній нарадї між виборцями, котра супротив числа тих послїдних є більше улекшена. Виборцї приступаючи до вибору посла почувають ся до одвічальности перед своїми комітентами і не уважають свого голосу за личне право, котрим можуть після волї розпоряджати, але яко функцію, з котрої повинні здати рахунок в громадї. Натомість голосованє безпосередне в таких условинах, які заходять в сїльских округах [т. є. при знатнім числї виборцїв розкинених на просторім обшарі] незвичайно утрудняє попередне порозумінє між самими виборцями і віддає результат виборів зовсїм в руки аґітації, нераз из внї внесеної, накидаючої ся з успіхом за посередне звено поміж розкиненими ґрупами виборцїв, котрі не можуть заважити своєю самостійною децизією. Се потверджують дуже наглядно досвіди инших країв, а поперед всего Франції і Нїмеччини. Надужитя при виборах можливі як при системі посередних так і безпосередних виборів, як на се знов вказує практика виборча різних країв, а постепенного ухиленя тих надужить, де они стрічають ся, треба ждати від розширеня моральности і просвіти, а з ними від почутя ваги акту виборчого.
Що-до розширеня права вибираня на дальші верстви населеня, комісія звертає перед усїм увагу, що в нашім краю границя податкова від долини для права вибираня до сойму а так само і до ради державної, єсть особливо на селї значно низша, як в инших краях австрійских, а то перед усім з причини звичаю дїленя грунтів в дорозї спадщини а твореня численних нових господарств грунтових і загород та взагалї з причини, що у нас більше як деинде переважають дрібні самостійні екзистенції а тимчасом розмірно рідші як деинде суть екзистенції оперти виключно на праци в чужім господарстві, а з тої причини не оплачуючи цїлком податків безпосередних.
В громадах міских границя права виборчого на основі податку сходить часто низше 5 зр., як на пр. передусїм в містї Львові; в округах сїльских задержує ся она дуже часто при квотї 1 зр. 50 кр., т. є. квотї податку домово-клясового в клясї 16 значить для домів з одною комнатою мешкальною, але часто сходить низше аж до кількадесяти кр. річного податку. Отже можна сміло сказати, що у нас на селї майже кождий, що має власну хату, а тим самим самостійне господарство, має запевнену участь в соймових виборах. Мимо того комісія адміністраційна не противна дальшому розширеню права вибираня, однако гадає, що тепер, коли правительство взяло иніціятиву в реформі права виборчого до ради державної, прилагоджує в тій справі для всїх країв отже й для Галичини конечний матеріял статистичний і на тій основі поставить свої внесеня, то цїлком відповідно, ждати, якій вислїд видадуть ті роботи правительства і зужиткувати их відтак в міру обставин і потреб в нашім краю. Реформа соймового права виборного не зависить вправдї від реформи права виборчого до ради державної, противно з огляду на розличність обставин в краях коронних належало би — на погляд комісії — бажати, щоби подрібні постанови права виборчого до ради державної були установлювані соймами краєвими, але з другої сторони ясно, що коли правительство займає ся справою реформи виборів до ради державної, також в відношеню до нашого краю, то треба при евентуальній роботї законодатній в нашім краю взяти під розвагу внесеня правительственні, котрі будуть предложені радї державній. Тїсно сполучена з тою справою єсть також квестія подїлу деяких округів виборчих громад сїльских, котру комісія не радить соймови віддїльно порішати.
Дѣло
15.02.1894