◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Поміч з України. Львів, 5. падолиста 1918. З компетинтних кругів повідомляють нас, що в найблизшім часі появляться у Львові перші сторожі козацького загону, котрий випередить формації військ Української Держави, вислані на Львів і для дальшого походу над Сян.

Броди вже обсаджені українським козацьким військом.

З Ґенеральної Команди. Ґенеральну Команду українських військ обняв п. ґен. отаман Григорий Коссак; шефом ґен. штабу назначений п. отаман Сень Горук.

Приказ. Ґен. Команда взиває всіх офіцерів Українців, які зголосилися до служби і не є досі ніде приділені, аби безпроволочно явилися у шефа ґен. штабу. Ґенеральна Команда.

Боєвий звіт з дня 5. падолиста 1918. Вчора противник старався виперти нас з занятих становищ, але мусів податися в зад з великими втратами. Ніч перейшла зглядно спокійно. Над раном прочищено Стрийський парк і сумежні простори, обсаджені озброєними цивільними бандами. Шеф штабу.

Війна у Львові. Львів, 5. падолиста 1918. Вже пятий день лютує на вулицях міста Львова завзята боротьба між українськими військами та польськими лєґоністами, до яких прилучилося міське шумовиння. Вже пятий день ллється кров, бо обі сторони бються з великим завзяттєм. Життє у двіста-тисячному місті немов завмерло. По вулицях переходять патрулі, стріляючи від часу до часу, з далека від Стрийського парку чути завзяту пальбу з крісів, якій часами вторує туркіт машинового крісу та гук гармат і вибухаючих мін. Через місто переїде часом автомобіль з Червоним Хрестом, який везе ранених до шпиталя, або тяжкий автомобіль з муніцією чи патрулею з наїженими баґнетам. Видно, що ведеться бiй на життя й смерть, бій за висвободження українського народу з польської неволі. Останнє повідомлення Українського Ґенерального Штабу доносить, що наші славні війська очистили з польських банд Стрийський парк посуваються далі в перед. Нашим військам прибуває постійно поміч з провінції, яка знаменито розуміє вагу хвилі, коли рішається доля українського народу на західних окраїнах.

Урядники намісництва мають зголоситися до служби в головнім буднику в урядових годинах. Помічничі сили як з круга емеритів, так і інтеліґенції пожадані.

З львівських вражінь. В першім дні по заняттю Львова нашим військом прийняла міська людність доконаний факт доволі спокійно. Жиди й Німцї обявляли відкриту радість, тай Поляки, хоч були по своїх давніх мріях пригноблені, здавалося, — почали підчинятись фактови, многі почали навіть признавати слушним, що про долю цілого краю не може рішати львівський островець, але мусить становити маса всього народа. І здавалося, що пійде скоро вирівнання гадок і порозуміння. Одначе найшлися піджегачі, котрі взялися через свої оpґанiзaцiї, а головно через польську пpеcy підбурювати свою суспільність проти нас. При тім ширять в місті найдикші сплетні і страхіття, щоб свою людність налякати. І від появи вечірніх суботнішних польських ґaзeт зачався настрій в місті зміняти. А наслідком того почало приходити зразу до менших, потім до що раз більших суперечок, а вкінці poзгоpілacя відкрита крівава боротьба. З польського боку не перебирають засобами, нападають в цивільнім перебранню з нечевя з револьверами на поодиноких наших вояків по вулицях, стріляють з вікон, убивають на рулиці безборонних людей, а лише за те, що на їх одіжи появилася синьо-жовта стяжка. І мимо тих поганих способів представляла польська преса свою справу в ідеальнім світлі, a нас старалася зогидити. Це й головна причина зворушення, яке тепер настало у Львові. Але поволі зачинають люде опамятуватися. Многі Поляки зачинають розуміти, що проти навали великої більшости українського народу годі йти. І коли весь край стане сильніще в обороні своєї столиці, від котрої буде залежати вся його доля, то викликаний штучний опір устане і ми одержимо скоро спокій. — А.

Діло