Щоби на-певно відповісти на се питанє, треба би мати прямо информації з клюбу, а — на жаль — клюб рускій комунікатів з своєї дїяльности не подає через дневники до відомости загалу, длятого рускі часописи мусять информації свої про те, що дїє ся в клюбі, брати з чужих дневників — нїмецких та ческих.
Отже подаємо нинї за тими часописями такі вісти про клюб рускій:
Рускій клюб, числячій тепер по смерти пос. Брилиньского шістьох членів відбув в пятницю і суботу два засїданя під проводом пос. Романчука, щоби нарадитись над нововитвореною ситуацією політичною і над становищем клюбу до нового кабінету. Зміст нарад подає так Neue freie Presse: Деякі члени бажали заняти цїлком окреме становище від польского кола, а знов деякі хотїли задержати дотеперішні близші зносини з колом. A Narodni Listy пишуть: Нарада не могла бути покінчена, бо ще нема всїх послів руских у Відни. Між присутними на нарадї послами не було єдности гадок. Деякі, головно пос. Барвіньскій, промовляли за тим, щоби клюб остав в дотеперішних відносинах і в рішучій зависимости[?] супротив кола польского; инші противно заявили бажанє повної независимости.
Зміст нарад другого засїданя нїгде не поданий, лиш оголошено ухвалену резолюцію: "Ми застерігаємо собі повну резерву і цїлком вільну руку супротив правительства і коаліції та займемо в кождім поодинокім случаю таке становище, як сего вимагає з одної сторони интерес державний а з другої сторони наш національний і народний интерес."
Narodni Listy обговорюючи внутрішну ситуацію парляментарну так ще пишуть: "Єще більшу печаливість, анїж о Словінцї в клюбі Гогенварта, заявляє коаліція і єї управа о клюб рускій. До того помічний є напір зі Львова і Відня. Сам клюб ще не рішив ся що-до свого становища супротив славяньских ґруп опозиційних. Що-до тої справи, то в клюбі є два напрями. Один, репрезентований Романчуком і Телишевским, щиро опирає ся на приступленю до славяньскої коаліції опозиційної, а в другім, де верховодять Барвіньскій і Охримович, боронять становища, щоби галицкі Русини не зривали цїлковитої стичности з своїми польскими краянами. Доси Романчук мабуть побідив на стілько, що єго політичні товариші видвинули яку-небудь орґанічну звязь з колом польским, а тим самим з правительственною коаліцією, та що о відносинах до правительства ухвалено отсю резолюцію. (Тут подана повисша резолюція.) Свої наради що-до відносин з прочими независимими клюбами славяньскими буде продовжати клюб рускій в понеділок. Правительство за посередництвом Поляків обіцює им золоті гори, однако можна надїятись, що сей клюб вступить на основі постулятів рівноправности народів і розширеня права виборчого з прочими ґрупами у формальну коаліцію, звязану спільним комітетом екзекутивним. Але єсли би між галицкими Русинами взяли перевагу рішучі приятелї правительства, то можливо, що між ними дійшло би до розриву."
Подаючи сі вісти про клюб рускій, можемо за річ певну приняти нинї лиш те, що в клюбі борють ся з собою два погляди: Романчука, котрий стоїть на основі проголошеної перед виборцями в Бібрцї політики прінціпіяльної, і Барвіньского, котрий стоїть за політикою опортуністичною [очевидно не так далеко йдучою, як то Narodni Listy вже з якоюсь дозою злоби представляють].
Різниця тих поглядів проявила ся вже в голосованю над внесенєм пос. Герольда. Чому пос. Барвіньскій не голосував тут солідарно з пп. Романчуком і Телишевским, годї вгадати, бо прецїнь внесенє Герольда лежало і в интересї Русинів, котрі до коаліції не належать, отже так само, як Чехи й Словінцї, потребували поясненя проґрами правительства.
Резолюція клюбу руского, подана в чужих дневниках, свідчила би о тім, що клюб в цїлости своїй хилить ся на сторону політики прінціпіяльної. Бажати би тілько, щоби видержав на тім становищи — аби не дійшло до того, що віщують Narodni Listy — до розриву...
Дѣло
27.11.1893